Рішення № 16519203, 01.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.11 Справа№ 5015/2017/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна”, м.Київ

до Відкритого акціонерного товариства „Національна страхова компанія „ОРАНТА” в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства „Національна страхова компанія „ОРАНТА”, м.Львів

про стягнення в порядку регресу 7 474,00 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. представник (довіреність № 120 від 25.02.2011р.).

Від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Приватним акціонерним товариством „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” подано позов до Відкритого акціонерного товариства „Національна страхова компанія „ОРАНТА” в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства „Національна страхова компанія „ОРАНТА” про стягнення в порядку регресу 7 474,00 грн.

Ухвалою суду від 14.04.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11.05.2011р. Ухвалою суду від 11.05.2011р. розгляд справи відкладено на 01.06.2011р., з підстав вказаних в даній ухвалі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повторно не зявився, вимоги ухвал суду від 14.04.2011р. та 11.05.2011р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору. Про порушення провадження у справі відповідачу було відомо, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №01032 2971733 6 від 18.04.2011р. вручено 21.04.2011р. та №79039 0264855 6 від 18.04.2011р. вручено 20.04.2011р. Про відкладення розгляду справи відповідачу було відомо, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №01032 2960685 2 від 19.05.2011р. вручено 24.05.2011р. та №79039 0268253 3 від 19.05.2011р. вручено 23.05.2011р.

Станом на 01.06.2011р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача суд,-

встановив:

19.10.2007р. між Закритим акціонерним товариством „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” (надалі страховик) та ОСОБА_2 (надалі страхувальник) було укладено договір №640530201 добровільного страхування засобів наземного транспорту марки ВАЗ-210994-20 (державний номерний знак НОМЕР_1, 2007рік випуску), цивільної відповідальності водія та пасажирів, по ризиках КАСКО на суму 40 500,00 грн. з франшизою розміром 505,00 грн., строком дії страхового полісу до 18.10.2008р.

14.03.2008 року у м.Львові по вул.Луганській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ-21099 (державний номерний знак НОМЕР_1, власник ОСОБА_2) під керуванням власника та автомобіля ІЖ-412 (державний номерний знак НОМЕР_2, власник ОСОБА_3.) під керуванням водія ОСОБА_4 (посвідчення водія ВНА НОМЕР_3), внаслідок чого було пошкоджено автомобіль ВАЗ-21099 (державний номерний знак НОМЕР_1).

Вина водія ОСОБА_4, встановлена Буським районним судом Львівської області, про що прийнята постанова у справі №3-1352/2008р. про притягнення до адміністративної відповідальності згідно ст.124 КпАП.

Згідно договору страхування засобів наземного транспорту №640530201 автомобіль марки ВАЗ-21099 (д.н. НОМЕР_1) застраховано у Закритому акціонерному товаристві „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” від ризику, зокрема згідно п.1. дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження № 1664/08 від 28.03.2008р. вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 210994-20 (д.н.з. НОМЕР_1), на момент огляду, становила 8021,07 грн.

Фактичний розмір понесених витрат на ремонт автомобіля становить 8019, 00 грн. (рахунок ФОП ОСОБА_5. № 21/03 від 21.03.2008р.).

За заявою страхувальника ОСОБА_2. про виплату страхового відшкодування від 26.03.2008р., відповідно до страхового акту №995 від 30.03.2008р. ВАТ „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” прийняла рішення про визнання страхового випадку та відшкодування згідно умов страхування 7474,00 грн.

Згідно платіжного доручення №569 від 09.04.2008р. було виплачено за ремонтні роботи по рахунку № 21/03 від 21.03.2008р. виставленого ФОП ОСОБА_5., страхове відшкодування в сумі 7 474,00 грн.

З метою приведення у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»протоколом загальних зборів ЗАТ „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” № 32 від 22.04.2010р. було внесено зміни до статуту ЗАТ „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” та перейменовано на Приватне акціонерне товариство „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна”.

08.02.2011р. в порядку досудового врегулювання спору ПрАТ „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” звернулося до відповідача з претензійним листом №13/3 на суму 7 474,00 грн., в якому було викладено вимогу про сплату страхового відшкодування. Проте відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Таким чином ПрАТ „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна”, відшкодувавши збитки, завдані внаслідок ДТП, просить стягнути з відповідача в порядку регресу 7474,00 грн.

Суд, розглянувши та дослідивши докази по справі прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю. При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За умовами ст.1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Факт настання 14.03.2008р. об 19:00 год у м.Львові по вул.Луганській дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля ВАЗ-21099 (державний номерний знак НОМЕР_1, власник ОСОБА_2) під керуванням власника та автомобіля ІЖ-412 (державний номерний знак НОМЕР_2, власник ОСОБА_3.) під керуванням водія ОСОБА_4 підтверджується довідкою ДАІ № 36/1241 від 20.03.2008р.

Постановою Буського районного суду Львівської області від 03.04.2008 року у справі № 3-1352/2008р. встановлено, що ДТП сталася внаслідок вчинення водієм ОСОБА_4. адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КпАП.

Згідно п. 22.1 ст.22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Обовязковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобовязаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти (п. 9.1. ст.9 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).

Обовязковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до п. 12.1 ст.12 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Згідно п. 37.4. ст. 37 Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам, організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст.9 Закону України „Про страхування”, страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Фактичний розмір понесених витрат на ремонт автомобіля становить 8019, 00 грн. (рахунок ФОП ОСОБА_5. № 21/03 від 21.03.2008р.).

За заявою страхувальника ОСОБА_2. про виплату страхового відшкодування від 26.03.2008р., відповідно до страхового акту №995 від 30.03.2008р. ВАТ „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” прийняла рішення про визнання страхового випадку та відшкодування згідно умов страхування 7474,00 грн. (за вирахуванням із загальної суми збитків 8019,00 грн. франшизи в сумі 505,00 грн. та вартості мийки автомобіля 40,00 грн., що не охоплюється страховим випадком).

Факт виплати страхового відшкодування в сумі 7474,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №569 від 09.04.2008р.

На підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Особою, відповідальною за завдані збитки, є відповідач в силу наступних обставин.

В процесі дослідження документів по страховому випадку страховику (ПрАТ „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна”) стало відомо, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4. застрахована в Львівською обласною дирекцією Відкритого акціонерного товариства „Національна страхова компанія „ОРАНТА” згідно полісу № ВА/6870150 від 12.02.2008 р.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування до ПрАТ „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” перейшло право зворотної вимоги.

Згідно постанови пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобовязання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

08.02.2011р. в порядку досудового врегулювання спору ПрАТ „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” звернулося до відповідача з претензійним листом №13/3 на суму 7 474,00 грн., в якому було викладено вимогу про сплату страхового відшкодування. Проте відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, таким, що підлягає до задоволення повністю.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати сплачені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 22, 37, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1, 9, 27 Закону України „Про страхування”, ст.ст.16, 993, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Національна страхова компанія „ОРАНТА” в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства „Національна страхова компанія „ОРАНТА” (04050, м.Київ, вул.Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”, м.Львів, вул. Бортнянського, 12 (код ЄДРПОУ 02308191) на користь Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” (01054, м.Київ, вул.Вороновського, 33; код ЄДРПОУ 16285602) 7 474,00 грн. страхового відшкодування, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя