Рішення № 16518686, 23.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________

_______________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" червня 2011 р.Справа № 14/5007/35/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Костриця О.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 22.01.2011р.

від першого відповідача: не з'явився

від другого відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (м.Київ)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (смт.Миропіль, Романівський район, Житомирська область)

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98" (с.Веприн, Радомишльський район, Житомирська область)

про стягнення 267004,97 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (м.Київ) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Київ) про стягнення солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 267 004,97 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2010 за вказаним позовом було порушено провадження у справі №32/14.

11.03.2010р. позивач надіслав на адресу господарського суду міста Києва заяву від 11.03.2010р., в якій відмовляється від позовних вимог у частині, що стосуються Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Київ) та просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс - 98" заборгованість у сумі 267004,97грн., з яких: 226532,30 грн. основного боргу, 24718,37 грн. неустойки, 11276,42 грн. інфляційних нарахувань, 4477,88 грн. 3% річних, а також судові витрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2011р. припинено провадження у справі № 32/14 в частині позовних вимог до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Київ), у звязку з відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" від позовних вимог, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" про направлення справи № 32/14 за підсудністю до господарського суду Житомирської області.

Справу № 32/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98" про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості у розмірі 267004,97 грн. було передано за територіальною підсудністю до господарського суду Житомирської області.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу господарського суду Житомирської області, справу №32/14 призначено для розгляду судді КостриціО.О.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.05.2011р. справу №32/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до ТОВ "Граніт" (смт.Миропіль, Романівський район, Житомирська область) та солідарного боржника ТОВ "Агрокомплекс-98" (с.Веприн, Радомишльський район, Житомирська область) про стягнення 267004,97 грн., з яких: 226532,30 грн. основний борг, 24718,37 грн. неустойка, 11276,42грн. інфляційні нарахування, 4477,88 грн. 3% річних прийнято до провадження судді Костриці О.О., присвоєно їй №14/5007/35/11.

23.06.2011р. на адресу господарського суду Житомирської області від першого відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд розгляд справи відкласти, у зв'язку з тим, що представник товариства знаходиться у відрядженні та не може прибути в судове засідання, у зв'язку з тим, що він не має можливості виконувати свої обов'язки так як знаходиться на лікарняному.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо вищезазначеного клопотання першого відповідача.

Суд відхиляє клопотання першого відповідача та вважає за необхідне зазначити наступне.

Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

В свою чергу, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних законом інтересів другої сторони. Відповідно останні зобов'язані дотримуватись вимог закону при реалізації своїх повноважень.

Таким чином, перший відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання інших представників для захисту своїх інтересів в суді.

Слід також зазначити, з вищезазначеного клопотання не зрозуміло, з якої саме підстави є неможлива явка представника першого відповідача в засідання суду, перебування представника підприємства у відрядженні чи на лікарняному.

Крім того, необхідно зазначити, що ухвалою суду від 26.05.2011р. клопотання першого відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника у відряджені було задоволено, розгляд справи відкладено та зобов'язано першого відповідача надати докази в підтвердження перебування уповноваженого представника у відрядженні станом на день судового розгляду справи -26.05.2011р.

Разом з тим, перший відповідач, вимоги ухвали суду від 26.05.2011р. не виконав, докази в підтвердження перебування уповноваженого представника у відрядженні, суду не надав.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Другий відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується реєстром Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції від 15.06.2011р. (а.с.17 том 2).

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" - лізингодавець (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" - лізингоодержувач (перший відповідач у справі) було укладено договір фінансового лізингу №311/07/2006 (а.с.18-26 том 1) та додатки до нього (а.с.27-35 том 1).

Відповідно до п.1.1 вищезазначеного договору, лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність техніку (далі - майно) згідно з установленою лізингоодержувачем Специфікацією:

Тип: Спецтехніка;

Марка, модель: Погрузчик 456ZX в стандартній комплектації (1 одиниця);

№ шасі: буде визначено в акті приймання-передачі майна;

Рік випуску: 2006 рік;

Специфікація продавця: додаток до договору купівлі-продажу від 04.07.2006р.;

та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах вказаного договору.

Згідно п. 2.3 договору фінансового лізингу, вартість майна, яке передається лізиногодавцем лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 158265,00 у.о., в тому числі ПДВ в розмірі 20 % - 26377,50 у.о., виражену в гривнях України.

Вартість майна (враховуючи ПДВ), яке передається лізиногодавцем лізингоодержувачу, у гривнях складає суму аванса, внесеного у відповідності з п. 6.4 договору, загальну суму платежів на погашення вартості майна, зазначену в "графі 4" графіка внесення платежів ( далі - додаток № 1 до договору) по "курсу 1" та викупну вартість, зазначену в додатку № 1 до договору по "курсу 1".

Передача лізингоодержувачем майна, а також необхідного приладдя і документів, що є невід'ємною частиною майна, і приймання його Лізиногоодержувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна (п.3.1 договору).

З моменту підписання акту здачі-приймання майна права володіння і користування переходять до лізингоодержувача і зобов'язання лізингодавця по передачі майна в фінансовий лізинг Лізингоодержувачу вважаються виконаними (п.3.5 договору).

В розділі 6 договору фінансового лізингу № 311/07/2006 від 04.07.2006р. сторони регламентували загальну суму Лізингових платежів і порядок розрахунків.

Згідно п. 6.1 сторони домовились, що валютою договору є умовна одиниця (далі "у.о."). Під умовною одиницею розуміється сума, виражена у гривнях України та дорівнює одному євро по курсу згідно пункту 6.1.1. договору.

Відповідно до п. 6.1.1. для цілей цього договору вводяться поняття:

Курс1 курс, встановлений НБУ для одного євро на дату 01.08.2006р.

Курс2 курс, встановлений НБУ для одного євро на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (додаток №1) до даного договору.

Поточний лізинговий платіж, що підлягає сплаті в гривнах, розраховується як добуток суми лізингового платежу вираженого в "у.о." згідно "графи 3" додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу та курсу 2, збільшеного на 1% (один процент). При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, виражена у гривнях і розрахована, як добуток відповідної суми в "у.о.", зазначеної у "графі 4" додатку № 1 та курсу1 (п. 6.1.2 договору).

У підписаному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" додатку № 1 до договору фінансового лізингу № 311/07/2006 "Графік сплати лізингових платежів" визначено 36 періодів фінансового лізингу із зазначенням дат проведення лізингових платежів та сум лізингових платежів (а.с. 27 том 1).

На виконання вимог договору позивачем на умовах лізингу було передано першому відповідачу погрузчик 456ZX в стандартній комплектації (1 одиниця); заводський номер 1169222, двигатель 21711421, номерний знак 05116КС, що підтверджується актом здачі-приймання майна від 09.08.2006р., видатковою накладною № РН-0000178 від 09.08.2006р. та довіреністю серія ЯМП №825619 від 09.08.2006р. (а.с.4-5, 35 том 2).

Перший відповідач свої зобов'язання за договором фінансового лізингу №311/07/2006 від 04.07.2006р., в частині сплати лізингових платежів з 30-го по 35-й лізингові періоди, згідно графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору фінансового лізингу №311/07/2006 від 04.07.2006р.) не виконав, внаслідок чого за вказаний період утворилась заборгованість першого відповідача перед позивачем в розмірі 226532,30грн., а саме:

- за 30 лізинговий період в сумі 36922,48грн., строк оплати якого настав 01.02.2009р.;

- за 31 лізинговий період в сумі 35995,97грн., строк оплати якого настав 01.03.2009р.;

- за 32 лізинговий період в сумі 37477,26грн., строк оплати якого настав 01.04.2009р.;,

- за 33 лізинговий період в сумі 37358,98грн., строк оплати якого настав 01.05.2009р.;

- за 34 лізинговий період в сумі 39281,79грн., строк оплати якого настав 01.06.2009р.;

- за 35 лізинговий період в сумі 39495,82грн., строк оплати якого настав 01.07.2009р.

Отже, заборгованість першого відповідача перед позивачем з 30-го по 35-й лізингові періоди складає 226532,30грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с.9-15 том 1), довідкою позивача (а.с.3 том 2), а також іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З урахуванням вищезазначених обставин справи та положень чинного законодавства вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу 226532,30грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.5 договору фінансового лізину № 311/07/2006 від 04.07.2006р. сторони погодили, що у випадку якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не здійснить оплату встановлених договором платежів, то лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки у розмірі 0,1 (одної десятої)% від поточної заборгованості лізингоодержувача за кожен день прострочення платежу, а лізингоодержувач зобов'язується її сплатити.

Слід зазначити, що пеня характеризується такими ознаками:

- застосування виключно у грошових зобовязаннях;

- можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобовязання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

- обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання;

- триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Таким чином, за своєю правовою природою передбачена п.8.5 договору №311/07/2006 від 04.07.2006р. неустойка, що обчислюється у відсотках від суми боргу за кожен день прострочення є пенею.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача (а.с.10-12) розмір пені складає 24718,37 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, суд вважає, що вказані суми нараховані обґрунтовано, відповідно до чинного законодавства, зокрема Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (9-15 том 1) 3% річних складає 4477,88 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 4477,88 грн. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно розрахунку позивача (9-15 том 1) розмір інфляційних нарахувань за період з 03.02.2009р. по 15.12.2009р. (за 30 період лізингу) складає 3016,97 грн.; з 03.03.2009р. по 15.12.2009р. (за 31 період лізингу) - 2365,84 грн.; з 02.04.2009р. по 15.12.2009р. (за 32 період лізингу) - 1911,75 грн.; з 04.05.2009р. по 15.12.2009р. (за 33 період лізингу)-1555,49 грн.; з 02.06.2009р. по 15.12.2009р. (за 34 період лізингу) - 1431,98 грн.; з 02.07.2009р. по 15.12.2009р. (за 35 період лізингу) - 994,39 грн., на загальну суму 11276,42 грн.

Однак, перевіряючи правильність нарахування вищевказаних сум інфляційних, суд встановив, що позивач при нарахуванні інфляційних нарахувань застосовував індексацію до прострочки оплати, що мала місце в межах одного місяця.

Проте, вказана методика рахування інфляційних втрат є неправильною, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2010р. у справі №11/14-10, постанові Вищого господарського суду України від 24.11.2010р. у справі №21/108-10, постанові Вищого господарського суду України від 29.12.2010р. у справі №33/149-10.

У зв'язку з цим, суд самостійно проводить розрахунок інфляційних нарахувань.

За період з березня по листопад 2009р. (за 30 період лізингу):

Середній індекс інфляції становить 106,57% (101,4% * 100,9% * 100,5% * 101,1% *99,9% * 99,8% * 100,8% * 100,9% * 101,1%) .

-36922,48 (сума боргу) * 106,57%/100% - 36922,48 грн. =2425,81 грн.;

За період з квітня по листопад 2009р. (за 31 період лізингу):

Середній індекс інфляції становить 105,10% (100,9% * 100,5% * 101,1% *99,9% * 99,8% * 100,8% * 100,9% * 101,1%) .

-35995,97 грн. (сума боргу) * 105,10%/100% - 35995,97 грн. =1835,79 грн.;

За період з травня по листопад 2009р. (за 32 період лізингу):

Середній індекс інфляції становить 104,16% (100,5% * 101,1% *99,9% * 99,8% * 100,8% * 100,9% * 101,1%) .

-37477,26 грн. (сума боргу) * 104,16%/100% - 34477,26 грн. =1559,05 грн.;

За період з червня по листопад 2009р. (за 33 період лізингу):

Середній індекс інфляції становить 103,65% (101,1% *99,9% * 99,8% * 100,8% * 100,9% * 101,1%) .

-37358,98 грн. (сума боргу) * 103,65%/100% - 37358,98 грн. =1363,60 грн.;

За період з липня по листопад 2009р. (за 34 період лізингу):

Середній індекс інфляції становить 102,52% (99,9% * 99,8% * 100,8% * 100,9% * 101,1%) .

-39281,79 грн. (сума боргу) * 102,52%/100% - 39281,79 грн. =989,90 грн.;

За період з серпня по листопад 2009р. (за 35 період лізингу):

Середній індекс інфляції становить 102,62% ( 99,8% * 100,8% * 100,9% * 101,1%) .

-39495,82 грн. (сума боргу) * 102,62%/100% - 39495,82 грн. =1034,79 грн.

Таким чином, розмір інфляційних нарахувань становить 9208,94 грн. (2425,81 + 1835,79 +1559,05 +1363,60 + 989,90 + 1034,79).

Частиною 1 ст. 199 Господарського кодексу України, передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язаннь, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Пунктами 8.1, 8.1.1 договору фінансового лізингу № 311/07/2006 від 04.07.2006р. передбачено, що забезпеченням виконання зобов'язань по договору є порука юридичної особи: другого відповідача.

Для забезпечення виконання договору фінансового лізингу № 311/07/2006 від 04.07.2006р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс-98”- поручитель (другий відповідач у справі) було укладено договір поруки № 310_311/07/2006-П/Ю від 04.07.2006р. (а.с.36-39).

Згідно із пунктом 1.1 договору поруки №310_311/07/2006-П/Ю від 04.07.2006р., за цим договором поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати перед лізингодавцем за виконання ТОВ "Граніт", ЄДРПОУ: 13563220, далі - лізингоотримувач, його зобов'язань по договорам фінансового лізингу №310/07/2006 від 04.07.2006р., № 311/07/2006 від 04.07.2006р., (далі - договір фінансового лізингу) з урахуванням змін до нього, що можуть бути прийняті після вступу даного договору в силу, у порядку, обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

У випадку невиконання чи неналежного виконання лізингоотримувачем його зобов'язань за договором фінансового лізингу поручитель та лізингоотримувач несуть перед лізингодавцем солідарну відповідальність (п. 1.2 договору поруки №310_311/07/2006-П/Ю від 04.07.2006р.).

Пунктами 3.1.1-3.1.3, договору поруки, передбачено, що поручитель (СТОВ "Агрокомплекс-98") забезпечує виконання лізингоотримувачем (ТОВ "Граніт") наступних зобов'язань по договору фінансового лізингу: оплата лізингових та інших платежів в порядку і строки, встановлених договором фінансового лізингу; оплата неустойки; компенсувати судові витрати по стягненню боргу та інші збитки лізингодавця (позивач) спричинених невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань по договору фінансового лізингу.

Поручитель надає лізингодавцю право, в разі невиконання, або неналежного виконання лізингоотримувачем своїх зобов'язань по договору фінансового лізингу, звернути стягнення на кошти та майно поручителя (п.3.5. договору поруки).

Частина 1 статті 553 ЦК України визначає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі позов не оспорили, доказів сплати заборгованості, суду не надали.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 264937,49 грн. з яких: 226532,30 грн. основного боргу, 24718,37 грн. пені, 4477,88 грн. 3 % річних, 9208,94 грн. інфляційних нарахувань. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", 13033, Житомирська область, Романівський район, смт.Миропіль, вул.Леніна,89, ідентифікаційний код 13563220 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс-98", 12212, Житомирська область, Радомишльський район, с.Веприн, вул.Центральна,1, ідентифікаційний код 25309112 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", 03150, м.Київ, Печерський район, вул.Димитрова, 5, корп.2 ідентифікаційний код 33104543 - 226532,30 грн. основного боргу, 24718,37 грн. пені, 4477,88 грн. 3 % річних, 9208,94 грн. інфляційних нарахувань, 2649,37 грн. витрат по сплаті державного мита, 234,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяКостриця О.О. Повне рішення складено: "25" червня 2011 р.