Рішення № 16494567, 20.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2011 р.

Справа № 9/17-1555-2011

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”; в особі, якою є Одеська філія відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”;

До відповідача: Приватного підприємства „Лагуна”;

про стягнення 1 612,96грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 20.04.2011р. за вх. №2138/2011 Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства „Лагуна” (далі –Відповідач) заборгованості у сумі 1 612,96 грн., у тому числі 1 552,66 грн. - основного боргу, 60,30 грн. пені.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях не з’являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Згідно рішення загальних зборів акціонерів ВАТ „Укртелеком” (протокол №3 від 16.04.2004 р.) та наказу ВАТ „Укртелеком” від 14.05.2004 р. №173 запроваджені нові назви філій ВАТ „Укртелеком”, в т.ч. Одеську дирекцію ВАТ „Укртелеком” перейменовано в Одеську філію ВАТ „Укртелеком” з правонаступництвом в частині основної діяльності.

Між відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” (Підприємство зв’язку) та приватним підприємством „Лагуна” (Споживач) було укладено договір про надання послуг електрозв’язку № 0001024 від 28.03.2001р., відповідно до умов якого Підприємство зв’язку взяло на себе зобов’язання забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв’язку, а Споживач зобов’язався щомісячно сплачувати послуги електрозв’язку по діючим тарифам.

Так, у відповідності до умов п. 4.3 договору Відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги. Відповідно до п. 4.5 договору Споживачем було прийнято на себе зобов’язання проводити розрахунки за кожний попередній місяць протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору Позивачем за період з лютого 2009р. по липень 2010р. (включно) були надані Відповідачу телекомунікаційні послуги згідно діючих тарифів на суму в розмірі 1 552,66 грн.

Незважаючи на зазначене, Відповідач умови договору стосовно оплати не виконав.

Позивачем були здійснені заходи по одержанню заборгованості з Відповідача у встановленому законодавством порядку –були направлені претензії на адресу ПП „Лагуна”, які, в свою чергу, залишились без відповіді та задоволення.

Отже, станом на дату подачі позовної заяви, заборгованість Відповідача перед Позивачем зі сплати за надані послуги склала 1 552,66 грн.

Згідно додатку до розділу 5 пункту 8 договору сторонами було передбачено, що у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

З огляду на викладене, як вбачається з розрахунку, здійсненого Позивачем, за несвоєчасне виконання Споживачем грошових зобов’язань за вказаним договором ВАТ „Укртелеком” додатково було нараховано до сплати ПП „Лагуна” 60,30 грн. пені.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір про надання послуг електрозв’язку, відповідно до якого Позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги, а Відповідач, в свою чергу, зобов’язався приймати та оплачувати надані послуги в порядку та на умовах передбачених договором.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.5 ч.1 ст.33 Закону України „Про телекомунікації” від 18.11.2003 р. № 1280-ІV (зі змінами) споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач належним чином не виконав договірні зобов’язання щодо розрахунку з позивачем за надані послуги, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у сумі 1552,66 грн.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частин 1,2 ст.36 Закону України „Про телекомунікації”, на підставі яких було складено додаток до розділу 5 пункту 8 Договору, споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону. У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені, наданий Позивачем у позовній заяві, який становить 60,30 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покласти на Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути із Приватного підприємства „Лагуна” (65076, м. Одеса, вул. Єліна, 5/а, п/р 26003311602 в АБ „Південний”, МФО 328209, код ЄДРПОУ 30087688) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” (65029 м. Одеса, вул. Коблевська, 39 р/р 26004258 в ООД ВАТ „Райффайзен Банк „Аваль”, МФО 328351, код ЗКПО 01186691) основну заборгованість у сумі 1 552 /одна тисяча п’ятсот п’ятдесят дві / грн. 66 коп., пеню у сумі 60 /шістдесят/ грн. 30 коп., 102 /сто дві/ грн. 00 коп. державного мита, 236 /двісті тридцять шість/ грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 22 лютого 2011 року.