Рішення № 16494235, 20.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

20.06.2011Справа №5002-18/1906-2011 За позовом - Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", АР Крим, м. Сімферополь (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, б.52/1)

До відповідача - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз", АР Крим, м. Сімферополь (95001, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42А)

про стягнення 35 355 231,90 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність від 03.12.2010 року

Від відповідача ОСОБА_2 представник, довіреність 16.05.2011 року

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі позивач) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (далі відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 34950996,23 грн., інфляційні втрати в розмірі 12629, 43 грн., пеню в розмірі 328774,09 грн., 3% річних у розмірі 62832,15 грн., а всього 35355231,90 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 28.01.2011 між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу природного газу для потреб населення № 631-ПГ-2011. Згідно п. 5.2. договору остаточний розрахунок за звітний місяць здійснюється до 20 числа, наступного за звітним місяця на підставі актів прийому-передачі природного газу.

Однак, термін оплати відповідачем було порушено, що призвело до створення заборгованості перед позивачем у сумі 34950996,23 грн. Станом на 03.05.2011 року інфляційні втрати позивача склали 12629,43 грн. Крім того, на суму заборгованості за період з 21.03.2011 року по 03.05.2011 року нарахована пеня у розмірі 328774,09 грн., а також нараховано 3% річних від простроченої суми, що становить 62832,15 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

У судовому засіданні 24.05.2011 представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що не має права нараховувати пеню боржникам-споживачам, які своєчасно не виконують зобовязання, у звязку з чим відповідач не має можливості стягнути пеню з населення за несвоєчасне внесення плати за газ, що унеможливлює виплатити пеню постачальнику (позивачу). Суд залучив такий відзив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.05.2011 року представник відповідача надав суду заяву про заміну сторони по справі, а саме: замість Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кримгаз».

Суд вважав можливим задовольнити клопотання Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» про заміну відповідача правонаступником у справі № 5002-18/1906-2011 та замінив відповідача Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» його правонаступником Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Кримгаз».

14.06.2011 від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання за вих. № 15-2603/17 від 14.06.2011 про зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд залучив таке клопотання до матеріалів справи.

20.06.2011 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач вказав, що після порушення провадження у дійсній справі відповідачем було сплачено кошти у сумі 3342468,24 грн., залишок несплаченої заборгованості за вказаним договором становить 31608527,99 грн.

Суд залучає такі письмові пояснення до матеріалів справи.

Слухання справи відкладалося, у справі судом оголошувалася перерва з 16.06.2011 по 20.06.2011 у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2011 між Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" укладено договір 631-ПГ-2011 купівлі-продажу природного газу згідно з яким, продавець передає у власність покупцеві природний газ, а покупець зобовязаний прийняти його та оплатити у строки та у порядку, передбаченому договором, для подальшої реалізації населенню.

Пунктом 1.1.1 договору передбачено, що продавець передає покупцеві у 2011 році газ в обємі 447000 тис. куб.м.

Ціна договору встановлена у пункті 4.1 договору та залежить від обсягу спожитого природного газу і регіону.

У період 01.02.2011 по 28.02.2011 позивач передав, а відповідач прийняв для потреб населення 62679,561 тис. куб. м. природного газу загальною вартістю 24329071,60 грн., що підтверджується актами прийому-передачі.

Відповідно до п. 5.2 договору розрахунки здійснюються плановими авансовими рівномірними платежами шляхом перерахування на рахунок продавця в поточному місяці коштів, рівних вартості обєму газу, що передається у місяці передачі газу.

Остаточний розрахунок за звітний місяць здійснюється до 20 числа, наступного за звітним місяця на підставі актів прийому передачі природного газу.

Відповідач лише частково сплатив позивачу кошти за спожитий газ у лютому 2011 року, у сумі 23426969,81 грн., доказів оплати суми боргу у розмірі 902201,79 грн. за газ, спожитий у лютому 2011 року, відповідач суду не представив.

Крім того, у період з 01.03.2011 по 31.03.2011 відповідачу для потреб населення було поставлено позивачем 72450,04 тис. куб. м. природного газу на суму 34048894,44 грн., що підтверджується актами прийому-передачі. Доказів оплати коштів у сумі 34048894,44 грн. за газ, спожитий у березні 2011 року, відповідач суду не представив.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду за відповідачем рахувалася заборгованість за договором 631-ПГ-2011 купівлі-продажу природного газу у сумі 34950996,23 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення такої заборгованості у примусовому порядку.

У процесі вирішення спору відповідач частково погасив заборгованість у сумі 3342468,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, копії яких наявні у матеріалах справи, а саме: 18.05.2011 1883,24 грн., 23.05.2011 52285,00 грн., 24.05.2011 3288300,00 грн. Приймаючи до уваги вищевикладене, провадження у справі у частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 3342468,24 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доказі оплати заборгованості у сумі 31608527,99 грн. відповідач суд не представив.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не представив суду доказів оплати коштів за природний газ у сумі 31608527,99 грн. в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 31608527,99 грн. підлягають задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 62832,15 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 5.2 договору, остаточний розрахунок за звітний місяць здійснюється до 20 числа, наступного за звітним місяця на підставі актів прийому передачі природного газу.

Таким чином, нарахування 3% річних повинно бути здійснено починаючи з 21 числа наступного за звітним місяця.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем (а.с. 97), суд знаходить його вірним, у звязку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 62832,15 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційну суму у розмірі 12629,43 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач нараховує інфляційну суму на заборгованість, яка склалася за лютий 2011 року.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням пункту 5.2 договору, нарахування інфляційної суми повинно бути здійснено починаючи з 21 числа наступного за звітним місяця, тобто за лютий 2011 року - з 21.03.2011, у звязку із чим суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, «при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня».

Таким чином, інфляційна сума повинна розраховуватися з 01.04.2011.

Однак, оскільки позивач нараховує інфляційну суму за березень 2011 року, то у суду відсутні правові підстави для задоволення позову у частині стягнення з відповідача інфляційної суми у розмірі 12629,43 грн., яка нарахована за березень 2011 року, у звязку із чим суд у цій частині позову відмовляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 328774,09 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 договору поставки природного газу сторони дійшли згоди про те, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за газ, покупець сплачує на користь постачальника, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.

Неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем (а.с. 96), відповідно до якого сума пені становить 328774,09 грн. суд знаходить його вірним.

Проте 14.06.2011 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки.

Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду.

Також, пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, приймаючи рішення, господарський суд має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

З огляду на викладене, враховуючи заявлене клопотання відповідача, та те, що із-за несвоєчасних розрахунків населення відповідач знаходиться у важкому фінансовому стані, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача і зменшити розмір пені на 30 %. У звязку із чим з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 70% від заявленої суми, у сумі 230141,86 грн. У частині стягнення пені у сумі 98632,23 грн. суд у позові відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

20.06.2011 у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.06.2011.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 49, 82 85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Клопотання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" за вих. № 15-2603/17 від 14.06.2011 про зменшення розміру штрафних санкцій задовольнити.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз", АР Крим, м. Сімферополь (95001, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42А, код ЄДРПОУ 03348117) на користь Державного акціонерного товариства „Чорноморнафтогаз” (м. Сімферополь, пр. Кірова, пр. Совнаркомовський, 52/1; код ЄДРПОУ 00153117) 31608527,99 грн. заборгованості, 62832,15 грн. 3% річних; 230141,86 грн. пені; 25419,75 грн. державного мита та 235,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.У частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 3342468,24 грн. провадження у справі припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

5.У частині позовних вимог щодо стягнення інфляційної суми у розмірі 12629,43 грн. та пені у сумі 98632,23 грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.