Постанова № 16518416, 29.06.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2011 р. Справа № 27/90(10) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіКузьменка М.В.,

суддіВасищака І.М.,

суддіПалій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Західно-Українського закритого акціонерного

товариства "Вторкольормет"

на рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2010р. та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2011р.

у справі №27/90(10)

за позовом ОСОБА_1

до Західно-Українського закритого акціонерного товариства

"Вторкольормет"

про визнання частково недійсним рішення загальних зборів акціонерів

від 10.04.2009р.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Західно-Українського закритого акціонерного товариства "Вторкольормет" і просив суд визнати недійсним рішення річних загальних зборів акціонерів товариства відповідача, оформленого протоколом №1 від 10.04.2009р., в частині пункту 3 третього питання порядку денного, яким товариству дозволено здійснювати низку дій та господарських операцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на загальних зборах акціонерів було прийнято рішення, не включене до порядку денного, що суперечить ст.43 Закону України "Про господарські товариства" та п.12.13 Статуту відповідача. Також позивач стверджує, що оскаржуване рішення, яким дозволено товариству, між іншим, відчужувати майно товариства, порушує право позивача на участь в управлінні товариством.

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.11.2010р. (суддя Н.Судова-Хомюк), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2011р. (головуючий, суддя Бойко С.М., судді Бонк Т.Б., Марко Р.І.), позов задоволено: визнано недійсним рішення річних загальних зборів акціонерів, оформлене протоколом №1 від 10.04.2009р., в частині пункту 3 питання третього, яким дозволено товариству здійснювати наступні дії та господарські операції:

- отримувати кредити та позики, дозволивши товариству передавати під заставу основні засоби, для чого доручити правлінню самостійно визначати майно (в тому числі нерухоме майно, обладнання та устаткування, автомобілі, інше рухоме майно, цінні папери, корпоративні права, а також інші матеріальні та нематеріальні активи товариства) для надання його у заставу (іпотеку) без будь-яких обмежень;

- передавати основні засоби товариства в оренду, лізинг чи довірче управління третім особам шляхом укладання відповідних правочинів, для чого доручити правлінню самостійно визначати майно товариства для його передачі в оренду (лізинг, довірче управління) без будь-яких обмежень;

- відчужувати та/або здійснювати будь-які операції з основними засобами та іншими активами товариства (в тому числі нерухоме майно, обладнання та устаткування, автомобілі, інше рухоме майно, цінні папери, корпоративні права, а також інші матеріальні та нематеріальні активи товариства) шляхом укладення відповідних правочинів, для чого доручити правлінню самостійно визначати майно товариства для відчуження або здійснення інших операцій без будь-яких обмежень;

- входити до складу засновників та/або учасників інших юридичних осіб шляхом внесення до статутного (складеного) капіталу таких юридичних осіб активів товариства (в тому числі нерухоме майно, обладнання та устаткування, автомобілі, інше рухоме майно, цінні папери, корпоративні права, а також інші матеріальні та нематеріальні активи товариства) шляхом укладення відповідних правочинів, для чого доручити правлінню самостійно визначати перелік майна та/або розмір коштів, що передаються до статутного (складеного) капіталу інших юридичних осіб.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що питання, щодо яких були прийняті оскаржувані рішення, не були включені до порядку денного. Тому ці рішення суперечать ст.43 Закону України "Про господарські товариства" та п.12.3 Статуту відповідача.

Також суди дійшли висновку про те, що рішення загальних зборів щодо надання дозволу правлінню розпоряджатися без будь-яких обмежень корпоративними правами товариства, входити до складу засновників та/або учасників інших юридичних осіб шляхом укладення відповідних правочинів, суперечить ст.41 Закону України "Про господарські товариства" та пунктам 12.7, 12.8, 12.10 Статуту відповідача.

Не погоджуючись з ухваленими рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що позивач є акціонером товариства відповідача, якому належать 48 100 іменних акцій акціонерного товариства.

10.04.2009р. відбулися річні загальні збори акціонерів товариства відповідача, на яких були присутні акціонери товариства, які у сукупності володіють 94,09% голосів, і на яких були прийняті рішення, у тому числі з третього питання порядку денного: про затвердження звіту Правління про фінансово-господарську діяльність товариства за 2008 рік; визнання задовільною роботу Правління за 2008 рік; дозволено товариству здійснювати наступні дії та господарські операції:

- отримувати кредити та позики, дозволивши товариству передавати під заставу основні засоби, для чого доручити правлінню самостійно визначати майно (в тому числі нерухоме майно, обладнання та устаткування, автомобілі, інше рухоме майно, цінні папери, корпоративні права, а також інші матеріальні та нематеріальні активи товариства) для надання його у заставу (іпотеку) без будь-яких обмежень;

- передавати основні засоби товариства в оренду, лізинг чи довірче управління третім особам шляхом укладання відповідних правочинів, для чого доручити правлінню самостійно визначати майно товариства для його передачі в оренду (лізинг, довірче управління) без будь-яких обмежень;

- відчужувати та/або здійснювати будь-які операції з основними засобами та іншими активами товариства (в тому числі нерухоме майно, обладнання та устаткування, автомобілі, інше рухоме майно, цінні папери, корпоративні права, а також інші матеріальні та нематеріальні активи товариства) шляхом укладення відповідних правочинів, для чого доручити правлінню самостійно визначати майно товариства для відчуження або здійснення інших операцій без будь-яких обмежень;

- входити до складу засновників та/або учасників інших юридичних осіб шляхом внесення до статутного (складеного) капіталу таких юридичних осіб активів товариства (в тому числі нерухоме майно, обладнання та устаткування, автомобілі, інше рухоме майно, цінні папери, корпоративні права, а також інші матеріальні та нематеріальні активи товариства) шляхом укладення відповідних правочинів, для чого доручити правлінню самостійно визначати перелік майна та/або розмір коштів, що передаються до статутного (складеного) капіталу інших юридичних осіб.

Відповідність рішення річних загальних зборів акціонерів товариства щодо надання дозволу товариству здійснювати вказані дії та господарські операції, оформлене протоколом №1 від 10.04.2009., вимогам чинного законодавства є предметом розгляду у даній справі.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; учасник (акціонер) товариства був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах; рішення загальних зборів порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. При цьому, права учасника (акціонера) господарського товариства внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів необхідно вважати порушеними, якщо він не міг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, внести пропозиції до порядку денного, зареєструватись для участі у загальних зборах тощо.

Окрім того, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства обов'язково необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є.

До компетенції загальних зборів належить, зокрема, визначення основних напрямків діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.

Пунктом 12.10 Статуту відповідача визначено, що рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю в ѕ голосів акціонерів, які беруть участь у заборах, з таких питань: зміна Статуту товариства; створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв товариства; припинення діяльності товариства.

З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів або їх представників, які приймають участь у загальних зборах.

Матеріалами справи доведено, що у відповідності до вимог ч.1 ст.43 Закону України "Про господарські товариства" та пунктів 12.11, 12.12 Статуту, відповідач повідомив про проведення загальних зборів акціонерів, які мали відбутися 10.04.2009р., із зазначенням порядку денного, в офіційному виданні Бюлетень "Цінні папери України" №33-34 від 16.02.2009р. та здійснив 17.02.2009р. персональну розсилку рекомендованих листів акціонерам товариства із повідомленням про проведення 10.04.2009р. загальних зборів (а.с.72-75).

З'ясовано, що позивач приймав участь у загальних зборах акціонерів, які відбулися 10.04.2009р., і спірне рішення було прийнято акціонерами товариства, які володіють 65,89%, тобто більшістю голосів.

Висновок судів про те, що питання відносно надання товариству дозволу на здійснення господарських операцій щодо власності товариства не було включено до порядку денного, спростовується змістом протоколу №1 від 10.04.2009р., відповідно до якого, розгляд цього питання відбувався в межах третього питання порядку денного щодо звіту правління про фінансово-господарську діяльністю за 2008р та основних напрямків роботи товариства у 2009 році.

Окрім того, оскаржуване рішення загальних зборів узгоджуються з вимогами ст.ст.92, 161 ЦК України, ст.ст.12.16., 12.18., 12.19. Статуту відповідача, якими регулюються відносини представництва юридичної особи, та ст.ст.115, 317, 319 ЦК України, ст.12 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст.4.4., 5.3., 5.5., 5.8., 8.5. Статуту відповідача, які визначають підстави набуття товариством права власності на майно та здійснення правомочностей щодо нього.

Отже, третє питання порядку денного було вирішено у відповідності до компетенції загальних зборів акціонерів товариства, їх скликання та проведення відбулися у відповідності до вимог закону та статуту відповідача, позивач був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів і брав у них участь.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на те, що оскаржуваним рішенням порушені його права на участь в управлінні товариством, оскільки на підставі прийнятого загальними зборами рішення товариством було здійснено відчуження активів відповідача.

Задовольняючи даний позов, суди двох інстанцій також не врахували, що за змістом положень ст.ст.1, 2 ГПК України, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на предявлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Так, Конституція України та чинне законодавство не перешкоджають акціонеру (фізичній особі), захищати свої безпосередні законні інтереси шляхом звернення як до судів загальної юрисдикції, так і до господарських судів на підставі ст.ст. 8, 55 Конституції України, ст. 1 ГПК України, ст. 4 ЦПК України, ст. 6 Закону України "Про судоустрій України". Але такий позов відповідно до законодавства (ст.ст. 10, 41, 43, 45, 46, 48, 49 Закону України "Про господарські товариства") подається у випадку порушення прав та інтересів акціонера самим товариством, учасником якого він є, зокрема, у разі невизнання чи оспорювання цих індивідуальних інтересів з боку керівництва акціонерного товариства, особами, які володіють "значними пакетами акцій", "переважними правами" тощо.

Легітимні інтереси акціонерного товариства (ст. 41 Закону України "Про господарські товариства") формулюються його вищими органами і захищаються в суді не окремим акціонером, індивідуальні інтереси якого можуть суперечити як інтересам інших акціонерів, так і законним інтересам усього товариства, а правлінням чи іншими спеціально уповноваженими на це виконавчими органами останнього (статті 1, 23, 41, 46, 48 Закону України "Про господарські товариства", статті 1, 21, 28 ГПК України, ст. 110 ЦПК України). На такі органи покладається і захист індивідуальних інтересів акціонерів.

Згідно з ст.10 Закону України "Про господарські товариства", ст.116 Цивільного кодексу України, акціонери мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, крім випадків, встановлених Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства, а також можуть мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами.

Акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства. При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання (п.11постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Проте, звертаючись до суду з даним позовом, позивач не вказує, які саме його корпоративні права, як акціонера, у розумінні ст.167 ГК України, ст.116 ЦК України, ст.10 Закону України "Про господарські товариства, порушує прийняте загальними зборами товариства оскаржуване рішення, а також яким чином воно порушує його субєктивні права або охоронювані законом інтереси, враховуючи, що позивач не був позбавлений своєї частки, прав голосувати, отримувати прибуток, брати участь в управлінні справами відповідача.

Тому висновок судів про наявність підстав для задоволення позову є незаконним та необґрунтованим.

Враховуючи викладене, оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Західно-Українського закритого акціонерного товариства "Вторкольормет" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2010р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2011р. у справі №27/90(10) скасувати.

3. У позові відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Західно-Українського закритого акціонерного товариства "Вторкольормет" (79016, м.Львів, вул.Ярослава Мудрого, 10А, код ЄДРПОУ 00195952) 85,0 грн. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) державного мита за подання апеляційної та касаційної скарг.

5. Доручити господарському суду Львівської області видати наказ на виконання пункту 4 даної постанови.

Головуючий, суддяМ.В.Кузьменко

СуддяІ.М.Васищак

СуддяВ.М.Палій