Рішення № 16494454, 09.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2011 р. Справа № 10/079-11

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/079-11

за позовом комунального підприємства «Ірпіньводоканал», м. Ірпінь

до дочірнього підприємства «Санаторій «Україна»закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», смт. Ворзель

про стягнення 24065,28 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 385 від 04.03.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 161 від 07.06.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Ірпіньводоканал»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до дочірнього підприємства «Санаторій «Україна»закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»(далі-відповідач) про стягнення з останнього 24065,28 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань згідно з умовами Договору № 132 від 01.06.2005 р. в частині оплати відповідачем отриманих послуг на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації, у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 20258,70 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 1734,40 грн. пені, 1745,33 грн. інфляційних втрат та 326,85 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 16.05.2011 р. порушено провадження у справі № 10/079-11 та призначено її до розгляду.

В судовому засіданні 09.06.2011 р. представником позивача надано суду заяву б/н від 09.06.2011 р., в якій останній просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості, у звязку з повною її сплатою відповідачем, на підтвердження чого позивачем надані копії банківських виписок з його особистого рахунку.

Присутнім в судовому засіданні представником відповідача надано суду відзив № 163 від 07.06.2011 р., в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в сумі 24065,28 грн. з підстав сплати останнім суми заборгованості у розмірі 20258,70 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2005 р. між позивачем (водоканал) та відповідачем (абонент) укладено Договір № 132 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації, відповідно до умов п.п. 1, 3 якого водоканал взяв на себе обовязок забезпечувати абонента питною водою, в обумовлених між сторонами розмірах на господарчі та виробничі потреби, та здійснювати прийом стічних вод в систему каналізації. Для обліку та споживання води абонент зобовязаний своїми силами та за свій кошт в термін - до 01.07.2005 р. по технічних умовах водоканалу обладнати водомірний вузол та встановити лічильник за адресою: смт. Ворзель, вул. Карла Лібкнехта, 26.

Відповідно п.п. 8, 9 договору, абонент взяв на себе обовязок, в строк до 5 числа кожного місяця, наступного за звітним, оплачувати надані йому послуги. Розрахунки за використану абонентом воду та прийняті від нього стоки здійснюється згідно з розділом 12 «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України»та чинним законодавством за затвердженими тарифами. У разі змін тарифів, діючих на час укладання договору, оплата наданих абоненту послуг здійснюється за новими тарифами без внесення змін до умов договору.

Позивач належним чином та в повному обсязі виконував взяті на себе зобовязання згідно з умовами договору, надавши відповідачу послуги на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації.

Проте, порушуючи умови договору, відповідач неналежним чином та не в повному обсязі виконував взяті на себе зобовязання в частині оплати отриманих послуг, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість.

25.01.2011 р. відповідач звернувся до позивача з листом № 10, яким повідомив, що у звязку із відсутністю на території санаторію відпочиваючих, друге відділення поставлено на консервацію з 10.01.2011 р.

На підставі листа відповідача позивачем проведений перерахунок нарахованих станом на січень місяць 2011 р. наданих послуг на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації, а з лютого місяця 2011 р. нарахування призупинено.

Проте, порушуючи умови договору, відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати наданих позивачем послуг на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації, у звязку з чим за період з 01.08.2010 р. по 01.05.2011 р. у нього утворилась заборгованість в сумі 20258,70 грн.

29.03.2011 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 463, в якому вимагав від відповідача в строк до 10 днів сплатити суму заборгованості у розмірі 20258,70 грн.

Проте вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобовязань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, після порушення провадження у справі відповідач задовольнив майнові вимоги позивача, перерахувавши останньому в рахунок погашення заборгованості за отримані послуги 20258,70 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи копії банківських виписок з особистого рахунку позивача, а отже провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 20258,70 грн. заборгованості підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім суми основної заборгованості позивач, у звязку із порушенням відповідачем строків оплати отриманих послуг, просить суд стягнути пеню в сумі 1734,40 грн., нараховану від сум прострочених виплат.

Умовами п. 11 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати платежів або за необґрунтовану відмову повністю або частково сплачувати рахунки, абонент виплачує водоканалу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 1581,22 грн., нарахована в межах заявленого позивачем періоду, з додержанням норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

3418.5405.06.2010 - 07.06.2010310.2500 %0.056 %*5.76

08.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*53.39

08.07.2010 - 10.08.2010348.5000 %0.047 %*54.13

3806.1805.07.2010 - 07.07.201039.5000 %0.052 %*5.94

08.07.2010 - 10.08.2010348.5000 %0.047 %*60.27

3806.1805.08.2010 - 10.08.201068.5000 %0.047 %*10.64

3806.1805.09.2010 - 05.03.20111827.7500 %0.042 %*294.17

3806.1805.10.2010 - 05.04.20111837.7500 %0.042 %*295.79

3806.1805.11.2010 - 05.05.20111827.7500 %0.042 %*294.17

3806.1805.12.2010 - 10.05.20111577.7500 %0.042 %*253.76

3806.1805.01.2011 - 10.05.20111267.7500 %0.042 %*203.66

1227.8005.02.2011 - 10.05.2011957.7500 %0.042 %*49.53

Всього: 1581,21 грн. Крім того, у звязку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати отриманих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 1745,33 грн. та 3 % річних в сумі 326,85 грн., нараховані від сум прострочених виплат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми права, враховуючи, що доданий до матеріалів справи розрахунок є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1745,33 грн. та 3 % річних в сумі 326,85 грн. визнаються судом та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, а в частині припиненого провадження у справі - на відповідача, оскільки заборгованість погашена після звернення позивача з позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 80 (п. 1-1 ч. 1), ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Санаторій «Україна»закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»(08296, Київська область, смт. Ворзель, вул. Карла Лібкнехта, 26; код 02649621) на користь комунального підприємства «Ірпіньводоканал»(08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, 1-а; код 03362471) 1581,21 грн. пені, 1745,33 грн. інфляційних втрат, 326,85 грн. 3 % річних, а також судові витрати: 239,12 грн. державного мита та 234,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 20258,70 грн. припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов

Повне рішення складено - 17.06.2011 р.