Ухвала суду № 16490675, 29.09.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2009 р. м. КиївК-11925/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства „Ковалівський спиртовий завод” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2007

у справі№13/258-4746

за позовомДержавного підприємства „Ковалівський спиртовий завод”

доБучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

проскасування податкового повідомлення рішення від 17.11.2006

ВСТАНОВИВ:

Державного підприємства „Ковалівський спиртовий завод” звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002571500/0 від 17.11.2006.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 19.01.2007 позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0002571500/0 від 17.11.2006.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 скасовано постанову господарського суду Тернопільської області від 19.01.2007 в позові Державному підприємству „Ковалівський спиртовий завод” відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач оскаржив його в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 та залишити без змін постанову господарського суду Тернопільської області від 19.01.2007.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено перевірку діяльності позивача на предмет достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 року.

За результатами перевірки складено акт №63-15/00375059 від 15.11.2006.

Актом перевірки від №63-15/00375059 15.11.2006 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2006 року зафіксовано порушення позивачем п.п. 1.4, 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3, п.7.2, п.п. 7.4.1, п.7.4, п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого останнім завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2006 року на суму 3355, 02 грн.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення №0002571500/0 від 17.11.2006 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 року в сумі 3355,02 грн.

Як встановлено актом перевірки, позивач за договором № 68-07/с від 21.07.2006 отримав від ТОВ „Луксор” природний газ у липні цього ж року на загальну суму 16775 грн. та сплатив у вартості товару 3355,02 грн. податку на додану вартість, що підтверджується належним чином оформленою податковою накладною №150 від 31.07.2006.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем задекларовано в серпні 2006 року бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 97976 грн., з яких 3355, 02 грн. складає податок на додану вартість, з вартості природного газу, закупленого ТОВ „Луксор” у липні 2006 року.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, з акту перевірки вбачається, що ТОВ „Луксор” не задекларував таких податкових зобовязань у декларації з податку на додану вартість за липень 2006 року та відповідно не сплатив 3355,02 грн. на додану вартість до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в п.п. 7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Як убачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної N 192 від 30.08.2006, виданої йому продавцем - ТОВ „Луксор”(а.с. 5).

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” платники податку, визначені у підпунктах ”а”, ”в”, ”г”, ”д” п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За викладених обставин судом першої інстанції, застосувавши норми матеріального права, спір у справі вирішив правильно, а тому рішення, ухвалене судом першої інстанції, підлягає залишенню в силі.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що судом апеляційної інстанцій неповно зясовано обставини справи, не перевірено доводів і заперечень сторін та доказів по справі, в звязку з чим постанова Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 у справі № 13/258-4746 підлягає скасуванню, а постанова господарського суду господарського суду Тернопільської області від 19.01.2007 залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства „Ковалівський спиртовий завод” задовольнити.

Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 у справі № 13/258-4746 скасувати.

Постанову господарського суду Тернопільської області від 19.01.2007 у справі № 13/258-4746 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Головуючий М.О. Федоров

Судді М.О. Федоров