Постанова № 16519461, 21.06.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 р.Справа № 8/17-415-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., за довіреністю

від відповідача -1: ОСОБА_2., за довіреністю

від відповідача -2: не зявився, повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Західенерго”

на рішення господарського суду Одеської області від 13 квітня 2011 року

у справі №8/17-415-2011

за позовом Публічного акціонерного товариства „Західенерго”

до відповідачів: 1. Державного підприємства „Одеська залізниця”;

2. Публічного акціонерного товариства „ДТЕК „Октябрьська ЦФЗ”

про стягнення 3060,12 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Західенерго” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства Одеської залізниці (далі відповідач-1) та Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрьська” (далі - відповідач-2) про стягнення з Відповідачів вартості недостачі вантажу в сумі 3060,12 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що при прийманні камяного вугілля, відвантаженого на адресу ВАТ „Західенерго”, в результаті 100-відсоткового зважування на справних, перевірених тензометричних вагонних вагах, прописаних по ст. ім. Т. Шевченко, в одному напіввагоні була встановлена нестача 4,55 тонни вугілля, яку підтверджено комерційним актом АА № 053519/30/59 від 03.11.2010р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13 квітня 2011 року у справі №8/17-415-2011 (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено частково. З Відповідача -2 на користь Позивача стягнуто 1530,06 грн. вартості нестачі вантажу, 51 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ВАТ „ЦФЗ „Октябрська” має нести відповідальність за втрату вантажу в процесі перевезення, відповідно до комерційного акту АА №053519/30/59 від 03.11.2010р., навантаження відправником здійснювалось у технічно несправний вагон, що і призвело до виникнення недостачі, яку Відповідач -2 (ВАТ „ЦФЗ „Октябрська”) могло побачити, але з невідомих причин будь-яких заходів по усуненню дефектів не вжило.

Разом з тим, документальним підтвердженням є не проведення ДП „Одеська залізниця” перевірки фактичної правильності як здійсненого відправником завантаження у вагон відкритого типу, так і заповнення ним залізничної накладної, що за відсутності достатніх доказів виникнення недостачі з незалежних від перевізника обставин свідчить про необхідність покладення цивільно-правової відповідальності на перевізника вантажу. Між тим, притягнення до відповідальності перевізника на думку суду першої інстанції унеможливлюється змістом ч.1 ст. 115 Статуту залізниць України, відсутністю рахунку-фактуру, довідки, або іншого документу, з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної 29.10.2010р. № 52887005 у вагоні № 67919506. Таким чином, приймаючи до уваги викладене та те, що існуючи у справі документи не дають можливості суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволені позову в частині вимог ДП „Одеська залізниця”.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Відкрите акціонерне товариство „Західенерго”, в якій просить розглянути та скасувати рішення в частині звільнення Відповідача-1 від відповідальності.

Також до суду позивачем надано клопотання про зміну назви підприємства позивача з ВАТ „Західенерго” на ПАТ „Західенерго” та відповідача -2 з Відкритого акціонерного товариства „ЦЗФ „Октябрьська” на Публічне акціонерне товариство „ДТЕК „Октябрьська ЦФЗ” на підставі витягу з ЄДР, свідоцтва про державну реєстрацію та довідки ЄДРПОУ.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Мотивуючи це тим, що вагон був несправний у звязку з чим вина в недостачі вантажу лягає на обох Відповідачів.

Представник Одеської залізниці вважає рішення суду законним.

Представник ПАТ „ДТЕК„Октябрьська ЦЗФ”, в судове засідання не зявився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши та вивчивши матеріали справи на предмет правильності встановлення обставин справи та застосування місцевим судом норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 29.10.2010р. зі станції відправлення Родинська Донецької залізниці ВАТ „ЦЗФ „Октябрьська” (відправник, відповідач - 2) на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці для ВАТ „Західенерго (одержувач, позивач) відправлено, зокрема вагон № 67919506 з вугіллям камяним газовим у кількості 70500 кг, що підтверджується залізничною накладною № 52887005 на маршрут або групу вагонів (а.с. 11-12).

Відповідні відмітки у вказаній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника (відповідач - 2), навалом. Вантаж розміщено і закріплено згідно з розділом 2 параграфами 1-3,5,6,8,9 Технічних умов правильно.

03.11.2010р. складено акт №127 про технічний стан вагону, згідно із яким у вагоні № 67919506 зліва між 4-5 люками немає армованого листа шириною 50 мм на всю довжину люка. В процесі експлуатації вантажовідправник міг бачити несправність, яка спроможна призвести до втрати вугілля на шляху слідування.

Матеріали справи свідчать, що під час надходження цього вантажу на станцію призначення імені Т. Шевченка складений комерційний акт АА № 053519/30/59 (а.с. 13), згідно з яким було здійснено контрольне перевантаження вагону № 67919506 на справних вагонах 150-тонних електротензометричних вагах станції, в результаті чого виявлено: брутто 92900 кг, тара 22400кг, нетто 70500 кг. Вагон в технічному відношенні не справний. З лівої сторони по ходу потягу між 4-5 люками відсутній армований лист, мається щілина шириною 50 мм на довжину люка, куди відбувалась втрата вантажу на шляху слідування; після прибуття щілина із зовнішнього боку закрита дошкою; навантаження у вагоні холмоподібне; вантаж не марковано; над 4-5 люками зліва знаходиться поглиблення довжиною 1800мм, глибиною до полу; в документах відмітки про маркування відсутні. При перевезенні було виявлено: брутто 88350 кг, тара 22400 кг, нето 65950 кг, що менше ніж по документу на 4550 кг. Перевезення здійснювалось двічі, вага підтвердилась у момент прибуття і перевантаження течі вантажу не було. Обєм кузову вагону 73 куб.м. У документах відмітка маркування відсутня.

В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 29.10.2010р. № 52887005 свідчить про укладення між ВАТ „ЦЗФ „Октябрьська” (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач).

Також залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у піввагон №67919506 здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГПК України, ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України, ст. 32 Статуту залізниць України зобовязаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

Пунктом 3.9 розяснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницю” від 29.05.2002р. № 04-05/601 (із змінами) передбачено, що відповідно до статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобовязана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках продезінфіковані вагони та контейнери.

У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності, рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила, можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Згідно з п.3.20 цього ж розяснення президії Вищого господарського суду України за змістом ст. 31 Статуту залізниць України та п.п. 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Разом з тим, ч.1 ст.110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В ст. 111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Таким чином, виходячи із встановлених у акті технічного стану вагону від 03.11.2010р. № 127 та комерційному акті від тієї ж дати АА № 053519/30/59 обставин, навантаження відправником здійснювалось у вагон з явними технічними несправностями, які призвели до виникнення недостачі та які ВАТ „ЦФЗ „Октябрська” могло побачити несправність, але з невідомих причин будь-яких заходів по усуненню дефектів не вжило, в звязку з чим має нести відповідальність за втрату вантажу в процесі перевезення.

Параграфом 19 р. 1 Технічних умов, передбачено розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно із п.3.8 розяснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) „... Статутом не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухомому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу. Поряд з цим, враховуючи, що перевізник фактично не проконтролював правильність розміщення та закріплення вантажу, прийняв до перевезення платформи або напіввагони, які завантажено з порушенням вимог Технічних умов, господарський суд має право вирішити питання про покладення відповідальності за заподіяну шкоду як на відправника, так і на перевізника у залежності від ступеню вини кожного з них, беручи до уваги можливість виявлення порушень при огляді завантаженого вагону.

Отже, зміст комерційного акту від 03.11.2010 р. АА № 053519/30/59 з висновками відносно порушення відправником приписів законодавства під час завантаження вугілля у вагон відкритого типу (за змістом комерційного акту вантаж не марковано), неподання сторонами заперечень на вказаний акт в порядку, закріпленому п.п.16,17 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами), те, що саме комерційний акт відповідно до ст.129 Статуту залізниць України є документом, в якому фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення, господарський суд визнає відправника вантажу винним у втраті вантажу і з підстав недотримання ним обовязку застосовувати заходи по збереженню дрібних фракцій вугілля.

Разом з тим, документально підтвердженим є не проведення ДП „Одеська залізниця” перевірки фактичної правильності як здійсненого відправником завантаження у вагон відкритого типу, так і заповнення ним залізничної накладної, що за відсутності достатніх доказів виникнення недостачі з незалежних від перевізника обставин свідчить про необхідність покладення цивільно-правової відповідальності на перевізника вантажу.

Відтак, місцевим господарським судом правильно встановлено, що, з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та обєктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок неправомірних дій кожного з відповідачів, перевізник - за втрату частини вантажу в процесі перевезення та вантажовідправник - за навантаження вугілля в комерційно несправний вагон мають нести відповідальність в рівній мірі.

В п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” від 29.11.2007 р. № 01-8/917 закріплено, що „вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці за ціною вантажовідправника, а відносно відправника за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому п.п.115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 розяснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601. Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст.22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в звязку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)”.

Між тим, при розрахунку вартості недостачі, яка підлягає стягненню з кожного відповідача, місцевим господарським судом було не враховано вимоги ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України та положень п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства»від 29.11.2007 р. № 01-8/917, оскільки при стягненні з Одеської залізниці вартості недостачі суд першої інстанції виходив з ціни вугілля марки ДГ 621,18 грн. без ПДВ, тобто 745,42 грн. з ПДВ за 1 тону, яка була зазначена в Специфікації №10/10-Л до договору поставки №02/10-ЕНП від 01.03.2010р., укладеному між позивачем та ДП «Вугілля України».

Разом з тим, Специфікація №10/10-Л до договору поставки №02/10-ЕНП від 01.03.2010р. не є належним доказом у розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України при визначенні вартості недостачі відносно Одеської залізниці.

Під час апеляційного перегляду справи позивачем (ПАТ «Західенерго») було надано до суду довідку ПАТ „ДТЕК „Октябрьська ЦФЗ”, яка відповідно до ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України є належним доказом при визначені вартості вугілля відносно Одеської залізниці, згідно з якою ціна вугілля марки ДГ склала 599 грн. без ПДВ, тобто 718,80 грн. з ПДВ за 1 тону.

Враховуючи вищевикладене, апеляційним господарським судом було перераховано вартість недостачі вугілля та встановлено, що розмір вартості недостачі вантажу, який підлягає до стягнення з Одеської залізниці становить 1383,69 грн. (4550 кг - 0,5% = 3850 кг / 2 (враховуючи встановлення судом обопільної вини відповідачів) х 718,80 грн. = 1383,69 грн.).

Водночас апеляційний господарський суд погоджується з розрахунком суду першої інстанції в частині стягнення вартості вугілля з ПАТ „ДТЕК „Октябрьська ЦФЗ” в сумі 1530,06 грн.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Західенерго»підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 13.04.2011р. - зміні.

Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство „Західенерго” слід частково задовольнити.

В силу вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 99, 101105 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Західенерго” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 13 квітня 2011 року у справі №8/17-415-2011 змінити, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позов Публічного акціонерного товариства „Західенерго” задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця” (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Публічного акціонерного товариства „Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; код ЄДРПОУ 23269555) 1383 (одну тисячу вісімдесят три) грн. 69 коп. вартості недостачі вантажу, 46 (сорок шість) грн. 12 коп. державного мита та 106 (сто шість) грн. 70 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ДТЕК „Октябрьська ЦФЗ” (85043, Донецька обл., м. Бєліцкоє, вул. Красноармейська, 1; код ЄДРПОУ 90178549) на користь Публічного акціонерного товариства „Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; код ЄДРПОУ 23269555) 1530 (одну тисячу пятсот тридцять) грн. 06 коп. вартості недостачі вантажу, 51 (пятдесят одну) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу”.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 25.06.2011р..

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді :О.О. Журавльов

М.В. Михайлов