Рішення № 16519149, 23.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.11                                                                                           Справа№ 5015/2597/11

За позовом: Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства «Моршинтеплоенерго», м. Моршин Львівської області

про стягнення 176 343 грн. 32 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

Представники сторін

Від позивача: Працьовита С.М. –головний юрисконсульт Львівської філії

Від відповідача: Макота М.І. - директор

Судом роз’яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

В судовому засіданні 23.06.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено та підписано 24.06.2011 року.

Позов заявлено Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Комунального підприємства «Моршинтеплоенерго» про стягнення 176 343 грн. 32 коп., з яких: 125494 грн. 98 коп. - основний борг, 9763 грн. 61 коп. - пеня, 31023 грн. 17 коп. - інфляційні втрати, 10061 грн. 56 коп. –3% річних.

Ухвалою суду від 18.05.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 31.05.2011 р. Ухвалою суду від 31.05.2011 р. розгляд справи відкладено на 14.06.2011 р. В судовому засіданні 14.06.2011 р. оголошено перерву до 23.06.2011 року для виконання сторонами вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 23.06.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити. Зокрема зазначив, що 23.09.2009 року між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та КП «Моршинтеплоенерго»укладено договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/09-1423 ТЕ-21. На виконання умов договору позивач в продовж жовтня-грудня 2009 року та січня –квітня 2010 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 929885,91 грн. Відповідач в порушення умов договору розрахувався з позивачем частково на суму 804390,93 грн, в результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 125494,98 грн, яка на момент звернення з позовом до суду відповідачем не погашена. Крім стягнення основного боргу позивач за прострочення виконання грошових зобов’язань нарахував відповідачу, відповідно до п. 7.2 договору - пеню в розмірі 9763,61 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних в розмірі 10061,56 грн. та інфляційні в розмірі 31023,17 грн.

Відповідач у поясненні по суті позовних вимог та у відзиві на позовну заяву, а його представник в судовому засіданні визнав наявність основного боргу в сумі 125494,98 грн. Пояснив, що заборгованість виникла внаслідок того, що в 2010 року через брак коштів в державному бюджеті підприємству не була компенсована різниця у вартості тарифу та зазначив, що дана заборгованість буде погашена в червні 2011 року субвенціями з державного бюджету повністю. Щодо нарахування позивачем пені, інфляційних та 3% річних, відповідач з цим не погоджується, та просить суд в цій частині у позові відмовити. У зв’язку з тяжким фінансовим становищем відповідач просить відстрочити виконання рішення терміном на 5 місяців.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник) та Комунальним підприємством «Моршинтеплоенерго»(покупець) 23.09.2009 року було укладено договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/09-1423 ТЕ-21. Відповідно до умов Договору позивач (постачальник) зобов’язується передати у власність відповідачу (покупцю) природний газ, а відповідач (покупець) зобов’язується прийняти та оплатити газ в обсязі, зазначеному у статті 2 договору (п.1.1). Також між сторонами 21.12.2009 року укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору

Відповідно до п.4.4 договору, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов’язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання –передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу, реєстр обсягів реалізації газу.

На виконання умов договору позивачем протягом жовтня - грудня 2009 року та січня –квітня 2010 року передано відповідачу природний газ на загальну суму 929885,91 грн.

Той факт, що позивач передав, а відповідач отримав природний газ, підтверджується підписаними актами передачі –приймання природного газу від 31.10.2009 року, від 30.11.2009 року, від 31.12.2009 року, 31.01.2010 року, від 28.02.2010 року, від 31.03.2010 року, від 30.04.2010 року, які містяться в матеріалах справи.

          Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги здійснюються на підставі акту приймання –передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов’язання виконав частково, і як вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку боргу КП «Моршинтеплоенерго»за договором від 23.09.2009 р. №06/09-1243-ТЕ-21, з листопада 2009 р. по листопад 2010 р. відповідач здійснив часткову оплату за переданий газ в загальній сумі 804390,93 грн., в результаті чого у нього виникла заборгованість в сумі 125494,98 грн.

Факт виниклої заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується також підписаним сторонами актом звіряння розрахунків від 17.03.2011 року, з якого вбачається, що за результатами звіряння розрахунків і документів сальдо на 28.02.2011 року на користь ДК «Газ України»становить 125494,98 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач суму основного боргу у розмірі 125494,98 визнав, доказів погашення заборгованості суду не надав, вказана сума підлягає стягненню.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних, які відповідно до розрахунку складають 10061,56 грн., та інфляційних втрат, які відповідно до розрахунку складають 31023,17 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст.625 ЦК України, тому підлягають до стягнення.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема – сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2 договору, в разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до п. 7.10 договору, неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Пеня нарахована позивачем за період з 06.11.2010 року по 06.05.2011 року(181 день), згідно розрахунку пені, в розмірі 9763,61 грн., розрахована відповідно до умов п. 7.2, п. 7.10 Договору №06/09-1423-ТЕ-21 від 23.09.2009 р., з врахування вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань»та ч.6 ст.232 ГК України, а тому підлягає до стягнення.

Заперечення відповідача проти стягнення пені,інфляційних та 3% річних є необґрунтованим. Чинним законодавством встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування передбачених законами або договором господарських санкцій, якими визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються, зокрема, такий вид господарських санкцій, як штрафні санкції. Штрафними санкціями згідно із частиною першою ст. 230 Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування сум інфляційних та 3% річних згідно ст.625 ЦК України обумовлене виключно простроченням виконання грошового зобов’язання, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Наведеним спростовується твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування пені, інфляційних та 3% річних.

Стосовно заявленого у відзиві відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення терміном на 5 місяців, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне. Позивач, як на підставу даного клопотання, посилається на постійне зростання цін на газ, електроенергію, воду, ріст заробітної плати, відсутність бюджетного фінансування, існування заборгованості перед державними цільовими фондами та залежності розрахунків з енергопостачальними організаціями від здійснення населенням оплати за житлово-комунальні послуги. Проте відповідачем не представлено доказів винятковості випадку, наявності конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Наведені відповідачем обставини лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв’язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі. Крім того, відповідач у своїх поясненнях запевнив, що заборгованість у сумі 125494,98 грн. буде погашена в червні 2011 року субвенціями з державного бюджету повністю.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»щодо стягнення з КП «Моршинтеплоенерго»176 343 грн. 32 коп., з яких: 125494 грн. 98 коп. - основний борг, 9763 грн. 61 коп. - пеня, 31023 грн. 17 коп. - інфляційні втрати, 10061 грн. 56 коп. –3% річних, є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати (витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача, так як спір виник з вини останнього.

На підставі наведеного, керуючись ст.193,217,230,232 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 4-3, 33, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Моршинтеплоенерго»(82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Привокзальна, 45А, ідентифікаційний код 33892124) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) –125 494 грн 98 коп –основного боргу; 9 763 грн 61 коп - пені; 31 023 грн 17 коп – інфляційних нарахувань; 10 061 грн 56 коп –3% річних; 1763 грн 43 коп - державного мита; 236 грн 00 коп - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Суддя