Рішення № 16519166, 20.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.11 Справа№ 5015/2278/11

Суддя Н.Березяк при секретарі О.Іванило розглянула матеріали справи

За позовом : ТзОВ «Гланс», м.Любінь

До відповідача : ПАТ «Перший український міжнародний банк», м.Донецьк в особі філії ПАТ «ПУМБ»в м.Львові

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Підрозділ примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області, м.Львів

Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м.Львів

Про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

В судове засідання зявились:

від позивача : Кичма С.М., Чоповський І.В. представники

від відповідача : Билень І.М. -представник

від третіх осіб : не зявилися

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору : Подано позов ТзОВ «Гланс» до ПАТ «Перший український міжнародний банк», за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Підрозділ примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області та Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню .

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач проти позову заперечує і стверджує , що виконавчі написи вчинені приватним нотаріусом без порушень норм чинного законодавства.

Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 проти позову заперечує, зазначивши в письмовому поясненні, що вчинені нею нотаріальні дії здійснені відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Підрозділ примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області в судове засідання участь уповноваженого представника не забезпечив, письмового пояснення по суті позову не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

20.06.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

16 жовтня 2007 року між ЗАТ «Перший український міжнародний банк»(правонаступником якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк») (надалі - Відповідач) та ТзОВ «Гланс»(надалі - Позивач) був укладений Кредитний Договір №7.4-28 та додаткові угоди до нього №1 від 13.03.2008 р., №2 від 11.12.2008 р., №3 від 10.04.2009 р. згідно з якими відповідач надав ТзОВ «Гланс» кредит, а позивач зобовязувався повернути кредит частинами згідно погодженого між сторонами графіку.

У забезпечення виконання Позивачем своїх зобов'язань перед Відповідачем за Кредитним договором та додатковими договорами між Позивачем та Відповідачем 16.10.2007 року було укладено Договір іпотеки, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу за реєстровим номером 4412. Відповідно до умов Договору іпотеки позивач передав відповідачу в іпотеку нежитлові приміщення , що знаходяться за адресою: Львівська область, Городоцький район, смт.Великий Любінь, вул. Львівська. Дане майно належить Позивачу на праві приватної власності.

29 березня 2011 року ОСОБА_2 (Третя особа2), приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 1153 про звернення стягнення на обєкти нерухомого майна, що належать ТзОВ «Гланс»та на підставі іпотечного договору № Юр/07-50/7.4-28/ІР-1 від 16.10.2007 року та додаткових договорів №1 та №2 передані в іпотеку ЗАТ «Перший український міжнародний банк», в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором. Стягнення заборгованості проводиться за строк з 13.04.2009 року по 22.03.2011 року (включно). За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного вище нерухомого майна, нотаріусом запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»на загальну суму 688680,59 доларів США та 849175,97 гривень.

На підставі вказаного виконавчого напису 12.04.2011 року Підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№25799642 про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ТзОВ «Гланс», для задоволення вимог Відповідача в межах суми 688680,59 доларів США та 849175,97 гривень .

ТзОВ «Гланс» не погоджується з вищезазначеним виконавчим написом та просить визнати його таким, що не підлягає виконанню.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно абзацу 1 ст.7 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. При цьому, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 4 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року, при стягненні заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

У відповідності до п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року, виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий напис було вчинено на підставі наступних документів: заяви відповідача вих. № 687 від 25.03.2011 р. про вчинення виконавчого напису; кредитного договору та додаткових угод до нього, іпотечного договору та додаткових угод до нього, , повідомлення про порушення боржником забезпеченого обтяженням зобовязання, розрахунку заборгованості за кредитним договором, виписки з операцій та оборотів до кредитного договору, копій дублікатів договорів купівлі-продажу приміщень та витягів про реєстрацію права власності на обєкти нерухомого майна, яке було передано в іпотеку банку.

Доказів подання нотаріусу інших документів для вчинення виконавчого напису відповідачем не надано. Не заявлялось клопотань про витребування таких доказів і в порядку ст. 38 ГПК України.

Відповідно до імперативних норм статті 88 Закону України „Про нотаріат”, пункту 284 Інструкції та підпункту Б частини 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року № 1172, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Водночас, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вимагаючи надання нотаріусу документів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника, не конкретизує, які саме документи підтверджують безспірність.

За переконанням суду документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Як встановлено судом, при вчиненні оскаржуваного напису нотаріус не отримував від позивача та відповідача повного комплекту первинних бухгалтерських документів щодо здійснення повного чи часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що суми нарахованих відповідачем процентів, зазначені в оскаржуваному написі, за користування позивачем кредитними коштами, є безспірними.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу вчинила виконавчий напис за наявності у боржника ТзОВ «Гланс» спору з кредитором стосовно суми боргу за тілом кредиту, відсотків та пені..

Суд не приймає до уваги підготовлені працівниками відповідача розрахунки боргу по нарахованих відсотках за користування кредитом та пені, в якості відображення правових підстав для стягнення відповідних сум та доказів безспірності грошових вимог відповідача до позивача, оскільки такі розрахунки є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача.

Твердження іпотекодержателя про порушення основного зобов'язання або договору іпотеки не обов'язково є безспірним через можливість різного тлумачення сторонами умов договору. Доказом безспірності може бути тільки ствердна відповідь боржника на письмову вимогу кредитора (іпотекодержателя), якої ТзОВ «Гланс»не надавало.

Згідно роз'яснення Міністерства юстиції України, щодо змін до Інструкції, від 22.01.2010 року, нотаріус повинен витребовувати від стягувача заяву від імені боржника про відсутність спору щодо заборгованості.

Отже, із аналізу наведених норм, можна зробити висновок, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Виконавчий напис вчинено нотаріусом без документів, що підтверджують безспірність заборгованості. Так стягувачем, самостійно нараховані суми заборгованості, суми процентів, пені з розміром яких позивач не погоджується.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про нотаріат” правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України , цей Закон, інші законодавчі акти України.

За приписами статті 8 ЦК України, цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Враховуючи неврегульованість Закону України “Про нотаріат”, 282 Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 та Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, питання щодо конкретизації документів, які підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, для врегулювання спірних відносин суд вбачає за можливе застосувати загальні засади і принципи права, що регулюють схожі відносини.

Зокрема, за визначенням Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безспірні вимоги кредиторів це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, позивач не акцентовував надісланої відповідачем на його адресу вимоги про усунення порушень, у звязку із чим ствердної відповіді боржника (позивача) до заяви про вчинення спірного виконавчого напису відповідачем не додавалося. Тому відсутність відповіді заставодавця (боржника) на вимогу або сам факт залишення вимоги без задоволення не можуть бути достатнім для нотаріуса доказом безспірності боргових вимог. Доказом безспірності та факту прострочення в розумінні визначення безспірності вимог, наданого Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, може бути тільки ствердна відповідь боржника на письмову вимогу заставодержателя про виконання порушеного зобов'язання (визнана (акцептована) боржником вимога).

З огляду на наведене вище, нотаріус при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми статті 88 Закону України „Про нотаріат”, пункту 284 Інструкції та підпункту Б частини 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року № 1172. Зазначене вказує на відсутність у виконавчого напису сили виконавчого документу, через що напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року .

Незрозумілим є вказана у виконавчому написі дата настання строку платежу по заборгованості, а саме 15 лютого 2011 року, оскільки , як вбачається із поданих позивачем розрахунків , заборгованість по сплаті кредиту і відсотків виникла ще в квітні 2009 року.

Відповідно до п.5.4 Кредитного договору №7.4-28 від 16.10.2007 року, укладеного між сторонами, заборгованість по яких запропоновано задовольнити нотаріусом шляхом реалізації заставного майна, кредитор вправі вимагати дострокового повернення кредиту.

Враховуючи вищенаведене, згідно договорів, укладених з Позивачем, у Відповідача виникло право вимоги ще в квітні 2009 року, а виконавчий напис вчинено 29.03.2011 року, тобто понад визначені законом граничні строки, а саме по спливу майже двох років з моменту виникнення права вимоги у відповідача .

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про те, що вчинення позивачем оплат перервало строк і своїм правом вимоги банк скористався в лютому 2011 року, а відповідно, з цього моменту, на думку відповідача, повинен обчислюватися строк.

Як вже зазначалося раніше, Законом чітко визначено, що строк обчислюється з моменту виникнення права вимоги, а не з моменту предявлення вимоги. Здійснення будь-яких оплат після порушення строку виконання зобовязання не може вплинути і змінити настання моменту, коли кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту в звязку з прострочкою оплати ще перших платежів.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З урахуванням положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, керуючись Конституцією України, Законом України “Про іпотеку ”, Законом України “Про нотаріат ”,ст..ст.3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43, 82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2.Визнати виконавчий напис вчинений 29.03.2011 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстровим номером 1153 про стягнення з ТзОВ «Гланс»688680,59 доларів США та 849175,97 гривень, таким, що не підлягає виконанню.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»( 83001, м.Донецьк, вул. Університетська,2А, код ЄДРПОУ 14282829) на користь ТзОВ «Гланс» (81555, Львівська область, Городоцький район, смт.Великий Любінь, вул.Львівська,192-Є, код ЄДРПОУ 30649470) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду від 10.05.2011 року у справі № 5015/2278/11.

5. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.06.2011 року.

Суддя