Рішення № 16519090, 21.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.11 Справа№ 5015/3014/11

За позовом: Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах 1 обєднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0110), м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Львів,

про: стягнення 4569,08 грн.

Суддя М. Синчук

За участю представників:

Прокурор: Майорчак В.М. старший помічник військового прокурора Львівського гарнізону Західного регіону України,

позивача: ОСОБА_3 довіреність від 08.10.2009 р.,

відповідача: не зявився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах 1 обєднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0110) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4569,08 грн. Ухвалою від 01.06.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 21.06.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору зберігання №8-0110-2010/нп від 23.04.2010 р. не здійснив оплати у повному обсязі за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 3997,84 грн. Крім того, відповідачу нараховано 58,16 грн. 3% річних, 215,88 грн. інфляційних втрат, 297,20 грн. пені. Просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти.

В судове засідання 21.06.2011 р. представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав повністю. Вимоги ухвали суду від 01.06.2011 р. виконав, надав Витяг з ЄДРПОУ на відповідача.

В судове засідання 21.06.2011 р. представник відповідача не зявився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 01.06.2011 р. не виконав.

Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір зберігання №8-0110-2010/нп від 23.04.2010 р. (надалі Договір). За умовами цього договору, поклажодавець (відповідач у справі) передає на оплатне зберігання, а зберігач (позивач у справі) приймає на відповідальне зберігання майно згідно переліку (накладної) зі складанням акту прийому.

Між сторонами у справі укладено Додаткову угоду до Договору №1/8 від 23.04.2010 р., та Додаткову угоду до Договору №2/8 від 09.12.2010 р., за умовами яких сторони дійшли згоди, що протягом квітня-травня та грудня 2010 р. послуги зазначені у п. 1.1. Договору зберігачем не будуть надавати.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору зберігач видає на підтвердження приймання майна Акт прийому товарно-матеріальних цінностей.

На виконання умов Договору позивачем надано послугу зберігання, що підтверджується Актами про повернення товарно-матеріальних цінностей з відповідального зберігання: № 1/8 від 01.06.2008 р., №2/8 від 30.06.2010 р., №3/8 від 01.07.2010 р., №4/8 від 30.07.2010 р., №5/8 від 02.08.2010 р., №6/8 від 31.08.2010 р., №7/8 від 01.09.2010 р., №8/8 від 30.09.2010 р., №9/8 від 01.10.2010 р., №10/8 від 29.10.2010 р., №11/8 від 01.11.2010 р., №12/8 від 30.11.2010 р. (є в матеріалах справи).

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. Договору оплата за зберігання майна (незалежно від кількості майна в межах зазначеного в п. 2.2.1.) становить 3820,00 грн., в тому числі ПДВ 636,67 грн. за перший місяць зберігання. В подальшому щомісячна плата за зберігання майна нараховується з обовязковим урахуванням щомісячного індексу інфляції. Оплата за зберігання майна здійснюється щомісяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок зберігача до 5 числа місяця, що слідує за звітним, згідно рахунків, предявлених зберігачем поклажодавцю до оплати.

Згідно п. 3.2. Договору позивачем виставлялись відповідачу рахунки за надані послуги зберігання майна на загальну суму 23301,63 грн., які є в матеріалах справи.

Відповідачем частково проведено оплату за надані послуги зберігання майна, на загальну суму 19303,79 грн. (є в матеріалах справи).

Позивачем скеровано на адресу відповідача претензію №30/23 від 12.04.2011 р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 3997,84 грн.

На день розгляду справи відповідач заборгованість у сумі 3997,84 грн. не погасив, доказів зворотнього суду не представив.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2. Договору оплата за зберігання майна здійснюється щомісяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок зберігача до 5 числа місяця, що слідує за звітним, згідно рахунків, предявлених зберігачем поклажодавцю до оплати.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем виставлялись відповідачу рахунки за надані послуги зберігання майна, проте відповідачем частково виконано свій обовязок з оплати наданих послуг. В судове засідання представник відповідача не зявився, доказів зворотньог суду не представлено. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3997,84 грн. заборгованості, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п. 4.4. Договору за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків поклажодавець зобовязаний виплатити зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 297,20 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому вимоги позивача про стягнення 215,88 грн. інфляційних збитків, 58,16 грн. 3% річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, з огляду на наступне.

Ухвалою суду від 01.06.2011 р. позивача зобовязано надати суду докази того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. В судове засідання представник позивача зявився, проте вищезазначених доказів суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судові витрати потрібно покласти на нього

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 49, 66, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( адреса: АДРЕСА_1, 79025; ідент. код НОМЕР_1 ) на користь 1 обєднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0110 ( адреса: вул. Листопадового Чину, 10, м. Львів, 79000; ідент. код 33252672 ) 3997,84 грн. заборгованості, 297,20 грн. пені, 215,88 грн. інфляційних збитків, 58,16 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( адреса: АДРЕСА_1, 79025; ідент. код НОМЕР_1 ) в дохід державного бюджету 102,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні позовної вимоги про забезпечення позову відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя