Постанова № 16494747, 23.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2011 р. Справа № 5023/1572/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Безлепкіній І.П.

за участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 19.05.2010 р.)

3-і особи не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства “Альфа-Транс”, смт. Васищеве (вх. № 2104 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.11 р. у справі № 5023/1572/11

за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Горлівка

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, м. Горлівка

до ПП "Альфа-транс", смт. Васищеве

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “УКРКАМА”, смт. Васищеве

про стягнення стягнення коштів в сумі 20612,49 грн. згідно договору-доручення № Д-15112010-5 від 15.11.2010 р. про надання транспортно-експедиційних послуг,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача 20612,49 грн. заборгованості згідно договору-доручення № Д-15112010-5 від 15.11.2010 р. про надання транспортно-експедиційних послуг, яка складається з 11200,00 грн. суми боргу, 4200,00 грн. пені, 810,00 грн. 3% річних, 202,49 грн. інфляційних, 4200,00 грн. витрат по оплаті адвоката, а також судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2011 р. по справі № 5023/1572/11 (головуючий суддя Сальникова Г.І., судді Ковальчук Л.В., Лаврова Л.С. ) прийнято відмову позивача від заяви про збільшення позовних вимог від 18.04.11р. Відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви. Позов задоволено частково. Стягнуто відповідача на користь позивача 11200,00 грн. суми боргу, 84,00 грн. 3% річних, 202,49 грн. інфляційних, 1200,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 126,86 грн. державного мита та 145,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2011 року по справі № 5023/1572/11 в частині стягнення 11200,00 грн. суми боргу, 84,00 грн. 3% річних, 202,49 грн. інфляційних, 1200,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 126,86 грн. державного мита та 145,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом не було застосовано ст. 601 та 203 ЦК України, за якими господарське зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк яких настав або строк яких визначений моментом витребування. 14 грудня 2010 року на адресу позивача було направлено претензію про відшкодування грошової суми в розмірі 11340,00 гривень за договором № Д-15112010 -5 від 15 червня 2010 року, на яку було зменшено вартість вантажу. В свою чергу ПП «Альфа транс»мало сплати позивачу, фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 за договором № Д 15112010 -5 від 15 листопада 2010 року суму у розмірі 11200,00 гривень вартості наданих послуг. 14 грудня 2010 року відповідачем на адресу позивача була направлена заява про зарахування вимог за договором № Д -15112010 -5 від 15 листопада 2010 року. Відповідач вважає, що зарахуванням припинилися зустрічні грошові вимоги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, та представник позивача в судовому засіданні зазначив, що посилання відповідача на правомірність одностороннього зарахування відповідачем зустрічних однорідних вимог у розмірі 11200 грн. є необґрунтованими, так як заявою від 30 грудня 2010 року, яка була відповіддю на заяву відповідача від 14 грудня 2010 року, позивач повідомив по незгоду з таким зарахуванням, оскільки твердження про існування у нього перед відповідачем заборгованості у розмірі 11340 гривень, на які була зменшена вартість товару згідно міжнародної товарно транспортної накладної (СMR)A № 032663 від 17 липня 2010 року, не відповідає дійсності.

В судовому засіданні 14.06.2011 року оголошено перерву до 16.06.2011 року.

Позивач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Третя особа, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про розгляд справи за його відсутністю.

Третя особа, ТОВ “УКРКАМА”, відзив на апеляційну скаргу не надала, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористалась.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та треті особи не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу по суті в судовому засіданні 16.06.2011 року за відсутності представників позивача та третіх осіб.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників позивача, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 15 листопада 2010 року між позивачем, Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, м. Горлівка, та відповідачем, ПП «Альфа транс», смт. Васищево, був укладений договір про надання транспортно експедиційних послуг для перевезення вантажів автомобільним транспортом, у відповідності до умов якого позивач зобовязався за дорученням і за рахунок грошових коштів відповідача надати останньому послуги з організації перевезень вантажів шляхом надання транспортних засобів або організації перевезення найманим вантажним автомобільним транспортом на підставі заявки, що підписана обома сторонами, яка визначає умови виконання кожного перевезення; проводити за рахунок відповідача розрахунки зі сторонніми організаціями для виконання заявки; забезпечувати збереження вантажу, отриманого для перевезення, до моменту передачі його вантажоодержувачеві в пункті призначення.

Відповідно до п.п.1.1.,3.1 договору, відповідач зобовязався своєчасно направляти заявки на організацію транспортно експедиційних послуг на перевезення вантажів, погоджувати тарифи на послуги, забезпечувати оформлення документів, необхідних для перевезення вантажів; своєчасно в терміни, встановлені договором, проводити розрахунки за надані послуги; організовувати і забезпечувати безпеку завантаження і розвантаження товарів

Пунктом 4.2. договору передбачено, що винагорода, оплата за послуги та послуги залучених для виконання заявки третіх осіб, проводиться відповідачем на розрахунковий рахунок позивача в строк до 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунків та інших документів про доставку вантажу.

Відповідно до заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом № З -15112010 -5 від 15 листопада 2010 року, позивач зобовязався від імені і за рахунок відповідача здійснити перевезення вантажу по маршруту м. Нижнєкамськ, Російська Федерація с.м.т., Бабаї, Україна, з терміном доставки 22 листопада 2010 року. Сума винагороди, яку відповідач зобовязвався сплатити позивачу визначена сторонами у розмірі 11200 гривень.

Позивач, в свою чергу, для безпосереднього перевезення вантажу залучив перевізника фізичну особу підприємця ОСОБА_3, з яким раніше був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 15/10 від 05 листопада 2010 року.

Умови договору позивачем були виконані та 22 листопада 2010 року відповідно до умов заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 3 15112010 -5 від 15 листопада 2010 року, товар був доставлений ТОВ «УкрКама»і поставлений під розвантаження на складі «Дельта»ТОВ «тпк «Омега Автопостачання»за адресою: Україна, Харківська область, Харківський район, смт. Бабаї, вул. Вторчерметівська,4, що підтверджується відповідною відміткою на міжнародній товарно транспортній накладній (CMR) А № 032663 від 17 листопада 2010 року.

25 листопада 2010 року позивачем були направлені на адресу відповідача документи, необхідні для здійснення оплати з урахуванням заявки № 3- 15112010 -5 від 15 листопада 2010 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме: міжнародна автомобільна накладна (CMR) А № 032663 від 17 листопада 2010 року; акт виконаних робіт; рахунок на суму 11200 гривень, договір доручення № Д -15112010 -5 від 15 листопада 2010 року про надання транспортно експедиційних послуг для перевезення вантажів автомобільним транспортом; свідоцтво про реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_2, свідоцтво про сплату єдиного податку фізичною особою підприємцем ОСОБА_2; квитанція про сплату єдиного податку, що підтверджується поштовим чеком та повідомленням з відміткою про отримання з боку відповідача.

Відповідно до п.4.2. договору, відповідач повинен розрахуватись в строк до 06 грудня 2010 року.

30 грудня 2010 року позивач звернувся із претензією до відповідача про перерахування 11200 гривень боргу за перевезення товару. Відповідач зазначену претензію отримав, про що свідчить поштове повідомлення № 6249500142820 з відміткою про отримання з боку відповідача.

Виходячи з приписів ст. 525, ч. 1 ст.530, 610 612, 625,629 ЦК України суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 11200 гривень суми боргу, 84 гривень 3% річних, 202,49 інфляційних нарахувань, 1200 гривень витрат на оплату послуг адвоката. В решті позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 4200 гривень та 726 гривень 3% річних суд відмовив, як безпідставно заявлених.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково, виходячи з наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у 7-денний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання зобовязання відповідача з оплати товару визначений п. 4.2 договору та є таким, що настав, відповідач повинен розрахуватись з позивачем в строк до 06 грудня 2010 року.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а саме наявність несплаченої заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 11200 гривень та обґрунтовано стягнуто цю заборгованість.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України в звязку з порушенням відповідачем зобовязання з оплати отриманого товару судом обґрунтовано стягнуті 3% річних в сумі 84 грн. та сума інфляційних втрат в розмірі 202,49 грн. Також, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в стягненні 726 гривень 3% річних, як безпідставно заявлених, оскільки позивачем здійснено невірний розрахунок.

Однак, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 4200 гривень.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд виходив з того, що сторонами не було передбачено такої відповідальності, як стягнення пені.

Між тим, із п. 4.3. договору доручення № Д -15112010 -5 про надання транспортно експедиційних послуг для перевезення грузів автомобільним транспортом від 15 листопада 2010 року вбачається, що у випадку несвоєчасних розрахунків, експедитор 1, тобто замовник, ПП «Альфа транс», виплачує експедитору 2 неустойку в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу щоденно.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобовязаний передати кредиторові у випадку порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, яка розраховується в процентах від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочки виконання зобовязання.

Таким чином, судом дане невірне тлумачення п.4.3. договору, оскільки сторони хоча конкретно і не вказали різновид неустойки, але зі змісту договору випливає, що вони застосовують саме пеня.

Виходячи з наведеного колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 356,71 гривня, застосовуючи при цьому ст. 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», згідно якої, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Тобто, зазначеним законом не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, але передбачено обмеження розміру пені, що стягується.

Стосовно доводів відповідача, що судом не було застосовано ст. 601 та 203 ЦК України, за якими господарське зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом витребування. Залік зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї сторони.

Необхідною умовою для зарахування зустрічних однорідних вимог є їх зустрічність, однорідність, своєчасність, ясність.

Із матеріалів справи вбачається, що ПП «Альфа транс»було задоволено претензію ТОВ «УкрКама»про відшкодування збитків на суму 11340 гривень, тобто вимоги в даному випадку не є однорідними. Крім того, позивач не визнає існування зазначеної заборгованості перед позивачем, тобто між сторонами наявний спір. Таким чином для застосування ст. 601 ЦК України відсутні необхідні умови.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача і наявності фактів для часткового скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення пені. В іншій частині рішення є законним та обґрунтованим, а наведені відповідачем доводи про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та нарахованих інфляційних та річних не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи.

.З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Альфа-Транс”, смт. Васищеве задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.04.11 у справі № 5023/1572/11 в частині відмови в стягнені пені скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Альфа-Транс” (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищево, вул. 8-го Березня, 14, кв. 18, р/р 26004422330980 в ВАТ «Фінанси і Кредит»м. Харків, МФО 350697, код ЄДРПОУ 35288716) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (84637, АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_1 в Кб "Приватбанк", регіональне управління м. Донецьк, МФО 335496, код НОМЕР_2) пеню у розмірі 356,71 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст рішення підписано 21 червня 2011 року