Рішення № 16518984, 23.06.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.11 Справа № 4/81/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно будівельне підприємство “Азовінтекс”, м. Маріуполь Донецької області

до Публічного акціонерного товариства “Алчевський коксохімічний завод”,

м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 199 958 грн. 72 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

секретар судового засідання: Макаренко В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., довіреність № 522/06-40 від 30.12.2010;

від відповідача ОСОБА_2., довіреність №10-73 від 19.05.2011.

У судовому засіданні 16.06.2011 у справі № 4/81/2011, згідно ст..77 ГПК України, була оголошена перерва до 23.06.2011. Рішення господарського суду Луганської області виноситься 23.06.2011.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача відповідача на свою користь заборгованості за надані транспортні послуги у сумі 174286 грн. 02 коп., 3% річних у сумі 5744 грн. 17 коп. , інфляційні нарахування у сумі 19928 грн. 23 коп.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб серія АОО № 653863 від 04.06.1996 належна назва відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно будівельне підприємство “Азовінтекс”, м. Маріуполь Донецької області, пр. Леніна,б.68-А, код ЄДРПОУ 24155428.

На підставі викладеного, відповідачем у справі слід вважати: Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно будівельне підприємство “Азовінтекс”.

Представник позивача заявою від 16.06.2011.№ 522/761, зданою судовому засіданні 16.06.2011, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за надані транспортні послуги у сумі 174 286 грн. 02 коп., 3% річних у сумі 5 715 грн. 52 коп., інфляційні нарахування у сумі 19 928 грн. 53 коп.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог від 16.06.2011.№ 522/761, зданою у судовому засіданні 16.06.2011, підлягає до задоволення, так позовними вимогами за даним позовом слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані транспортні послуги у сумі 174 286 грн. 02 коп., 3% річних у сумі 5 715 грн. 52 коп., інфляційні нарахування у сумі 19 928 грн. 53 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 16.06.2011 заяву про зменшення розміру позовних вимог підтримав.

Представник відповідача відзивом на позовну заяву від 15.06.2011 № 10-2/32, зданим до суду 16.06.2011, позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що позивачем при розрахунку інфляційних нарахувань була невірно застосована ст.. 625 ЦК України, яка передбачає оплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. В частині інфляційних нарахувань відповідач надав свій розрахунок на суму 18666,58 грн. та вказав, що за місяці, в яких не відбувалась девальвація грошових коштів, він також здійснив розрахунок інфляційних нарахувань, що зумовило зменшення позову в цій частині.

Представник позивача надав до суду заяву від 15.06.2011 № 10-2131, якою повідомив, що відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008 № 514-VI та на підставі рішення загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства “Алчевський коксохімічний завод” 13 травня 2011 перейменоване в Публічне акціонерне товариство “Алчевський коксохімічний завод”, яке є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства “Алчевський коксохімічний завод”.

За вказаних обставин, відповідач просить суд, відповідно до ст. 25 ГПК України, замінити відповідача у справі на належного відповідача, Відкрите акціонерне товариство “Алчевський коксохімічний завод” на його правонаступника Публічне акціонерного товариства “Алчевський коксохімічний завод”.

На підставі викладеного, належним відповідачем у справі слід вважати Публічне акціонерне товариство “Алчевський коксохімічний завод”.

Представник позивача у судовому засіданні надав клопотання №522/761-06 від 22.06.2011, в порядку ст. 22 ГПК України, про залучення до матеріалів справи документи. Вказане клопотання судом розглянуто та підлягає задоволенню.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в:

Заява позивача про зменшення позовних вимог від 16.06.2011.№ 522/761, зданою у судовому засіданні 16.06.2011, підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані транспортні послуги у сумі 174 286 грн. 02 коп., 3% річних у сумі 5 715 грн. 52 коп., інфляційні нарахування у сумі 19 928 грн. 53 коп. ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог ).

Новою ціною позову вважати: вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані транспортні послуги у сумі 174 286 грн. 02 коп., 3% річних у сумі 5 715 грн. 52 коп., інфляційні нарахування у сумі 19 928 грн. 53 коп. ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс»і Відкритим акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод»були укладені договори про надання транспортних послуг.

Зазначені транспортні послуги були надані позивачем відповідачу, на підставі листів останнього: №22-915 від 21.07.2009 , №22-1147 від 26.08.2009 , №14-4565 від 13.08.2009, №22-1212 від 03.09.2009, №22-6957 від 03.12.2009, №22-1605 від 23.09.2010, №22-1799 від 21.10.2010, а також за усними заявками ВАТ «Алчевський коксохімічний завод»(а.с.20, 23, 26, 32, 35).

Усі істотні умови договорів були погодженні сторонами, тобто договори були укладені, що підтверджується підписаними з боку відповідача та позивача актів здачі-приймання робіт (наданих послуг): акт №ТУ-0001031 на суму 3189,60 грн.; акт №ТУ-0000369 на суму 8928,00 грн.; акт №ТУ-0000448 на суму 16556,40 грн.; акт №ТУ-0000449 на суму 43367,16 грн.; акт №ТУ-0000485 на суму 7324,80 грн.; акт №ТУ-0000688 на суму 16522,80 грн.; акт №ТУ-0000518 на суму 58962,06 грн.; акт №ТУ-0000550 на суму 11064,00 грн.; акт №ТУ-0000625 на суму 8371,20 грн.(а.с.13, 15, 17, 19, 22, 25, 28, 31, 34).

Позивач зазначив, що ним виконано свої зобов'язання у повному обсязі, проте надані послуги відповідачем були сплачені не у повному обсязі, тому .заборгованість відповідача перед позивачем за надані транспортні послуги складає 174 286 грн. 02 коп.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки - фактури на відповідні суми для оплати відповідачем за отримані транспортні послуги, що підтверджується копіями рахунків-фактур (а.с.12, 14,16, 18, 21, 24, 27, 30, 33).

Факт отримання представниками відповідача рахунків на оплату підтверджується підписами на актах здачі-приймання робіт (наданих послуг), у яких є посилання на відповідні рахунки-фактури.

Позивачем на адресу відповідача, відповідно до вимог ч.2 ст. 530 ЦК України, була надіслана претензія №522/161-06 від 09.02.2011 про сплату заборгованості за надані транспортні послуги у розмірі 174286,02 грн., вказана претензія була отримана відповідачем 17.02.2011, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення №87555 05145445, але відповідач відзив на претензію на надав, оплату за надані послуги не провів.

Оскільки, відповідач умови вказаного договору не виконав, оплату за надані транспортні послуги не провів, тому заборгованість відповідача перед позивачем складає у сумі 174 286 грн. 02 коп.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно 3% річних у сумі 5 715 грн. 52 коп. за період з 20.01.2009 по 28.04.2011, інфляційні нарахування у сумі 19 928 грн. 53 коп. за період з лютого 2009 року по березень 2011 року ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог ).

Представник відповідача відзивом на позовну заяву від 15.06.2011 № 10-2/32, зданим до суду 16.06.2011, позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзиві.

Оскільки відповідач не провів оплату позивачу за надані транспортні послуги у повному обсязі, тому позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за надані транспортні послуги у сумі 174 286 грн. 02 коп., 3% річних у сумі 5 715 грн. 52 коп., інфляційні нарахування у сумі 19 928 грн. 53 коп. ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог ). В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526,530,610,901,903 ЦК України.

Оцінивши доводи представників судового процесу та матеріали справи у їх сукупності, суддя вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь- якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Так, у відповідності до вимог ст.205, ч.1 ст.638 ч.1, ч.2 ст.639 ЦК України, позивач та відповідач обрали усну форму договору на вищевикладених умовах.

Також, відповідно до ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Враховуючи те, що зобов'язання сторін договору одна перед одною виконані в момент їх вчинення, договір вважається виконаний сторонами, а саме, відповідно до вимог ч.3 ст. 206 ЦК України, позивач надав позивачу послуги відповідно до вищевказаних актів приймання виконаних робіт (а.с.8-10).

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України (ст. 173 ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України (ст. 174 ГК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання (майнової) матеріальної та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Суд вважає, домовленість між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно будівельне підприємство «Азовінтекс»(позивач) та Публічним акціонерним товариством “Алчевський коксохімічний завод” (відповідач), за якою позивачем відповідачу були надані послуги на загальну суму 174286,02 грн., за своєю правовою природою слід вважати договорами про надання послуг ( ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчать матеріали справи, позивач, згідно з усною домовленістю між ним та відповідачем та наданими відповідачем позивачу листів: №22-915 від 21.07.2009 , №22-1147 від 26.08.2009 , №14-4565 від 13.08.2009, №22-1212 від 03.09.2009, №22-6957 від 03.12.2009, №22-1605 від 23.09.2010, №22-1799 від 21.10.2010, а також за усними заявками ВАТ «Алчевський коксохімічний завод»(а.с.20, 23, 26, 32, 35), відповідачу були надані послуги на загальну суму 174286,02 грн. .з ПДВ, що підтверджується підписаними з боку відповідача та позивача актів здачі-приймання робіт (наданих послуг): акт №ТУ-0001031 на суму 3189,60 грн.; акт №ТУ-0000369 на суму 8928,00 грн.; акт №ТУ-0000448 на суму 16556,40 грн.; акт №ТУ-0000449 на суму 43367,16 грн.; акт №ТУ-0000485 на суму 7324,80 грн.; акт №ТУ-0000688 на суму 16522,80 грн.; акт №ТУ-0000518 на суму 58962,06 грн.; акт №ТУ-0000550 на суму 11064,00 грн.; акт №ТУ-0000625 на суму 8371,20 грн.(а.с.13, 15, 17, 19, 22, 25, 28, 31, 34).

Як вбачається, згідно вищевказаних актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) (а.с.13, 15, 17, 19, 22, 25, 28, 31, 34) позивачем надано, а відповідачем отримано транспортні послуги на суму 174286,02 грн. з ПДВ.

Але, відповідач своє зобовязання за договорами не виконав в повному обсязі, не провів оплату за надані послуги, тому заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги складає 174286,02 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем надані послуги відповідачу згідно вищезазначених актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) (а.с.13, 15, 17, 19, 22, 25, 28, 31, 34). З боку відповідача до позивача яких-небудь претензій щодо кількості та вартості наданих послуг не надходило.

Таким чином, позивач свої зобовязання виконав у повному обсязі, але відповідач за надані послуги оплату повністю не провів в порушення вимог ст. 903 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) правочин вчинений в письмовій формі, оскільки вказані акти підписані керівниками сторін, які мають право діяти від юридичної особи без довіреності та скріплений печатками підприємств позивача та відповідача. Вказані акти підписані сторонами у справі без доповнень та зауважень, скріплені печатками їх підприємств (а.с.13, 15, 17, 19, 22, 25, 28, 31, 34).

Таким чином, сторонами вчинено письмовий правочин, який за своїм предметом відповідає положенню договору про надання послуг (ст. 901 ЦК України).

Суд вважає, що відповідно до вимог ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, оскільки сторони в актах здачі-приймання робіт (наданих послуг) в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору з зазначенням кількості та вартості наданих послуг.

Як вбачається із матеріалів справи, у звязку з тим, що у договорах про надання послуг, а саме: у актах здачі-приймання робіт (наданих послуг) (а.с.13, 15, 17, 19, 22, 25, 28, 31, 34) сторонами не обумовлено строк оплати за надані послуги, позивачем на адресу відповідача, відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, направлена претензія №522/161-06 від 09.02.2011 про сплату заборгованості за надані транспортні послуги у розмірі 174286,02 грн., вказана претензія була отримана відповідачем 17.02.2011, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення №87555 05145445, але відповідач відзив на претензію на надав, оплату за надані послуги не провів.

Факт невиконання відповідачем умов зобовязання щодо надання послуг стосовно оплати позивачу за надані послуги у повному обсязі, підтверджені матеріалами справи.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 174 286 грн. 02 коп., такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

Позовні вимоги в частині предмету спору про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 19 928 грн. 53 коп. за період лютий 2009 року по березень 2011 року слід задовольнити частково на суму 18666,58 грн., - яку визнав відповідач, погоджуючись з заборгованістю, оскільки вимоги позивача у заявленому розмірі не мотивовані в порядку ст.ст.33,34 ГПК України: в наведеному позивачем розрахунку даних вимог ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 522/761-06 від 16.06.2011) відсутній чітко визначений період, за який розраховану індекс інфляції, відсутні визначення індексу інфляції в конкретний місяць. З розрахунку, наданого позивачем, неможливо зробити висновок щодо конкретного періоду (помісячно) нарахування даної вимоги, оскільки позивач при розрахунку інфляційних нарахувань за період січень 2009 року по квітень 2011 із даного розрахунку були виключені індекси інфляції за липень- серпень 2009 року, квітень - липень 2010 року, що потягло за собою збільшення суми боргу, який належить до сплати з урахуванням індексу інфляції.

Позивачем також не визначено в наданому розрахунку період часу, за який мала місце дефляція грошових коштів і не відображено яким чином процес дефляції сплинув на загальну суму заборгованості відповідача.

Суд не погодився з розрахунком інфляційних втрат, зробленим позивачем, який застосував індексацію простроченої оплати у межах одного місяця оскільки вказана методика рахування інфляційних втрат є неправильною, так як індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справах за № 11/233/10 від 02.02.2011, № 11/14-10 від 15.09.2010та інших.

Також слід звернути на те, що Верховний суд України у листі № 62-97р від 03.04.1997 надав Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Інфляційні нарахування у сумі 18666 грн. 58 коп. за період лютий 2009 року по березень 2011 року нараховані позивачем обґрунтовано, відповідно до вимог ст.. 625 ЦК України, підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

У стягненні решти суми інфляційних нарахувань слід відмовити.

Також, суд не приймає розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5715 грн. 52 коп. за період з 20.01.2009 по 28.04.2011 ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) за необґрунтованістю.

Суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних слід задовольнити частково, а саме на суму 5344 грн. 59 коп. за період з 20.01.2009 по 22.04.2011.

3% річних у сумі 5344 грн. 59 коп. за період з 20.01.2009 по 22.04.2011 нараховані позивачем обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

У стягненні решти 3% річних слід відмовити.

У судовому засіданні 23.06.2011 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Також, слід звернути увагу позивача на те, що відповідно до п. 26 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 року за № 50 не передбачено повернення державного мита у разі зміни або зменшення розміру позовних вимог позивачем .

Повернути із Державного бюджету України позивачу надміру сплачене державне мито у сумі 00 грн. 41 коп., за платіжним дорученням № 16174 від 20.04.2011, що знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному миту та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 25, 44, 49,77, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Алчевський коксохімічний завод”, вул. Красних партизан,1, м. Алчевськ Луганської області, код ЄДРПОУ 00190816 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно будівельного підприємства “Азовінтекс”, пр. Леніна, 68 А, м. Маріуполь Донецької області, код ЄДРПОУ 24155428, заборгованість за надані послуги у сумі 174 286 грн. 02 коп., 3% річних у сумі 5344 грн. 59 коп., інфляційні нарахування у сумі 18666 грн. 58 коп., витрати по держмиту в сумі 1982 грн. 97 коп. та 234 грн. 07 коп. витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю Проектно будівельного підприємства “Азовінтекс”, пр. Леніна, 68 А, м. Маріуполь Донецької області, код ЄДРПОУ 24155428 надміру сплачене державне мито у сумі 00 грн. 41 коп., за платіжним дорученням № 16174 від 20.04.2011, що знаходиться в матеріалах справи.

Рішення завірене гербовою печаткою господарського суду Луганської області є підставою для повернення державного мита.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 29.06.2011.

Суддя Г.М.Старкова

Пом.судді Ю.А.Зайцева