Ухвала суду № 16523442, 24.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5663/10/0670 Головуючий у першій інстанції: Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" травня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Файдюка В.В.,

суддів: Чаку Є.В., Літвіної Н.М.,

при секретарі: Демченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року по справі за позовом Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції до Приватного підприємства “СВК Дніпросталь” про стягнення 85951, 00грн,

В С Т А Н О В И Л А :

Бердичівська ОДПІ звернулись до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до “СВК Дніпросталь” про стягнення до бюджету 85951,00 грн. податкових зобов'язань, донарахованих за непрямим методом

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 12.05.2010 року № 513, п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, та відповідно до плану графіка проведення документальних перевірок субєктів господарювання на 2 квартал 2010 року фахівцями Бердичівської ОДПІ було проведено планову виїзну документальну Приватного підприємства “СВК Дніпросталь” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 03.02.2009 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт № 1299/23-01/36229206 від 31.05.2010 року.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, було виявлено порушення відповідачем вимог п.7.4.1, 7.4.3 п 7.4 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 34 194 грн., у тому числі за рахунок застосування звичайних цін відповідно до наказу Бердичівської ОДПІ № 369 від 26.05.2010 року, п. 4.1, 4.2 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 27 355 грн., у тому числі за рахунок застосування звичайних цін відповідно до наказу Бердичівської ОДПІ № 369 від 26.05.2010 року.

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, апелянтом було прийнято рішення від 10 червня 2010 року № 2, від 10 червня 2010 року № 1 про донарахування податкових зобов'язань відповідачу за непрямими методами із застосуванням звичайних цін. В результаті Відповідачу було донараховано податкових зобов'язань у вигляді 41 033,00грн. податку на додану вартість, з яких 27 355,00 грн. основного платежу та 13 678,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та 44 918,00грн. податку на прибуток, з яких 34 194,00 грн. основного платежу та 10 724,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. .

Оскільки в добровільному порядку відповідачем дані кошти до бюджету не перераховано податковий орган звернувся до суду.

Житомирський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку, що донарахування Позивачем податкових зобов'язань ПП “СВК Дніпросталь” у вигляді 41033,00грн. податку на додану вартість та 44918,00грн. податку на прибуток проведено безпідставно та з грубими порушеннями законодавства України з питань оподаткування, що виключає обов'язок Відповідача по сплаті даних коштів.

Колегія суддів повністю погоджується з доводами суду першої інстанції.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач одному із основних покупців, а саме приватному підприємцю ОСОБА_3, відпускав металопрокат за цінами, що є нижчими ніж ціни, за якими проводилася реалізація аналогічного металопрокату іншим покупцям. По цій причині було прийнято рішення про донарахування податкових зобов'язань відповідачу за непрямими методами застосовуючи при цьому звичайні ціни.

Застосування звичайних цін для визначення бази оподаткування передбачено певними нормами законів України з питань оподаткування, зокрема, законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” і “Про податок на додану вартість” тощо.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При цьому слід зауважити, що порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін. Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як вбачається з матеріалів справи, та відповідно до умов договорів купівлі-продажу металопрокату від 01.04.2009 року №1/04-0913, від 01.07.2009 року №1/07-09, при визначенні рівня звичайних цін на реалізований відповідачем металопрокат податковий орган, діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, із врахуванням звичайних при укладанні угод між непов'язаними особами надбавок чи знижок до ціни. Податкова інспекція, при донарахуванні зазначених в позові податкових зобов'язань відповідачу не проаналізувала та не надала оцінки наявності або відсутності об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на цінову політику відповідача.

Отже, позиція податкової інспекції, про те, що для визначення податкових зобов'язань відповідача слід виходити виключно із максимально більшої ціни , є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого цього не передбачено. Будь-яких інших доказів на підтвердження невідповідності ціни реалізації відповідачем металопрокату саме приватному підприємцю ОСОБА_3 за конкретними договорами рівню звичайних цін представники позивача не надали.

Відповідно до підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України N 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року “Про податок на додану вартість” (далі - Закон України N 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 4.3.3 пункту 4.3 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в редакції Закону України від 22 червня 2004 року N 1830-IV “Про внесення змін до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Починаючи з 2004 року, і до цього часу відповідний закон не приймався. Отже, методика визначення податкових зобов'язань за непрямими методами наразі законодавчо не визначена.

Крім того, непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) платника податків можуть бути застосовані виключно за наявності підстав, встановлених підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Таких підстав у даному випадку у податкової інспекції не було.

А відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо необґрунтованого застосування позивачем підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України N 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року пункту 4.1 статті 4 N 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року до спірних правовідносин.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги є не обґрунтованими.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків Житомирського окружного адміністративного суду, а оскаржене судове рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.В. Чаку

Н.М. Літвіна

Ухвалу виготовлено в повному обсязі 27.05.2011р.