Рішення № 16518731, 29.06.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2011 р. Справа № 5010/1001/2011-27/44

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", (вул. Б. Хмельницького, 59 А, м. Івано - Франківськ, Івано-Франківська область, 76007)

до відповідача: Комунального підприємства "Івано-Франківськліфт" (вул. Галицька, 126, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000)

про стягнення заборгованості в сумі 21 908, 35 гривень.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. - юрисконсульт 1 категорії юридичного відділу, (паспорт серія СЕ № НОМЕР_1 виданий 19.02.2002 року Богородчанським РВ УМВС України в Івано-Франківській області, довіреність № 525 - 2/11 від 25.05.2011 року).

Від відповідача: не зявився.

встановив:

Державне міське підприємство "Івано-Франківськ-теплокомуненерго" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Івано-Франківськліфт" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 21 908, 35 гривень за договором № 558 про постачання теплової енергії.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати у справі, а саме 219, 08 гривень сплаченого державного мита та 236, 00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2011 року порушено провадження у справі № 5010/1001/2011-27/44, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 31.05.2011 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2011 року, 14.06.2011 року розгляд справи відкладено на 14.06.2011 року та 29.06.2011 року відповідно, у звязку з неявкою в судові засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судові засіданні жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, заперечення проти позову не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справу, про що, свідчать поштові повідомлення, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.06.2010 року між Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та Комунальним підприємством "Івано-Франківськліфт" укладено договір про постачання теплової енергії № 558. Згідно п. 1.1. даного договору позивач (виробник) зобов'язується постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію у відповідності з умовами договору, а споживач зобов'язується своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

У відповідності до пунктів 5.6. та 5.7. договору розрахунки за енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Сума передоплати за енергію визначається у відповідності з очікуваним її споживанням у наступному розрахунковому періоді і становить не менше 80 % місячної вартості.

Згідно пункту 5.8. договору оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках: з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-денний термін після дати одержання рахунку-фактури. У випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлені цим договором, сторони керуються договірними зобов'язаннями, вимогами правил в частині припинення подачі енергії, а на суму невиконаного зобов'язання нараховується пеня в розмірі 1% за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. Пеня нараховується виробником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

На виконання своїх договірних зобов'язань позивач належним чином постачав відповідачу теплову енергію, що підтверджується виставленими відповідачу рахунками-фактурами за період з 01.10.2011 року по 01.05.2011 року на суму 12 908, 35 гривень. А саме рахунки - фактури № 292 від 12.05.2011 року для оплати за 10 місяць 2010 року на суму 1 235, 36 гривень, № 301 від 12.05.2011 року для оплати за 11 місяць 2010 року на суму 1 426, 75 гривень, № 309 від 12.05.2011 року для оплати за 12 місяць 2010 року на суму 2 488, 11 гривень, № 307 від 12.05.2011 року для оплати за 01 місяць 2011 року на суму 2 430,12 гривень, № 311 від 12.05.2011 року для оплати за 02 місяць 2011 року на суму 2 192, 32 гривень, № 309 від 12.05.2011 року для оплати за 03 місяць 2011 року на суму 2 099, 53 гривень, № 295 від 12.05.2011 року для оплати за 04 місяць 2011 року на суму 713, 38 гривень, які містяться в матеріалах справи.

Всупереч вимогам договору відповідачем не проведено жодної оплати за отриману в період з 01.10.2010 року по 01.05.2011 року теплову енергію, що спричинило утворення заборгованості на загальну суму 12 585, 57 гривень.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, відповідач всупереч умовам договору прийняті на себе зобов'язання щодо оплати за отриману з 01.10.2010 року по 01.05.2011 року теплову енергію не виконав.

Стаття 612 Цивільного кодексу України вказує на те, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим, у звязку із простроченням виконання цього зобовязання, згідно п. 5.8 договору, а також відповідно до абзацу 2 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочення, що складає 9 119, 20 гривень.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно вимог ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

У абзаці другому статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 9 119, 20 гривень пені підлягає до задоволення.

Також, на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно арифметично правильного розрахунку позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 128, 63 гривень і три проценти річних в сумі 74, 95 гривень.

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне:

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема із договорів.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (Частина 1 статті 714 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення 12 585, 57 гривень - заборгованості за поставлену теплову енергію, є обґрунтованими.

Щодо вимог позивача про стягнення 9 119, 20 гривень - пені а період з 01.12.2010 року по 10.05.2011 року, 128, 63 гривень - інфляційних збитків за період з грудня місяця 2010 року по квітень місяць 2011 року включно та 74, 95 гривень - 3% річних за період з 01.12.2010 року по 10.05.2011 року - слід визнати обґрунтованими, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б. Хмельницького, 59 А, м. Івано - Франківськ, Івано-Франківська область, 76007) до відповідача: Комунального підприємства "Івано-Франківськліфт" (вул. Галицька, 126, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000) про стягнення заборгованості в сумі 21 908, 35 гривень, у зв'язку з невиконанням умов договору № 558 про постачання теплової енергії - задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Івано-Франківськліфт" (вул. Галицька, 126, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000, ідентифікаційний код: 31524654) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б. Хмельницького, 59 А, м. Івано - Франківськ, Івано-Франківська область, 76007, ідентифікаційний код: 03346058) - 21 908, 35 гривень (двадцять одну тисячу дев'ятсот вісім гривень тридцять п'ять копійок) заборгованості, з яких 12 585, 57 гривень -- основна заборгованість, 9 119, 20 гривень -- пеня , 74, 95 гривень -- 3% річних та 128, 63 гривень -- інфляційних втрат, а також 219, 08 гривень (двісті дев'ятнадцять гривень вісім копійок) - сплаченого державного мита та 236, 00 гривень (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Михайлишин В. В.

Повне рішення складено 29.06.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Осудар І. Б. 29.06.11