Рішення № 16519269, 25.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.11 Справа№ 5015/1639/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” в особі Відокремленого підрозділу “Львівська дирекція залізничних перевезень” ДТГО “Львівська залізниця”, м.Львів.

До відповідача: Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м.Львів.

Про стягнення 7 635,71 грн. та розірвання договору про подачу та забирання вагонів № 14 від 19.12.2008р.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. начальник юридичного сектора (довіреність №НЮ-468 від 29.07.2010р.).

Від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність б/н від 12.10.2010р.).

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Державне територіально-галузеве обєднання “Львівська залізниця” в особі Відокремленого підрозділу “Львівська дирекція залізничних перевезень” ДТГО “Львівська залізниця”, м.Львів подало позов до Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м.Львів про стягнення 5661,46 грн. з яких 5591,81 грн. основний борг, 69,65 грн. пеня та розірвання договору про подачу та забирання вагонів № 14 від 19.12.2008р. Згідно заяви про збільшення позовних вимог до стягнення заявлено 7 635,71, з яких 7 445,75 грн. основний борг, 189,96 грн. пеня

Ухвалою суду від 28.03.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 13.04.2011р. Ухвалою суду від 13.04.2011р. розгляд справи відкладено на 11.05.2011р., з підстав викладених в даній ухвалі. Ухвалою суду від 11.05.2011р. розгляд справи відкладено на 25.05.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав повністю, просив позов задоволити.

Представник відповідача відзив не подав, в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечив, надав усні пояснення щодо виникнення заборгованості у звязку із важким фінансовим становищем.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

встановив:

19.12.2008р. між Державним територіально-галузевим обєднанням “Львівська залізниця” (надалі залізниця) в особі начальника відокремленого підрозділу “Львівська дирекція залізничних перевезень”- заступника начальника залізниці ОСОБА_4., який діє на підставі довіреності від 01.01.2008 №НЮ-82 та Положення з однієї сторони та Дочірнім підприємством “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (користувач) в особі начальника філії “Турківський райавтодор” ОСОБА_3, що діє на підставі прав, наданих йому дорученням від 29.12.2007р. №639 з другої сторони було укладено договір №14 про подачу та забирання вагонів (надалі договір).

18.05.2009р. між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 19.12.2008р. №14 про подачу та забирання вагонів укладеного по станції Явора (надалі додаткова угода), у якій згідно ст.77 Статуту залізниць України, у звязку із введенням в дію нового збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ним послуги. На виконання телеграфного розпорядження Управління Львівської залізниці від 16.04.2009 №Н/366а сторони договору дійшли згоди внести зміни і доповнення до п. 7, п.12, п.13.1., п.13.3., п.13.5., п.15.5. та п.19 договору.

Відповідно до п.1., п.2. та п.3. договору згідно із статутом залізниць України, правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з підїзної колії, яка належить користувачу та являється продовженням колії №6 станції Явора і обслуговується локомотивом залізниці. Межею підїзної колії є знак "Межа підїзної колії", встановлений на 126 км 2 ПК. Розгорнута довжина підїзної колії становить 938 погонних метри. У межах смуги відведення залізниці підїзною колією користувача зайнято ділянку землі площею 3 236 кв.м.

Відповідно до п.1. додаткової угоди (зміни до п.7 договору) про готовність вагонів до забирання користувач підїзної колії передає залізниці повідомлення: по телефону повідомляє приймоздавальника, товарного касира, а час закінчення вантажних операцій підтверджується письмовим повідомленням форми, встановленої додатком 12 до правил користування вагонами і контейнерами, яке у двох примірниках подається на станцію.

Згідно п.9. договору максимальна переробна спроможність вантажних пунктів: по вивантаженню: фронт №1 - щебня, гравію та інших насипних вантажів грубої фракції 10 вагонів, час 1 год. 00 хв.; фронт №2 - піску, відсіву 7 вагонів, час 1 год. 00 хв.

За умовами п.10. договору час перебування вагонів на підїзній колії обчислюється з моменту подачі вагонів на підїзду колію до моменту отримання залізницею повідомлення користувача про готовність вагонів до збирання.

Відповідно до п.2. додаткової угоди (зміни до п.12 договору) відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів 2,4 км в обидва кінці.

Відповідно до п.13.2. та п.13.4. договору користувач сплачує залізниці плату з врахуванням корегую чого коефіцієнта у розрахунковий період:

- за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;

- за маневрову роботу за фактично виконану роботу.

Відповідно до п.3., п.4. та п.5. додаткової угоди (зміни до п.13.1., п.13.3. та п.13.5. договору)

- за подачу, забирання вагонів: по середньо завантажених ставках Таблиці №1-1,876 км, Таблиці №2-0,568 км розділу III Тарифного керівництва №1;

- за складування вантажів або примикання підїзних колій у смузі відведення: у першій декаді поточного місяця, за ділянку землі площею згідно п.3. цього договору, по ставках діючої на момент оплати "Калькуляції витрат на утримання 1 м кв. смуги відведення (за 1 місяць)", затвердженої заступником начальника залізниці по колійному господарству.

- інші збори і плати: згідно Тарифного керівництва №1 та інших нормативних документів, які діють на залізниці. Збори і плати вносяться: через розрахунковий підрозділ залізниці (нарахування проводиться станцією по накопичувальних карточках, відомостях плати за користування вагонами).

Згідно п.15.1. договору за несвоєчасну оплату належних залізниці платежів, які передбачено даним договором, користувач сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми прострочки, за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно п.15.3. договору у випадку необхідності забирання вагонів з підїзної колії вантажного фронту у меншій кількості, ніж було подано, оформляється акт загальної форми.

Згідно п.15.4. договору при затримці на станції призначення, відправлення чи на підході до неї власних або орендованих завантажених чи порожніх вагонів плата за користування такими вагонами сплачується у відповідності до п.п.6,15 Правил користування вагонами і контейнерами.

Згідно п.17. договору одностороння відмова від виконання договору і одностороння зміна його умов не допускаються. Розірвання договору або зміна його умов можуть мати місце за згодою сторін, які уклали договір, а в разі спору за рішенням господарського суду.

11.02.2011р. ВП “Львівська дирекція залізничних перевезень” Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” скеровано відповідачу претензію вих.№ ДНЮ-31 про сплату заборгованості у розмірі 3 727,87 грн. У вказаній претензії також було попереджено відповідача про те, що у разі непогашення суми боргу в місячний термін буде розглядатись питання про розірвання договору про подачу та збирання вагонів № 14 від 19.12.2008р., у зв'язку з недобросовісним виконанням даного договору.

Проте відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Позивачем було складено накопичувальні картки №01 від 10.01.2011р. на суму 1 553,28 грн.; від 10.02.2011р. на суму 1 553,28 грн.; від 10.03.2011р. на суму 1 553,28 грн.; №04 від 10.04.2011р. на суму 1 553,28 грн. про нарахування платежів, які підписані представником відповідача без зауважень.

У зв»язку з відсутністю коштів на рахунку ЄТехПД залізницею було складено акти загальної форми ГУ-23 станції Явора Львівської залізниці: №1 від 11.01.2011р.; №2 від 11.02.2011р.; №6 від 11.03.2011р.; №7 від 11.04.2011р.

Згідно з розрахунком до заяви про збільшення розміру позовних вимог, наданим ВП “Львівська дирекція залізничних перевезень” Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця”, у відповідача існує заборгованість за період з січня 2011р. по квітень 2011р., яка становить 7 455,75 грн.

Враховуючи той факт, що відповідач істотно порушує умови договору (не здійснює оплату за умовами п.13.3. договору), що згідно ч.2 ст.651 ЦК України, є підставою для розірвання договору, позивач ставить вимогу про розірвання договору про подачу та забирання вагонів № 14 від 19.12.2008р.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про залізничний транспорт” встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України „Про транспорт”, цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.

Ст. 908 ЦК України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до п.5 ст.307 ГК України умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Пункт 17 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 (з наступними змінами і доповненнями) встановлює, що перевезення вантажів залізничним транспортом організовується на договірних засадах, форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами.

За умовами п.71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок розроблення та форма договорів встановлюються Правилами.

Пункт 5 Статуту залізниць України надає право Мінтрансу затверджувати нормативно-правові документи, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Правила обслуговування залізничних під'їзних колій (розділ 12 Правил перевезень вантажів залізничним транспортом), затверджені наказом Мінтрансу від 21.11.2000р. № 644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 875/5096, з наступними змінами і доповненнями, додатком 2 містять зразок договору про подачу та забирання вагонів.

У відповідності із пунктом 57 Статуту залізниць України постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. № 1548 з наступними змінами і доповненнями визначено повноваження щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг, згідно з якими Мінтранс (Мінтрансзв'язку) за погодженням з Мінекономіки і Мінфіном встановлює тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (далі - Тарифне керівництво № 1) затверджений наказом Мінтрансу від15.11.1999 № 551, зареєстрований Міністерством юстиції України 01.12.99 за№ 828/4121 у відповідності з вимогами чинного законодавства, і не застосовувати Тарифне керівництво нема правових підстав, оскільки це є державні регульовані тарифи.

Пункт 58 Статуту залізниць України встановлює, що розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству.

Тарифне керівництво № 1 у пункті 26 розділу 1 передбачає перелік видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами (таблиця 3), в яких враховується собівартість виробництва і прибуток без обмеження рівня рентабельності, при реалізації яких підприємство самостійно визначає методи погодження відпускного тарифу: підписання протоколу, погодження за допомогою засобів зв'язку тощо, виходячи з умов реалізації кількості споживачів, терміновості реалізації та ін). До цього переліку включено утримання, обслуговування та перевід стрілок, відкриття і закриття воріт, шлагбаумів на переїздах, розташованих на під'їзних коліях вітковласників, а також зважування й перевірка одержувачем (відправником) маси вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами.

У договорі на подачу та забирання вагонів встановлено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставляння на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить користувачу та являється продовженням колії №6 станції Явора і обслуговується локомотивом залізниці. Межею підїзної колії є знак "Межа підїзної колії", встановлений на 126 км 2 ПК. Розгорнута довжина підїзної колії становить 938 погонних метри. У межах смуги відведення залізниці підїзною колією користувача зайнято ділянку землі площею 3 236 кв.м.

Відповідно до цього договору відповідач сплачує залізниці відповідну плату за подачу, забирання вагонів, за маневрову роботу, а також інші збори і плати згідно Тарифного керівництва № 1, за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами (контейнерами). Платежі вносяться централізовано через ТехПД з урахуванням діючого коефіцієнту.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача підписував накопичувальні картки №01 від 10.01.2011р. на суму 1 553,28 грн.; від 10.02.2011р. на суму 1 553,28 грн.; від 10.03.2011р. на суму 1 553,28 грн.; №04 від 10.04.2011р. на суму 1 553,28 грн. про нарахування платежів без зауважень, проте необхідні кошти для погашення боргу на рахунку ЄТехПД відсутні, про що залізницею складено акти загальної форми ГУ-23 станції Явора Львівської залізниці: №1 від 11.01.2011р.; №2 від 11.02.2011р.; №6 від 11.03.2011р.; №7 від 11.04.2011р.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.193 ГК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування, він має право звернутись з претензією або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму, про що зазначено у пункті 5.1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. № 04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку заборгованості, враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог, у відповідача існує заборгованість за період з січня 2011р. по квітень 2011р., яка становить 7 455,75 грн.

Відповідач своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати коштів для погашення боргу на рахунку ЄТехПД не виконує.

11.02.2011р. ВП “Львівська дирекція залізничних перевезень” Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” скеровано відповідачу претензію вих.№ ДНЮ-31 про сплату заборгованості та попередженням про розірвання договору у випадку несплати боргу. Проте відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечив, надав усні пояснення щодо виникнення заборгованості у звязку із важким фінансовим становищем.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7 445,75 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.15.1. договору за несвоєчасну оплату належних залізниці платежів, які передбачено даним договором, користувач сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми прострочки, за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відтак, до стягнення правомірно підлягає нарахована позивачем пеня яка згідно розрахунку вказаного у заяві про збільшення позовних вимог становить 189,96 грн.

Пунктом 17. договору передбачено, що розірвання договору або зміна його умов можуть мати місце за згодою сторін, які уклали договір, а в разі спору за рішенням господарського суду.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

11.02.2011р. ВП “Львівська дирекція залізничних перевезень” Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” скеровано відповідачу претензію вих.№ ДНЮ-31, в якій було попереджено відповідача про те, що у разі непогашення суми боргу в місячний термін буде розглядатись питання про розірвання договору про подачу та збирання вагонів № 14 від 19.12.2008р., у зв'язку з недобросовісним виконанням даного договору. Надсилання претензії підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 16.02.2011р. вручено 19.02.2011р.

Проте відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відтак, враховуючи вищенаведене, правомірною є позовна вимога про розірвання договору про подачу та забирання вагонів № 14 від 19.12.2008р.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №1250 від 17.03.2011р. 187,00 грн. держмита та №1251 від 17.03.2011р. - 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 5,17, 58 Статуту залізниць України, ст.ст. 11, 549, 611, 612, 627-629, 651, 908 ЦК України, ст.ст. 174, 188, 193, 230-231, 307 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов згідно заяви про збільшення позовних вимог задоволити повністю.

2. Розірвати договір про подачу та забирання вагонів № 14 від 19.12.2008р. укладений між Державним територіально-галузевим обєднанням “Львівська залізниця” та Дочірнім підприємством “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (79053, м.Львів, вул.В.Великого, буд. 54; р/р 26009301000293 в ЗРФ АКБ "Трансбанк"; МФО 385435; код ЄДРПОУ 31978981) на користь Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” в особі Відокремленого підрозділу “Львівська дирекція залізничних перевезень” Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” (79007, м.Львів, вул.Листопадового Чину, буд. 22; р/р 26009005760 в ЛФ АБ "Експрес-банк"; МФО 325956; код ЄДРПОУ 25256137) 7 445,75 грн. основного боргу, 187,00 грн. держмита та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя