Рішення № 16494261, 21.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

21.06.2011Справа №5002-33/1808-2011 за позовом виконавчого комітету Білогірської міської ради (вул. Луначарського, 13, м. Білогірськ, 97600)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про спонукання до виконання певних дій

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3, представник, довіреність від 28.01.2011 р. №109/03-16, Виконавчий комітет Білогірської міської ради.

Від відповідача: не з'явився, ФОП ОСОБА_2

Суть спору: Виконавчий комітет Білогірської міської ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, та просить суд зобовязати його знести торговий кіоск, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

В процесі розгляду справи позивачем уточненні позовні вимоги. Так, позивач просив зобовязати відповідача знести торговельний кіоск, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0006 га, кадастровий номер 0120710100:01:005:0091 (а.с. 37).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач після розірвання договору оренди від 08 січня 2009 року, об'єктом якого була земельна ділянка, площею 0,0006 га, розташована АДРЕСА_2, продовжує використовувати вказану земельну ділянку без будь-яких правових підстав, передбачених нормами Земельного кодексу України, та не виконує вимог орендодавця про її повернення та усунення порушень земельного законодавства, обґрунтовуючи свої вимоги посиланнями на статті 78, 122, 211, 212 Земельного кодексу України.

Відповідач у судове засідання жодного разу не зявився, явку уповноважених представників не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, про час та дату судового засідання був сповіщений належним чином (а.с. 16) за адресою, зазначеною в довідці з ЄДРПОУ (а.с. 33). Про причини відсутності суд не повідомив.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд, враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

08 січня 2009 року між Білогірською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки № 5/09, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Білогірської міської ради № 443/5 від 05 грудня 2008 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку торговельного кіоску, яка знаходиться АДРЕСА_2, загальною площею 0,0006 га, кадастровий номер 0120710100:01:005:0091, у тому числі по угіддям: землі комерційного призначення та іншого використання (а.с. 10-12).

На земельній ділянці знаходиться тимчасовий обєкт торгівлі торговельний кіоск (пункт 3 договору).

Договір оренди укладений строком на 10 років (пункт 6 договору).

Дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін (пункт 30 договору).

17 травня 2010 року відповідачем на адресу позивача направлена заява про розірвання договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з продажем кіоску, який на ній знаходиться (а.с. 30).

30 грудня 2010 року рішенням Білогірської міської ради 03-ої сесії 06-го скликання № 46/9 вирішено розірвати за взаємною згодою договір оренди земельної ділянки № 5/09 від 08 січня 2009 року для розміщення торговельного кіоску, розташованого АДРЕСА_2 (а.с. 6).

Пунктом 4 зазначеного рішення орендаря зобовязано в строк до 01 лютого 2011 року, відповідно до пункту 26 договору оренди земельної ділянки № 5/09 від 08 січня 2009 року повернути орендодавцю земельну ділянку в первинний стан, а саме - демонтувати та вивезти торговельний кіоск.

09 лютого 2011 року позивачем на адресу відповідача направлений проект угоди про розірвання договору оренди № 5/09 від 08 січня 2009 року для його підписання (а.с. 7, 9).

Відповідачем угода про розірвання договору отримана 24 лютого 2009 року, про що свідчить його особистий підпис на поштовому повідомленні (а.с. 8).

За твердженням позивача, відповідач угоду про розірвання договору оренди не підписав, заперечень щодо її змісту на адресу позивача не надходило, земельна ділянка орендодавцю не передана, торгівельний кіоск не демонтований.

Самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем з'явилося підставою для звернення Білогірської міської ради із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку з неповерненням земельної ділянки вони регулюються розділом 5 Закону України «Про оренду землі» та розділом 4 глави 19 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 6 Закону України «Про землеустрій» землеустрій базується на принципах дотримання законності. Регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у межах повноважень, встановлених законом.

Статтею 19 Закону України «Про землеустрій» визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать, зокрема, організація і здійснення землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону. Відповідно до частин 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Як вже було зазначено, 08 січня 2009 року між Білогірською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки № 5/09, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Білогірської міської ради № 443/5 від 05 грудня 2008 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку торговельного кіоску, яка знаходиться АДРЕСА_2, загальною площею 0,0006 га, кадастровий номер 0120710100:01:005:0091, у тому числі по угіддям: землі комерційного призначення та іншого використання (а.с. 10-12).

Відповідно до пункту 30 договору оренди, його дія припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Крім того, пунктом 31 договору оренди сторони погодилися з тим, що дострокове розірвання договору здійснюється на умовах письмового попередження зацікавленої в цьому особі, не пізніше, чім за два місяця.

Заявою від 17 травня 2010 року відповідач просив позивача розірвати договір оренди земельної ділянки (а.с. 30).

Рішенням Білогірської міської ради 3-ої сесії 6-го скликання № 46/9 від 30 грудня 2010 року договір оренди земельної ділянки № 5/09 від 08 січня 2009 року для розміщення торговельного кіоску, розташованого АДРЕСА_2 розірваний за взаємною згодою; орендаря, фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 зобовязано в строк до 01 лютого 2011 року, відповідно до пункту 26 договору оренди земельної ділянки № 5/09 від 08 січня 2009 року повернути орендодавцю земельну ділянку в первинний стан, а саме демонтувати та вивести торговельний кіоск (а.с. 6).

Таким чином, датою розірвання договору оренди земельної ділянки від 08 січня 2009 року слід вважати 30 грудня 2010 року.

В абзаці 6 пункту 26 договору оренди від 08 січня 2009 року передбачений обовязок орендаря повернути у первісному стані орендодавцю земельну ділянку по закінченню терміну дії договору оренди.

Також, пунктом 31 договору встановлено, що у разі розірвання цього договору орендар повинен забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки, зазначених в пункті 17 договору, яким визначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому з тим, в якому він одержав її в оренду.

Однак, матеріалами справи безперечно підтверджується, що такий обовязок орендарем виконаний не був, земельна ділянка повернута не була, більш того, на ній розташований торговельний кіоск, належний відповідачу.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про землеустрій» самоврядний контроль при здійсненні землеустрою проводиться сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами відповідно до законодавства України. Відповідно до статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Пунктом 4 рішення Білогірської міської ради від 30 грудня 2010 року № 46/9 фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 зобовязано в строк до 01 лютого 2011 року, відповідно до пункту 26 договору оренди земельної ділянки № 5/09 від 08 січня 2009 року повернути орендодавцю земельну ділянку в первинний стан, а саме демонтувати та вивести торговельний кіоск.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Відповідно до частини 5 статті 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як було вище встановлено судом, доказів наявності правових підстав для користування спірною земельною ділянкою відповідачем надано не було, однак, матеріалами справи підтверджується факт її зайняття відповідачем, що вбачається з акту підтвердження фактичного находження торгового кіоску АДРЕСА_2 (а.с. 44).

З пояснень, наданих представником позивача вбачається, що при складанні даного акту було допущено описку, фактичною даною його складання є 08 червня 2011 року.

Таким чином, відповідач безпідставно, за відсутності передбачених статтею 125 та 126 Земельного кодексу України документів, використовує земельну ділянку, розташовану АДРЕСА_2, яка була об'єктом вказаного вище договору, що є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Частини перша та третя статті 212 Земельного кодексу України визначають, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (частина 2 статті 212 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів звільнення спірної земельної ділянки відповідачем надано не було, з огляду на що, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 23 червня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) знести торговельний кіоск, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0006 га, кадастровий номер 0120710100:01:005:0091.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь виконавчого комітету Білогірської міської ради (м. Білогірськ, вул. Луначарського, 13, р\р 35418011001176 в УДК в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 04055682) 85.00 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.