Рішення № 16518983, 23.06.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.11 Справа № 4/66/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно будівельне підприємство “Азовінтекс”, м. Маріуполь Донецької області

до Публічного акціонерного товариства “Алчевський коксохімічний завод”,

м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 5856475 грн. 95 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

секретар судового засідання: Макаренко В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., довіреність № 522/06-40 від 30.12.2010;

від відповідача ОСОБА_2., довіреність №10-73 від 19.05.2011.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь основного боргу за виконані роботи, згідно контракту підряду № 522/2004-131/837ю від 01.10.2004 у сумі 4 198 977 грн. 95 коп., 3% річних у сумі 330 436 грн. 19 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1 327 061 грн. 80 коп.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб серія АОО № 653863 від 04.06.1996 належна назва відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно будівельне підприємство “Азовінтекс”, м. Маріуполь Донецької області, пр. Леніна,б.68-А, код ЄДРПОУ 24155428.

На підставі викладеного, відповідачем у справі слід вважати: Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно будівельне підприємство “Азовінтекс”.

Представник позивача заявою від 11.05.2011.№ 522/565-06, зданою судовому засіданні 12.05.2011, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на свою користь основного боргу за виконані роботи, згідно контракту підряду № 522/2004-131/837ю від 01.10.2004 у сумі 4 255 105 грн. 20 коп., 3% річних у сумі 331 751 грн. 26 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1 403 282 грн. 56 коп., всього 5 990 139,02 грн. Заява судом приймається.

Представник відповідача надав клопотання від 06.06.2011 № 10-1035, зданого у судовому засіданні 14.06.2011 про надання розстрочки виконання рішення суду. Ухвалою суду від 14.06.2011 зазначене клопотання долучено до матеріалів справи.

Представник позивача заявою від 14.06.2011. № 522/749-06, зданою до суду 14.06.2011, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на свою користь основного боргу за виконані роботи, згідно контракту підряду № 522/2004-131/837ю від 01.10.2004 у сумі 4 181 011 грн. 41 коп., 3% річних у сумі 323 069 грн. 79 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1 403 282 грн. 56 коп. Зазначена заява судом задоволена.

Представник позивача у судовому засіданні 23.06.2011 заяву про зменшення позовних вимог підтримав.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача га користь позивача основного боргу за виконані роботи, згідно контракту підряду № 522/2004-131/837ю від 01.10.2004 у сумі 4 181 011 грн. 41 коп., 3% річних у сумі 323 069 грн. 79 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1 403 282 грн. 56 коп.

Представник відповідача відзивом на позовну заяву від 14.06.2011 № 10-1574, зданим до суду 14.06.2011, позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що позивачем при розрахунку інфляційних нарахувань була невірно застосовані вимоги ст. 625 ЦК України, яка передбачає оплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, за таких обставин, відповідач надав свій розрахунок із зазначенням періоду нарахування, в частині інфляційних нарахувань, та 3% річних, а саме -3% річних у сумі 317 705 грн. 43 коп. за період з 20.08.2008 06.04.2011, інфляційних нарахувань у сумі 1 308 176 грн. 40 коп. за період з вересня 2008 року по лютий 2011 року та вказав, що за місяці, в яких не відбувалась девальвація грошових коштів, він також здійснив розрахунок інфляційних нарахувань, що зумовило зменшення позову в цій частині.

Також, у засіданні суду 23.06.2011 представник відповідача надав клопотання, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, про надання розстрочки виконання рішення суду, посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства, з зазначенням графіку погашення заборгованості строком на 12 місяців, а саме: перший платіж до 31.07.2011 у сумі 483907 грн. 93 коп., другий платіж до 31.08.2011 у сумі 483907 грн. 93 коп., третій платіж до 30.09.2011 у сумі 483907 грн. 93 коп., четвертий платіж до 31.10.2011 у сумі 483907 грн. 93 коп., пятий платіж до 30.11.2011 у сумі 483907 грн. 93 коп., шостий платіж до 31.12.2011 у сумі 483907 грн. 93 коп., сьомий платіж до 31.01.2012 у сумі 483907 грн. 93 коп., восьмий платіж до 29.02.2012 у сумі 483907 грн. 93 коп., девятий платіж до 31.03.2012 у сумі 483907 грн. 93 коп., десятий платіж до 30.04.2012 у сумі 483907 грн. 93 коп., одинадцятий платіж до 31.05.2012 у сумі 483907 грн. 93 коп., дванадцятий платіж до 30.06.2012 у сумі 483906 грн. 01 коп. Розглянувши зазначене клопотання, вислухавши доводи представників судового процесу, суд вважає за можливе клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду задовольнити.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в:

Заява позивача про зменшення позовних вимог від 14.06.2011. № 522/749-06, здану до суду 14.06.2011, підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані роботи, згідно контракту підряду № 522/2004-131/837ю від 01.10.2004 у сумі 4 181 011 грн. 41 коп., 3% річних у сумі 323 069 грн. 79 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1 403 282 грн. 56 коп. ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог ).

Новою ціною позову вважати: вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані роботи, згідно контракту підряду № 522/2004-131/837ю від 01.10.2004 у сумі 4 181 011 грн. 41 коп., 3% річних у сумі 323 069 грн. 79 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1 403 282 грн. 56 коп. ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс»(далі-Генпідрядник, позивач) і Відкритим акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод»(далі- Замовник, відповідач) був укладений 01.10.2004 контракт підряду №522/2004-131/837ю( далі- Контракт підряду), відповідно до умов якого ТОВ «ПБП «Азовінтекс»зобов'язалось виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті ВАТ «Алчевськкокс»Комплекс коксової батареї №10 біс, а ВАТ «Алчевськкокс»

зобов'язалось прийняти вказані роботи та оплатити їх (п.1.1 контракту підряду) (а.с.14-22,том.1). До контракту підряду №522/2004-131/837ю від 01.10.2004 між сторонами у справі укладені додаткові угоди ( а.с. 23-37,том 1) та додатки до вказаного контракту договору ( а.с. 42-50,том 1).

Відповідно до Закону України “Про акціонерні товариства” та на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ “Алчевський коксохімічний завод” від 13.05.2011 перейменоване на Публічне акціонерне товариство “Алчевський коксохімічний завод”, яке є правонаступником прав та обовязків ВАТ “Алчевський коксохімічний завод”.

Позивач - ТОВ «ПБП «Азовінтекс»виконав, передбачені контрактом підряду та проектно-кошторисною документацією роботи, проте відповідачем в повному обсязі підрядні роботи сплачені не були.

Позивач у позовній заяві зазначив, що за даними бухгалтерського обліку основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи за вказаним Контрактом підряду складає 4 181 011,41 грн.

Вказана заборгованість відповідача перед позивачем, підтверджена актами прийому виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), які були підписані уповноваженими представниками сторін, без доповнень та зауважень та скріплені печатками їх підприємств за період липень, серпень, жовтень, грудень 2008 року, січень, лютий 2009 року. ( а.с 127-155,том 1, а.с.1-152, том 2, а.с. 1-143, том 3).

Згідно п. 2.8. Контракту підряду, авансові платежі і платежі за виконані роботи здійснюються Замовником в українській валюті за безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок Генпідрядника відповідно до графіку платежів представленому в Додатку, що оформляється Сторонами відповідно до п.2.1, за умови виставляння рахунку Генпідрядником.

Згідно п. 2.9 Контракту підряду, платежі за виконанні роботи здійснюються Замовником до 20-го числа місяця, наступного за місяцем підписання актів виконаних робіт, за умови виставлення рахунку Генпідрядником.

Позивачем відповідачу були виставлені рахунки- фактури на вказані суми для їх оплати, що підтверджується копіями рахунків-фактур (а.с. 67-126,том1).

Але, відповідач умови Контракту підряду виконав неналежним чином та сплатив позивачу за виконані роботи частково у сумі 56 127,25 грн.

Позивач вказує на те, що факт отримання представниками відповідача рахунків-фактур на оплату підтверджується підписанням відповідних довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) при отриманні зазначених рахунків, у яких є посилання на договір.

Крім того, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, факт отримання рахунків-фактур відповідачем, підтверджується внесенням відповідних відомостей до бухгалтерського обліку підприємства, що у свою чергу може бути підтверджено актом звірки розрахунків між сторонами.

Позивач зазначив, що неодноразово надсилав відповідачу акти звірки взаємних розрахунків за виконані роботи, однак вони так і не були підписані останнім.

Позивачем на адресу відповідача, відповідно до вимог ч.2 ст. 530 ЦК України, була надіслана претензія від 09.02.2011 №522/160-06, про сплату заборгованості за виконанні підрядні роботи у сумі 4 198 977,95 грн. за Контрактом підряду № 522/2004-131/837ю від01.10.2004. Вказана претензія була отримана відповідачем 17.02.2011, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення №87555 05145410. Однак, відповідач відзив на претензію на надав, оплату за виконані роботи не провів (а.с.56-67, том 1).

Позивач зазначив, що відповідач умови вказаного Контракту підряду не виконав, оплату за виконані підрядні роботи не провів, тому заборгованість відповідача перед позивачем складає у сумі 4 181 011 грн. 41 коп.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно 3% річних у сумі 323 069 грн. 79 коп. за період з 20.08.2008 по 06.04.2011, інфляційних нарахувань у сумі 1 403 282 грн. 56 коп. за період з вересня 2008 року по лютий 20011 року ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог ).

Представник відповідача відзивом на позовну заяву від 14.06.2011 № 10-1574 позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзиві.

Оскільки відповідач не провів оплату позивачу за виконанні підрядні роботи за контрактом підряду № 522/2004-131/837ю від 01.10.2004 у повному обсязі, тому позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за виконанні підрядні роботи у сумі 4 181 011 грн. 41 коп., 3% річних у сумі 323 069 грн. 79 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1 403 282 грн. 56 коп. ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог ).В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526,530,610,901,903 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і обєктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників судового процесу, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинно виконуватися у встановлений договором строк. Договором поставки від 01.08.07. №12-130/759ю, укладеним сторонами по справі, встановлено, що покупець (відповідач) зобовязаний оплатити вартість поставленої продукції протягом 5 днів з дня отримання рахунка.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України (ст. 173 ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України (ст. 174 ГК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання (майнової) матеріальної та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статті 265-267 ГК України, ст.ст.655-692 ЦК України зобовязують відповідача виконати обовязок по оплаті поставленої продукції у відповідності до вимог закону та умов договору.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс»(далі-Генпідрядник, позивач) і Відкритим акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод»(далі- Замовник, відповідач) був укладений 01.10.2004 контракт підряду №522/2004-131/837ю( далі- Контракт підряду), відповідно до умов якого ТОВ «ПБП «Азовінтекс»зобов'язалось виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті ВАТ «Алчевськкокс»Комплекс коксової батареї №10 біс, а ВАТ «Алчевськкокс»зобов'язалось прийняти вказані роботи та оплатити їх (п.1.1 контракту підряду) (а.с.14-22,том.1). До контракту підряду №522/2004-131/837ю від 01.10.2004 між сторонами у справі укладені додаткові угоди ( а.с. 23-37,том 1) та додатки до вказаного контракту договору ( а.с. 42-50,том 1).

Контракт підряду №522/2004-131/837ю від 01.10.2004 за своєю правою природою слід вважати договором підряду, який регулюється ст.ст. 875-891 Цивільного кодексу України (Глава 61).

Контрактом підряду № 522/2004-131/837ю від 01.10.2004 укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобовязань по сплаті за виконані підрядні роботи.

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обовязки перед позивачем по оплаті за виконані підрядні роботи за Контрактом підряду № 522/2004-131/837ю від 01.10.2004 у повному обсязі, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 4 181 011,41 грн. Представник відповідача визнав заявлені вимоги щодо суми основного боргу за виконані роботи на суму 4181011,41 грн.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

Факт невиконання відповідачем умов зобовязання за вищевказаним договором підряду щодо оплати позивачу за виконані підрядні роботи у повному обсязі, підтверджені матеріалами справи.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за виконані підрядні роботи за контрактом підряду № 522/2004-131/837ю від 01.10.2004 у сумі 4 181 011,41 грн., такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Позовні вимоги в частині предмету спору про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 1 403 282 грн. 56 коп. за період вересень 2008 року по лютий 2011 року ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог ) слід задовольнити частково на суму 1 308 176 грн. 40 коп. за період з вересня 2008 року по лютий 2011 року., - яку визнав відповідач, погоджуючись з заборгованістю, оскільки вимоги позивача у заявленому розмірі не мотивовані в порядку ст.ст.33,34 ГПК України: в наведеному позивачем розрахунку даних вимог ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 522/749-06 від 14.06.2011) відсутній чітко визначений період, за який розраховану індекс інфляції, відсутні визначення індексу інфляції в конкретний місяць. З розрахунку, наданого позивачем, неможливо зробити висновок щодо конкретного періоду (помісячно) нарахування даної вимоги, оскільки позивач при розрахунку інфляційних нарахувань за період січень 2009 року по квітень 2011 із даного розрахунку були виключені індекси інфляції за вересень 2008 року по лютий 2011 року, що потягнуло за собою збільшення суми боргу, який належить до сплати з урахуванням індексу інфляції.

Позивачем також не визначено в наданому розрахунку період часу, за який мала місце дефляція грошових коштів і не відображено яким чином процес дефляції сплинув на загальну суму заборгованості відповідача.

Суд не погодився з розрахунком інфляційних втрат, зробленим позивачем, який застосував індексацію простроченої оплати у межах одного місяця оскільки вказана методика рахування інфляційних втрат є неправильною, так як індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справах за № 11/233/10 від 02.02.2011, № 11/14-10 від 15.09.2010та інших.

Також слід звернути на те, що Верховний суд України у листі № 62-97р від 03.04.1997 надав Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Інфляційні нарахування у сумі 1 308 176 грн. 40 коп. за період з вересня 2008 року по лютий 2011 року нараховані позивачем обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

У стягненні решти суми інфляційних нарахувань слід відмовити.

Також, суд не приймає розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 323 069 грн. 79 коп. за період з 20.08.2008 по 06.04.2011 ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) за необґрунтованістю.

Суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних слід задовольнити частково, а саме на суму 317 705 грн. 43 коп. за період з 20.08.2008 по 06.04.2011.

3% річних у сумі 317 705 грн. 43 коп. за період з 20.08.2008 по 06.04.2011 нараховані позивачем обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

У стягненні решти 3% річних слід відмовити.

За таких підстав, позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за виконані підрядні роботи у сумі

4 181 011,41 грн., 3% річних у сумі 317 705 грн. 43 коп. за період з 20.08.2008 по 06.04.2011, інфляційних нарахувань у сумі 1 308 176 грн. 40 коп. за період з вересня 2008 року по лютий 2011 року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані відповідачем в підтвердження фінансового стану підприємства, суд вирішив клопотання відповідача, зданого у судовому засіданні 23.06.2011, про розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців задовольнити.

Керуючись приписами п.6 ст.83 ГПК України, суд виходив з оцінки доказів, наданих відповідачем в підтвердження вимоги про розстрочення виконання рішення, з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання зобов'язання, враховуючи наслідки порушення зобов'язання.

З бухгалтерського балансу та з фінансового звіту підприємства вбачається, що розмір кредиторської заборгованості значно перевищує доходи та прибуток підприємства у звітному періоді. Виконання рішення одноразово у задоволеній сумі ускладнить економічний стан підприємства та сплине на погіршення фінансово-економічних показників його діяльності. В цілях запобігання вказаних обставин суд вирішив задовольнити клопотання відповідача.

Юридичний аналіз наведеної правової норми свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду.

Щодо конкретного строку розстрочення виконання рішення, то це є оцінкою судом правовідносин сторін в спорі та доказів по справі.

Відповідно до ст. 121 ГПК України відстрочка або розстрочка виконання рішення, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд , який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках , залежно від обставин, може розстрочити виконання рішення.

З урахуванням обставин справи і приймаючи до уваги клопотання відповідача, з урахуванням важкого фінансового стану підприємства, суд вирішив надати відповідачу розстрочку виконання рішення суду строком на 12 місяців, а саме: перший платіж до 31.07.2011 у сумі 483907 грн. 93 коп., другий платіж до 31.08.2011 у сумі 483907 грн. 93 коп., третій платіж до 30.09.2011 у сумі 483907 грн. 93 коп., четвертий платіж до 31.10.2011 у сумі 483907 грн. 93 коп., пятий платіж до 30.11.2011 у сумі 483907 грн. 93 коп., шостий платіж до 31.12.2011 у сумі 483907 грн. 93 коп., сьомий платіж до

31.01.2012 у сумі 483907 грн. 93 коп., восьмий платіж до 29.02.2012 у сумі 483907 грн. 93 коп., девятий платіж до 31.03.2012 у сумі 483907 грн. 93 коп., десятий платіж до 30.04.2012 у сумі 483907 грн. 93 коп., одинадцятий платіж до 31.05.2012 у сумі 483907 грн. 93 коп., дванадцятий платіж до 30.06.2012 у сумі 483906 грн. 01 коп.

У судовому засіданні 23.06.2011 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Також, слід звернути увагу позивача на те, що відповідно до п. 26 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993р. за № 50 не передбачено повернення державного мита у разі зміни або зменшення розміру позовних вимог позивачем .

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному миту та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.232,265-267 ГК України, ст.ст.526, 625, 629, 655-692 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 83,84, 85,121 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Алчевський коксохімічний завод”, вул. Красних партизан,1, м. Алчевськ Луганської області, код ЄДРПОУ 00190816 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно будівельне підприємство “Азовінтекс”, пр. Леніна, 68 А, м. Маріуполь Донецької області, код ЄДРПОУ 24155428, заборгованість за виконані роботи у сумі 4 181 011 грн. 41 коп., 3% річних у сумі 317 705 грн. 43 коп., інфляційні нарахування у сумі

1 308 176 грн. 40 коп., витрати по держмиту в сумі 25 066 грн. 30 коп. та 231 грн. 98 коп. витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців, а саме: перший платіж до 31.07.2011 у сумі 483907 грн. 93 коп., другий платіж до 31.08.2011 у сумі 483907 грн. 93 коп., третій платіж до 30.09.2011 у сумі 483907 грн. 93 коп., четвертий платіж до 31.10.2011 у сумі 483907 грн. 93 коп., пятий платіж до 30.11.2011 у сумі 483907 грн. 93 коп., шостий платіж до 31.12.2011 у сумі 483907 грн. 93 коп., сьомий платіж до 31.01.2012 у сумі 483907 грн. 93 коп., восьмий платіж до 29.02.2012 у сумі 483907 грн. 93 коп., девятий платіж до 31.03.2012 у сумі 483907 грн. 93 коп., десятий платіж до 30.04.2012 у сумі 483907 грн. 93 коп., одинадцятий платіж до 31.05.2012 у сумі 483907 грн. 93 коп., дванадцятий платіж до 30.06.2012 у сумі 483906 грн. 01 коп.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 29.06. 2011.

Суддя Г.М.Старкова

Пом.судді Ю.А.Зайцева