Рішення № 16494270, 20.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

20.06.2011Справа №5002-24/1882-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісна фірма "Крим-автодізель-сервіс 2000" (95010, м.Сімферополь, вул.Сельвинського, 108)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства "Криммолоко" (95000, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 35)

Про стягнення 22 662,79 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Скідан Г.І., керівник довідка № 05/3-6-06/42 паспорт НОМЕР_1 виданий 10.07.1996р.

Від відповідача Олександрова К. О., паспорт НОМЕР_2, виданий 25.04.2002 р.

Обставини справи: до господарського суду звернулось ТОВ "Виробничо-сервісна фірма "Крим-автодізель-сервіс 2000" з позовом до ВАТ "Криммолоко" про стягнення 22 662,79 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: у серпні 2010 року ТОВ "Виробничо-сервісна фірма "Крим-автодізель-сервіс 2000" зробило ремонт двигуна ЯМЗ автомобіля МАЗ АК 7095 ВЕ, який належить ВАТ "Криммолоко", і представило ВАТ "Криммолоко" замовлення-наряд № 870 від 20.08.2010р. на технічне обслуговування автомобіля , рахунок фактуру № 870 від 20.10.2010р., акт виконаних робіт від 23.09.2010р. на загальну суму 20288,027 грн.

ВАТ "Криммолоко" надало письмову згоду № 38 від 23.08.2010р. у якому просило видати відремонтований автомобіль та гарантувало, що до 25.08.2010р. зробить повну оплату за ремонт двигуна.

Представник відповідача ОСОБА_1., який діяв за довіреністю № 1937 від 20.08.2010р., отримав відремонтований автомобіль.

У жовтні 2010 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за № 205 від 26.10.2010р.

Відповідь на претензію позивач не отримав.

У лютому 2011 року позивачем на адресу відповідача була направлена ще одна претензія за №62 від 18.02.2011р.

Таким чином, позивач визначає суму позову у розмірі 22 662,79 грн., у тому числі: суму заборгованості у розмірі 20288,27 грн. та 2374,52 грн. пеню.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

23.05.2011 р. через канцелярію суду до початку розгляду справи по суті від представниками відповідача надійшла зустрічна позовна заява про стягнути з ТОВ "Виробничо-сервісна фірма "Крим-автодізель-сервіс 2000" збитків у розмірі 36 384,00 грн.

Ухвалою ГС АР Крим від 23.05.2011 р. матеріали зустрічної позовної заяви були повернути ВАТ «Криммолоко» без розгляду.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що позивачем ремонт належного відповідачу автомобіля був проведений неякісно, що привело до його поломки. На підставі вказаного відповідач вважає, що зобовязання, взяті позивачем по замовленню наряду від 20.08.2010 р., не були виконані.

На підставі викладеного просить у позові відмовити.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував по мотивам, викладеним у раніш подану відзиві на позов, додатковий відзив не надав.

Судові засідання фіксувалися за допомогою технічних засобів, а саме програмно апаратного комплексу «Діловодство суду».

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Судом встановлено, що між сторонами по справі в серпні 2010 р. було досягнуто усну домовленість, відповідно до якої позивач взяв на себе зобовязання здійснити ремонт автомобіля МАЗ держ. НОМЕР_3, що належить відповідачу по справі.

Позивач вказує на те, що в серпні 2010 р. ним було здійснено ремонт вказаного автомобіля, вартість ремонту склала 20288,27 грн.

Факт здійснення ремонту підтверджується наявними замовленням нарядом №СФ 0000870 на технічне обслуговування ( ремонт ) автомобіля від 20.08.2010 р. ( а. с. 11 ).

Факт здійснення ремонту вказаного автомобіля на суму 20288,27 грн. підтверджується також наявним в матеріалах справи актом від 23.08.2010 р. виконаних робіт ( ремонт двигуна ) відповідно до договору ( замовлення наряду ) №СФ 0000870 від 20.08.2010 р., який був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками.

При цьому у вказаному акті зазначено, що роботи по ремонту двигуна виконані позивачем у повному обсязі і у встановлені строки. Взаємні претензії відсутні.

Також позивачем була виписаний рахунок фактура №СФ 0000870 від 20.08.2010 р. на суму 20288,27 грн. ( а. с. 12 ).

При таких обставинах, суд дійшов висновку між сторонами по справі в серпні 2010 р. на підставі вищевказаної усної домовленості виникли цивільно правові відносини з приводу надання послуг по ремонту вказаного транспортного засобу.

Відповідач звернувся до позивача з листом №38 від 23.08.2010 р., відповідно до якого просив видати автомобіль МАЗ НОМЕР_3 після ремонту двигуна. При цьому у вказаному листі було зазначено, що відповідач гарантує провести оплату 25.08.2010 р. у повному обсязі відповідно до рахунку №870 від 20.08.2010 р. в сумі 20288,27 грн. ( а. с. 14 ).

Робітником відповідача - гр. ОСОБА_1, який діяв у відповідності до довіреності №1937 від 20.08.2010 р. вказаний автомобіль був отриманий після ремонту. ( а. с. 13 ).

Оскільки відповідач вартість робіт у встановлений строк не сплатив, позивач направив на його адресу претензію про сплату заборгованості та штрафних санкцій вих. 205 від 26.10.2010 р. ( а. с. 8 ).

Вказана претензія була отримана відповідачем 01.11.2010 р., що підтверджується поштовим повідомленням ( а. с. 9 ).

В подальшому позивачем відповідачу було знов направлена претензія про сплату заборгованості і штрафних санкцій вих.. №62 від 18.02.2011 р. ( а. с. 6 ).

Вказана претензія була отримана відповідачем 22.02.2011 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням ( а. с. 7 ).

Оскільки відповідач заборгованість так і сплатив позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Дослідивши матеріли справи, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

При цьому форма договору підряду може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст. ст. 205, 207 - 209 ЦК України.

Згідно з Великим тлумачним словником сучасної української мови "ремонт" це виправлення пошкоджень, усунення дефектів, поломок, полагодження чого-небудь.

Відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Відповідач наполягає на тому, що позивачем ремонт належного відповідачу автомобіля був проведений неякісно, що привело до його поломки. На підставі вказаного відповідач вважає, що зобовязання, взяті позивачем по замовленню наряду від 20.08.2010 р., не були виконані.

При цьому як вбачається з матеріалів справи позивач лише припускає вказане і не підтверджує ніякими доказами. Відповідач посилається лише на факт поломки автомобіля, однак з вказаного зовсім не випливає те, що вказана поломка відбулася в звязку з неякісно проведеним ремонтом або тим, що вказаного ремонту взагалі зроблено не було.

Жодних доказів, що у спірному автомобілі вийшли з ладу саме ті частини, які підлягали ремонтуванню відповідачем до матеріалів справи додано не було.

Більш того відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Суд зауважує на тому, що виконані позивачем роботи були прийняті відповідачем, про що свідчать підпис представника відповідача гр. ОСОБА_1 на акті виконаних робіт від 23.08.2010 р., мотивовані відмови від підписання вказаного акту не виставлялося.

При цьому у вказаному акті зазначено, що роботи по ремонту двигуна виконані позивачем у повному обсязі і у встановлені строки. Взаємні претензії відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Оскільки відповідач вартість виконаних підрядних робіт не сплатив, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 20288,27 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2374,52 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Однак при цьому суд зауважує, що відповідно до ст.. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2 Розяснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» ( з наступними доповненнями ) з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону), а угодою про проведення касово-розрахункових операцій повинен встановлюватися розмір пені, який сплачується банком на користь одержувача коштів у разі затримки їх зарахування на рахунок клієнта (стаття 2 Закону).

Відповідно до п. 2.1 вказаних Розяснень якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Як вже вказувалося вище між сторонами по справі була укладена усна домовленість щодо ремонту автомобілю і щодо встановлення конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 вищевказаного Закону сторони по справі не домовлялися.

При таких обставинах у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення пені у розмірі 2374,52 грн. у позові необхідно відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 22.06.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 22.06.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, п. 1-1 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Криммолоко", (95000, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 35, ЄДРПОУ 01416636 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісна фірма "Крим-автодізель-сервіс 2000", ( 95010, м. Сімферополь, вул. Сельвинського, 108, ЗКПО 31095464 ) заборгованість за основним боргом у розмірі 20288,27 грн., державне мито у розмірі 202,88 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 211,27 грн.

3.В частині стягнення пені у розмірі 2374,52 грн. у позові відмовити.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.