Рішення № 16518900, 20.06.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.11 Справа № 17/257

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ

до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ

про стягнення 20134 грн. 50 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 379 від 10.01.2011;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 20134,50 грн. за послуги з водовідведення з посиланням на статтю 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Представник позивача у судовому засіданні 15.11.2010 надав суду заяву про уточнення позову та зменшення позовних вимог №13/6-3189 від 10.11.2010, в якій уточнив період виникнення заборгованості, заявлений у позові, а саме, що належним слід вважати період з 01.01.2010 по 31.07.2010. У звязку з уточненням періоду, представник позивача заявив про зменшення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача борг за надані послуги з водовідведення за період з 01.01.2010 по 31.07.2010 у сумі 20134,50 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач проти позову заперечує, та зазначає, що здійснив оплату повністю за фактично надані позивачем послуги з водовідведення. Проти заявленого обсягу стоків відповідач заперечує, оскільки від нього в системи водовідведення позивача (за даними відповідача) за період з лютого по липень 2010 року надійшло 163 м3 стічних вод. (а.с.114). Про кількість стічних вод, яку відповідач визнавав, він зазначав на рахунках, що виставлялись позивачем та сплачував їх частково на визнаний обсяг спожитої води та стічних вод.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»(позивач у справі) направило Луганському міському комунальному підприємству «Теплокомуненерго» (відповідач у справі) проект договору на послуги з водопостачання та водовідведення № 158/1 від 01.01.2010 на 2010 рік, який було підписано відповідачем з протоколом розбіжностей.

Неврегульовані розбіжності позивачем було передано на вирішення суду. Рішенням господарського суду Луганської області у справі № 6/119пд позов задоволено частково.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2010 вказане рішення скасовано в частині п. 5.2 Договору. В решті залишено без змін.

Таким чином, датою укладення договору на водопостачання та водовідведення між сторонами є дата набрання чинності рішенням суду, а саме 20.12.2010.

Отже, за період з 01.01.2010 по 31.07.2010 надання послуг з водопостачання та водовідведення здійснювалось позивачем без наявності договору.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що за період з січня по липень 2010 року взаємовідносини сторін щодо водопостачання та водовідведення мали бездоговірний характер.

Позивачем виставлялись рахунки на вартість спожитих відповідачем послуг, однак, рахунки корегувались відповідачем, зокрема кількість прийнятих стічних вод, та сплачувались частково, у звязку з чим відповідачем було безпідставно спожито послуг з водовідведення на суму 20134,50 грн. за період з січня по липень 2010 року, за стягненням даної суми позивач і звернувся до суду.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що проти обсягів води не заперечував та сплачував їх, оскільки вони визначаються за показами приладів обліку. Проте, позивачем розрахунок стоків здійснено виходячи з 100% кількості спожитої води, тоді як переважна кількість обсягів води, направляється для підживлення систем теплопостачання та для підтримання безперервного теплопостачання кількість теплоносія, тому вода перебуває в замкнутій гідравлічній системі і не скидається у стовідсотковому відношенні у стічні води.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто, ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України припускає можливість виникнення двох зобовязань з безпідставного збагачення: перший вид зобовязання, що виникли внаслідок безпідставного придбання; другий вид зобовязання, що виникли внаслідок безпідставного збереження (несплата комунальних послуг, якими фактично скористався набувач при відсутності договору).

Згідно ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Як вбачається з матеріалів справи, та зазначено вище, в період з 01.01.2010 по 31.07.2010 між сторонами у справі не існувало договірних відносин.

Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача на користь позивача суми 20134,50 грн. за послуги з водовідведення на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, спожиті відповідачем за відсутності договору.

Як вбачається з розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», (а.с.110), у спірний період - з січня по липень 2010 року відповідачу надано послуг з водопостачання в обсязі 26382 м3 та водовідведення в обсязі 5086 м3 на загальну суму 172348,92 грн. (150377,40 грн. водопостачання, 21971,52 грн. - водовідведення).

Факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення підтверджується належними доказами у справі, а саме, відповідними груп-рахунками за вказані періоди про кількість поданої води та прийнятих стоків.

Факт отримання послуг відповідачем не заперечується.

Дані рахунки відповідач приймав та частково сплачував, тому, за ним склалась заборгованість за надані послуги з водовідведення за період з січня по липень 2010 року у сумі 20134,50 грн., що відображено у розрахунку позивача (а.с.110).

Розрахунок кількості стічних вод здійснено позивачем виходячи з обсягу водопостачання у розмірі 100% від виробничих потреб.

Відповідно до пункту 17 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.11.2005 (далі Правила) послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Оскільки у відповідача на кожному з його об'єктів встановлені засоби обліку води (водолічильники), то розрахунок обсягу стоків відповідача провадиться за показаннями цих засобів обліку води, що і було зроблено в даному випадку, відповідно обсяги водовідведення відповідача дорівнюють обсягам його водоспоживання. Обсяги наданої позивачем води відповідачу зафіксовані у груп-рахунках (з вказівкою показань водолічильників за кожним об'єктом) та відповідачем не оскаржуються, обсяги стоків дорівнюють обсягам наданої води, та також вказані у груп-рахунках, що додані до позовної заяви.

Відповідно до п.5.29 Правил, у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами: за допомогою засобів обліку на водозаборах; за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах; за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору; на підставі витрат води на технологічні потреби; на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

При цьому, п.5.29 Правил визначено, що метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Сторони не заперечують, що у відповідача відсутні засоби обліку стічних вод.

Таким чином, право обрати метод визначення кількості стічних вод належить виробнику, яким у даному випадку є позивач у справі, і такий метод обрано відповідно до норм, які регулюють спірні відносини і є обовязковими для сторін у справі.

Відповідач заперечує проти розрахунку кількості стічних вод, та зазначає, що при нарахуванні розміру послуг з водовідведення керувався показами лічильників, що ведуть облік води, направленої на підживлення систем теплопостачання. Однак, зазначив, що покази вказаних приладів не були взяті позивачем до уваги, оскільки не прийняті позивачем у встановленому порядку до експлуатації. Проте, відповідач вважає, що обсяг фактично спожитих послуг з водовідведення можна встановити лише завдяки цим приладам.

Згідно пункту 5.1 правил, облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Як встановлено у пункті 5.2 Правил, вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Пунктом 5.7 Правил встановлено, що установка засобів обліку здійснюється відповідно до проекту, погодженого виробником.

Однак, прилади обліку на підживлення, на які посилається відповідач, у встановленому порядку не встановлювались, погодження виробника не відбулось, а тому їх покази не можуть бути належними доказами на підтвердження обсягів стічних вод, прийнятих від відповідача.

Крім того, виходячи зі специфіки виробничої діяльності відповідача суд зазначає наступне.

Відповідач надає послуги з централізованого теплопостачання, що, за змістом ст.1 Закону України "Про теплопостачання", полягає у виробництві, транспортування та постачанні теплової енергії споживачам. Під час такої діяльності відповідач використовує воду як теплоносій.

Згідно ст.1 Закону України "Про теплопостачання", теплоносієм є рідка або газоподібна речовина, що циркулює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках.

Технологічний процес централізованого опалення це закритий процес циркуляції води в замкненому циклі.

Отже, вода яка використовується як теплоносій в процесі теплопостачання не входить до складу продукту, який виробляє відповідач, - теплової енергії, оскільки не споживається кінцевими споживачами на відміну від теплової енергії, а є лише речовиною за допомогою якої здійснюється транспортування теплової енергії до споживача.

Таким чином, не можна вважати, що вона входить до складу продукції відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, вірно обрахованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з віднесенням судових витрат на відповідача.

При зменшенні позовних вимог, судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ, вул. Куракіна, буд. 23-а, ідентифікаційний код 24047779, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, буд.166, ідентифікаційний код 35554719, борг у сумі 20134,50 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 201,34 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 51,80 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 25.06.2011.

Суддя О.С. Фонова