Постанова № 16521990, 15.06.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2011 р.

10 год.53 хв.Справа № 2-а-598/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Горбунової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні від 31.12.10 №№ 0007521702/0 в якому з посиланням на порушення пп. 7.2.1., пп.7.2.3., пп.7.2.4., пп.7.2.6, п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03. 04. 1997 року № 168-ВР "Про податок на додану вартість"; ч. 1, ч.5 ст, 203, ч,1, ч, 2 ст. 215, п,1 ст, 216, ст, 228, ст. 626, ч, 1 ст. 628, ст, 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662, ч. 2 ст. 689, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 104645 гривень та застосовані фінансові санкції у сумі 52322,50 гривень. Також позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 № 0007511702/0, яким за порушення ст. 13 ДКМУ від 26.12.1992 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", п.п.5.3.9 п. 5.3., п.5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено суму податкового зобов'язання 436817,77 грн.

Позивач стверджує про те, що правочини з ПП "Еліт-Агро-Транс" є правомірними, були направлені на реальне настання правових наслідків, підтверджені договорами, актами прийому-здачі робіт, рахунками, податковими накладними. Під час перевірки ФОП ОСОБА_1 було надано необхідні первинні бухгалтерські документи (податкові накладні встановленого зразку, видаткові накладні продавця, квитанції про сплату, реєстри, а також документи які підтверджують наявність товару отриманого від ПП "Еліт-Агро-Транс". Позивач вважає, що до компетенції податкової служби не входять питання встановлення дійсності або недійсності конкретних договорів, або тлумачення їх змісту, це є виключною компетенцією сторін по договору і суду. Застосовуючи тлумачення змісту договорів, роблячи висновок про їх неправомірність (недійсність), податковий орган вийшов за межі своїх повноважень, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні". ДПІ повинна була подати позов до суду про визнання угод недійсними, а не самостійно визначати їх нікчемність.

Позивач вважає, що законодавчими нормами не покладений обов'язок перевіряти наявність у його продавця трудових ресурсів, умов для виробництва, зберігання та транспортування. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для останнього. Вважає, що державною податковою інспекцією при визнанні нікчемним договору були перевищені повноваження, оскільки ці висновки ґрунтуються на припущеннях, а не достовірно встановлених фактах. Податковий кредит позивача підтверджується належним чином складеними податковими накладними та іншими первинними документами. Угоди реально відбулися, відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо нереальності правочинів, його позиція про те, що господарські операції тільки документувались, не підкріплена належними доказами, наприклад, вироком суду. Позивач також посилається на довідки ДПІ, які складались постійно, про підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Еліт-Агро-Транс" (код 35972541), в них зазначено, що розбіжностей не встановлено (довідки №26/17-223 від 29.03.2010, №1727/17-2 від 14.04.2010). Податкова інспекція не заперечує, що товар отриманий ФОП ОСОБА_1 від ПП "Еліт-Агро-Транс", в подальшому був реалізований іншим контрагентам, в тому числі ТОВ "УкрАгроСпілка", ТОВ СП "Нібудон".

Позивач та його представник прибули в судове засідання. Просять задовольнити позов.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) проти позову заперечує, мотивуючи тим, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, які зареєстровані як платники податку на додану вартість. Актом ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 28.05.2010. №987/23-03-'5972541 про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Еліт-Агро-Транс" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 07.07.2008 по 29.04.2010. взаємовідносини між даним підприємством та всіма його постачальниками та продавцями визнано нікчемними. ПП "Еліт-Агро-Транс" не надало ніяких документів до перевірки, в даної юридичної особи не виявлено основних фондів, транспорту, трудових ресурсів, які приймали б участь у поставці сільгосппродукції, відвантаженні її покупцю, умов для зберігання товарів. ПП "Еліт-Агро-Транс" здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди для третіх осіб, але всі операції із придбання та реалізації мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Витрати позивача по придбанню сільгосппродукції транспортних послуг не підтверджені належним чином, тому не повинні відноситися до валових витрат. Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, пояснення свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення, суд встановив, що ОСОБА_1 є приватним підприємцем з 2001 року, займається оптовою торгівлею сільгосппродукцією, як платник податків знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні, є платником податку на додану вартість.

ДПІ у м. Херсоні була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.04.2009 по 30.09.2010 (акт № 5623/17-2/2757501470 від 30.12.10), при проведені якої встановлено, що позивач за перевіряємий період мав господарські стосунки з ПП "Еліт-Агро-Транс" , у якого протягом червня 2009 року - жовтня 2009 року придбавав сільгосппродукцію (ячмінь, пшеницю) та транспортні послуги по її доставці, усього на суму 2912118,45 грн. (без ПДВ).

Згідно пояснень ФОП ОСОБА_1 доставка продукції проводилась транспортом продавця. Від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова отримано акт від 28.05.2010 про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Еліт-Агро-Транс" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 07.07.2008 по 29.04.2010. Господарським судом Харківської області 20.01.2010 винесена ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Еліт-Агро-Транс". Згідно ухвали господарського суду від 20.01.2010 по справі №Б-50/226-09 призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4, ухвалою від 28.04.2010 підприємство визнано банкрутом та розпочато процедура ліквідації. Арбітражному керуючому 12.04.2010 вручено лист від 08.04.2010 з проханням надати документи про фінансово-господарську діяльність підприємства за перевіряємий період. Арбітражний керуючий ОСОБА_4 листом від 19.05.2010 повідомила, що директором підприємства не передавалися документи по фінансово-господарської діяльності ПП "Еліт-Агро-Транс". Згідно даних податкової звітності, чисельність працюючих на цьому підприємстві за І півріччя 2009р. складало 3 особи, в подальшому розрахунки комунального податку не надавалися; у періоді з першого кварталу 2009 року по перший квартал 2010 року декларації з податку на прибуток до ДПІ не надходили, не декларувались амортизаційні відрахування, що не дає має можливості встановити наявність основних засобів та нематеріальних активів на підприємств. ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова прийшла до висновку, що ПП "Еліт-Агро-Транс" мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. У ході проведення перевірки з'ясовано, що операції із придбання та реалізації не мали реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено на розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економ діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Перевіркою встановлено, що транспортування товару, оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту транспортування та передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з його відсутністю.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова в акті від 28.05.2010 досліджено придбання товару ПП "Еліт-Агро-Транс", серед постачальників даного підприємства були: ПП "Оріон+", ПП "Гелей", ПП "Ранчо", ПАПФ "Нива". Були надіслані запити до податкових інспекцій, на обліку в яких знаходяться дані юридичні особи як платники податків.

ПП "Оріон +" за повідомленням ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 20.04.2010 року взаємовідносин з ПП "Еліт-Агро-Транс" не мало.

Згідно даних зустрічної перевірки, отриманої від Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 19.04.2010 року № 14584/7/23-38 ПП "Гелей" взаємовідносин з ПП "Еліт-Агро-Транс" не мало.

Що стосується ПП "Ранчо", то згідно даних зустрічної перевірки отриманої від ДПІ у Комінтернівському районі м. Одеси від 03.02.2010 № 920/7/23-037 та довідки від 03.02.2010 №242/23/33317006 "Про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Ранчо" підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП "Еліт-Агро-Транс" за період жовтень 2009 року" встановлено, що обсяги взаємовідносин з ПП "Еліт -Агро-Транс" в жовтні 2009 року склали 193683 грн., в тому числі податок на додану 32280,41 грн., що знайшло своє відображення в додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року. В свою чергу ПП "Еліт-Агро-Транс" в додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009року відобразило податковий кредит по взаємовідносин з ПП "Ранчо" в сумі 322804 грн. Розбіжність по даним взаємовідносинам склала 290523,59 грн. Таким чином податок на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Ранчо" в сумі 290524 грн. віднесені ПП "Еліт-Агро-Транс" до складу податкового кредиту жовтня 2009р. безпідставно.

ПАПФ "Нива" (код за ЄДРПОУ 30036282) згідно інформації отриманої від Верхньодніпровської ОДПІ припинено згідно відомостей з ЄДР 21.10.09, у зв'язку з отриманням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.09 по справі Б24/1437-09 про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора. Остання декларація по податку на додану вартість надана у березні 2008 р., свідоцтво платника ПДВ анульоване 29.09.09.

У п. п. 3.1 п. 3 договору купівлі - продажу від 01.08.09 №01/08/09, укладеного між ОСОБА_1 (покупець) та ПП "Еліт-Агро-Транс" (код за ЄДРПОУ 35972541) зазначено, що приймання продукції здійснюється зі складу продавця. Продаж по даному договору рахує виконаним з моменту передачі товару покупцю. Згідно інформації, наведеної ПП "Еліт-Агро-Транс" (код за ЄДРПОУ 35972541) у податкових звітностях не виявлено власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень. ФОП ОСОБА_1 також не має складських приміщень, ним не було надано для перевірки товаро-транспортних документів, довіреностей, сертифікатів якості.

Товар, придбаний у ПП "Еліт-Агро-Транс", позивачем був реалізований ТОВ СГП "Нібулон", ТОВ "Украгроспілка" ТОВ "Роздолля". ДПІ зазначила в акті про нікчемність правочинів, які були укладені ФОП ОСОБА_1 з ПП "Еліт-Агро-Транс", ТОВ СГП "Нібулон", ТОВ "Украгроспілка" ТОВ "Роздолля".

ДПІ прийшла до висновку про те, що оскільки господарські угоди позивача з ПП "Еліт-Агро-Транс" є нікчемними, витрати по цим операціям не повинні включатись до декларації про доходи позивача. Встановлені порушення ст. 13 ДКМУ від 26.12.1992 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", п.п.5.3.9 п. 5.3., п.5.1 ст. 5 Закону України від 28.12Л994 року №334/94 ВР "Про оподаткування прибутку підиємств" завищено валові витрати на суму 2912118 грн. 45 коп., відповідно донараховано 436817,77 грн. податку з доходів фізичних осіб. Крім того, ДПІ зазначило про завищення податкового кредиту на суму ПДВ за серпень 2009 року 42526 грн., за вересень 2009 р. на 4962 грн., за жовтень 2009 року на суму ПДВ 72317 грн., за листопад 2009 року на суму ПДВ 69 грн., усього на суму 104645 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Херсоні прийняла податкові повідомлення-рішення від 31.12.10 №№ 007521702/0 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 104645 гривень та застосування фінансових санкціїй у сумі 52322,50 гривень, № 0007511702/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб 436817,77 грн.

Суду надані позивачем первинні бухгалтерські та податкові документи, акти прийому-передачі транспортних послуг, платіжні документи, які підтверджують виконання господарських операцій по придбанню сільгосппродукції та транспортних послуг у ПП "Еліт-Агро-Транс" у 2009році, документи підписані директором Колковим А.Е.

Також надані первинні бухгалтерські та податкові документи про подальший продаж сільгосппродукції ТОВ СП "Нібулон", ТОВ "Украгроспілка" ТОВ "Роздолля".

Суду надано копію акта від 28.05.10 документальної невиїзної перевірки ПП "Еліт-Агро-Транс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 07.07.08 - 29.04.10, складений ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, в якому зазначено, що господарським судом Харківської області 20.01.2010 відкрито провадження у справі про визнання банкрутом ПП "Еліт-Агро-Транс", призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4, 14.04.10 підприємство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою від 02.08.10 підприємство ліквідовано. Арбатражний керуючий ОСОБА_4 не надала на перевірку документів фінансово-господарської діяльності підприємства, посилаючись на те, що їй такі документи не передавались. Як вбачається з акту перевірка відбувалась з відома арбітражного керуючого, щодо директора Колкова Олексія Євгеновича зазначено про направлення 19.05.10 йому повідомлення про ознайомлення та підписання акту перевірки. В акті також вказано, що підприємство використовувало приміщення за адресою м. Харків, пров. Монгольський,6, за договором суборенди з СПДФО ОСОБА_7 термін дії договора скінчився 01.10.09., фактичне місцезнаходження підприємства на момент перевірки не виявлено. В акті зазначено, що директор Колков О.Є. викликався до податкового органу та погодився надати документи підприємства, але так і не надав. Таким чином, жодного документа стосовно фінансово-господарської діяльності підприємство до податкового органу не надало. Податкова інспекція надсилала запити на адресі ДПІ, де були зареєстровані постачальникаи ПП "Еліт-Агро-Транс". Було виявлено, що за перевіряємий період ПП "Еліт-Агро-Транс" не подавало декларації про прибуток, при перевірці повноти визначення податкових зобов'язань встановлено розбіжності між сумами ПДВ, задекларованими ПП та його контрагентами за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту. Серед покупців ПП "Еліт-Агро-Транс" був вказаний ОСОБА_1, сума ПДВ 582423 грн. 20 коп., розбіжностей в податковій звітності з ним немає. Серед постачальників ПП "Еліт-Агро-Транс" згідно додатку 5 до декларацій з ПДВ виявлені підприємства, які або не підтверджують взаємовідносини з ПП, або їх звітність має розбіжності ізізвітністю ПП "Еліт-Агро-Транс". В періоді травень 2009 року - жовтень 2009 року постачальниками сільсгопродукції були ПП "Нива", ПП "Оріон+", ПП "Гелей", ПП "Ранчо". ПП "Оріон+" та ПП "Гелей" заперечують відносини з ПП "Еліт-Агро-Транс". ПП "Ранчо" задекларувало податок з обсягів поставки продукції ПП "Еліт -Агро-Транс" в жовтні 2009 року, але в значно меншій сумі, ніж це ПП "Еліт-Агро-Транс" в додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, розбіжність по даним взаємовідносинам склала 290523,59 грн. ПАПФ "Нива" неможливо перевірити у зв'язку за банкрутством та ліквідацією. Висновок ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про те, що ПП допустило порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, не додержання вимог чинного законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4,7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суду надано витяг з ЄДР про те, що станом на 01.12.10 ПП "Еліт-Агро-Транс" припинено.

В своїх усних поясненнях даних в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що продукція доставлялась транспортом ПП "Еліт-Агро-Транс", за що він оплачував транспортні витрати, автомашини з продукцією він зустрічав в м. Херсоні та супроводжував до терміналу у м. Миколаєва, де продукцію розвантажували для відправки за кордон. Товаро-транспортні документи в нього були, але для перевірки ревізор їх не вимагав. Всі документи про якість сільгсопродукції ним оформлювались, оскільки це обов'язкова умова для митниці.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні Колков О.Є. пояснив, що він дійсно був засновником та директором ПП "Еліт-Агро-Транс", продавав сільгосппродукцію позивачу та надавав йому транспортні послуги, для чого орендував транспорт, після порушення справи про банкрутство підприємства всі документи підприємства він передав арбітражному керуючому, а чому вона не надала їх для перевірки він не знає, після припинення підприємства ПП "Еліт-Агро-Транс" всі документи здані в архів. Він також не обізнаний з тим, що проводилась перевірка, акт перевірки на ознайомлення йому ніхто не давав, вперше почув про таку перевірку від ФОП ОСОБА_1 Зі сторони податкової інспекції ніяких претензій ні до нього, ні до підприємства не було, податкових зобов'язань підприємству не визначалось, також не було кримінальних справи щодо ухилення від сплати податків, його не викликали та не допитували, не відбирали ніяких пояснень слідчі податкової міліції або інші слідчі органи.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з урахуванням такого.

Судом з'ясовано, що фактично підставою для визначення позивачеві оспорюваних сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за названими податковими повідомленнями-рішеннями слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від про безпідставне включення позивачем до валових витрат вартоспродукції та послуг, придбаних у ПП "Еліт-Агро-Транс", а також до податкового кредиту - сум ПДВ у складі вартості цих послуг та продукції. Вказаний висновок контролюючого органу ґрунтується на висновках акту перевірки ПП "Еліт-Агро-Транс" та відсутності товаро-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення продукції з огляду на те, що постачальники ПП "Еліт-Агро-Транс" є сумнівними підприємства, які або на момент поставки заперечують будь-які відносини або збанкротіли, чи їх дані мають розбіжності з даними ПП "Еліт-Агро-Транс". Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками виконання операцій з придбання сільгосппродукції та транспортних послуг у серпні-жовтні 2009 року у ПП "Еліт-Агро-Транс".

Доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали загальну систему оподаткування доходів, одержуваних від такої діяльності, оподатковуються в загальному порядку відповідно до положень розділу четвертого Декрету № 13-92. Розмір податку з доходів фізичних осіб напряму залежить від результатів господарської діяльності підприємця. Оподатковуваним доходом фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, одержаним від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержаним у відповідному звітному періоді доходом. Витрати мають бути документально підтвердженими, тобто суб'єкт підприємницької діяльності повинен мати всі первинні документи, визначені чинним законодавством для того чи іншого виду діяльності (наприклад, чеки, платіжні доручення, прибутково-видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг) тощо. Річна сума податку визначається податковими органами на підставі поданої приватними підприємцями декларації. Статтею 51 Цивільного кодексу встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, які регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Чинне законодавство передбачає, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР. Нормами п. 5.1, п. 5.2, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно з п. 1.4 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ від 08.07.97 р. № 214, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку. Отже, за відсутності відповідних первинних документів підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні угоди витрати.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, визначені виключно Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97). Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаного бензину, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість бензину, є факт реального придбання товару та безпосередній зв'язок витрат на оплату вартості товару з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання, наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Доводи відповідача про те, що обґрунтованість віднесення позивачем згаданих витрат до валових та сум ПДВ до податкового кредиту нічим не підтверджена, суд не приймає до уваги через відсутність доказів. Такі витрати у розумінні підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР повинні бути підтверджені певними документами, складеними у відповідності до вимог, які пред'являються до них діючим законодавством.

Згідно ст.9 Закону України від 16.07.99 №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, повинні бути складені під час здійснення господарської операції. Для точнішого визначення вимог, що предявляються до первинних документів, крім Закону про бухоблік, слід керуватися Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, яким встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якої складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції та складання первинного документа. В акті перевірки не зазначено факту відсутності документального підтвердження правочинів купівлі-продажу сільгосппродукції та транспортних послуг. ДПІ не має заперечень до документів, на підставі яких позивач відніс витрати до складу валових витрат. ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем податкового кредиту. Аналіз наданих позивачем податкових накладних, декларацій та зміст акту перевірки свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту за періоди, які були предметом перевірки.

В даному випадку ДПІ не наведено аргументів, які б спростовували доводи позивача про реальність господарських операцій. Навпаки, ДПІ в акті перевірки підтверджує факти повної сплати позивачем вартості продукції та послуг з урахуванням ПДВ, не заперечує відповідач проти фактів подальшого продажу сільгосппродукції та отримання від цього доходу, який був включений до валового доходу позивача. Претензій до формування валового доходу у ДПІ немає. Також не встановлено судом того факту, що придбана продукція та послуги не підлягали використанню у господарській діяльності позивача. Доводи податкової інспекції про відсутність у позивача товаро-транспортних накладних, суд вважає не обґрунтованими, оскільки позивач наддав суду такі документи. Крім того, спільний наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 року № 488/346, в порушення вимог Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 № 493/92 не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України. Тому складання ТТН є необов'язковим. Доказів того, що ревізорами вимагались ТТН при проведенні перевірки, не має. ПП "Еліт-Агро-Транс" декларував свої господарські стосунки з позивачем, що не заперечується податковою інспекцією. Візаємовідносини ПП "Еліт-Агро-Транс" з іншими юридичними особами-продавцями продукції, їх вплив на право позивача на валові витрати та податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин. Саме по собі невиконання контрагентами постачальника платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, їх банкрутство, розбіжності у звітності не є достатньою підставою для відмови позивачу у праві на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових. На час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, а витрат до валових витрат, ПП "Еліт-Агро-Транс" було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем або його контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них за умови необізнаності щодо неї. Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про неповне декларування податків, банкрутство постачальників ПП "Еліт-Агро-Транс" в матеріалах справи відсутні. Кримінальних справ по факту ухилення від сплати податків відносно позивача або керівника ПП "Еліт-Агро-Транс" не було відкрито. Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість зясувати всі обставини діяльності постачальника на момент придбання у нього продукції, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредит а сплачених за продукцію сумм до валових витрат. За таких обставин наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальника позивача не можуть бути причинами для відмови позивачу в податковому кредиті та формуванні валових витрат. Зясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Суд погоджується з думкою позивача про те, що висновки про безтоварність або фіктивність угод є припущенням ДПІ, оскільки така фіктивність повина підтверджуватись рішенням суду.

Суд погоджується з тезою позивача, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Але виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. ДПІ не надало суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ПП "Еліт-Агро-Транс" було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших субєктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства. Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ПП "Еліт-Агро-Транс" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності ПП "Еліт-Агро-Транс" не можуть бути причинами для невизнання задекларованих позивачем сум валових витрат та податкового кредиту. Акт перевірки "Еліт-Агро-Транс" не має обов'язкового характеру для самого перевіряє мого підприємства, томув ін. не має обов»язкового характеру для інших підприємств. Цей акт слкдаений у відсутність первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, не наведені кореспонденції рахунків, не має пояснень осіб, які були відповідальні за облік, первинні докумети не досліджувались, оскільки не були надані.

Також суд вважає необґрунтованим посилання ДПІ на нікчемність правочину. За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 цієї статті, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Чинне законодавство України не передбачає такої підстави нікчемності договору як відсутність товарно-транспортних накладних чи матеріальних ресурсів у постачальника. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. ДПІ не надала достатньо доказів того, що дії позивача або "Еліт-Агро-Транс" були спрямовані на настання тих негативних наслідків, які наведені у ст. 228 Цивільного Кодексу України, так як незаконність заволодіння майном має бути підтверджена відповідними доказами, зокрема, обвинувальним вироком суду відносно осіб, що незаконно заволоділи майном. Будь-якого закону, в якому було б вказано про нікчемність спірної угоди, відповідач суду не навів. Тому правочини між позивачем та ТОВ "Н.К.Трейд" є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом. ДПІ не довела суду, що сторони уклали формальний договір, на виконання якого склали формальні документи, що фактичного виконання договору не відбулось. Сам факт подальшої поставки продукції позивачем іншим постачальникам для відправлення за кордон вже є ознакою того, що правочини не є фіктивними, оскільки за фіктивними правочинами не відбуваються ніякі дії зі сторони учасників правочину. Отже, нікчемність правочину встановлено тільки актом перевірки, що є перевищенням повноважень зі сторони податкової інспекції.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою. За ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

З наведеного слідує, що оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів з "Еліт-Агро-Транс", та з покупцями по купівлі-продажу зернових законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки № 5623/17-2/2757501470 від 30.12.10 висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що дії позивача при формуванні валових витрат та податкового кредиту за спірний період свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що позивачем не допущено порушень вимог Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість", у звязку з чим заявлені позивачем позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 31.12.10 №№ 007521702/0, 0007511702/0 підлягають задоволенню. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

постановив:

Позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 31.12.10 №№ 0007521702/0, № 0007511702/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 червня 2011 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.8