Постанова № 16489463, 26.05.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1238/2011

26 травня 2011 року 14год. 00хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Никонець Д.А.

відповідача: представник Чорномаз Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Кооперативне підприємство "Радивилівська торгова база" Радивилівського районного споживчого товариства

доДубенської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Кооперативне підприємство "Радивилівська торгова база", звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2010 року № 0000152350/0, від 20.10.2010 року № 0000152350/1 та від 28.12.2010 року № 0000152350/2, якими визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість", з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій, на загальну суму 528 910,00 грн.

В обгрунтування позову покликається на безпідставність висновку податкового органу про порушення вимог пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яке виразилось в невіднесенні до податкових зобов'язань суми від реалізації комплексу будівель і споруд в розмірі 2 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ 350 000,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в серпні 2008 року на загальну суму 350 000,00 грн.

Позивач вказує, що підприємство в перевіреному періоді перебувало на спрощеній системі оподаткування, являлось платником єдиного податку за ставкою 10%, а відтак на підставі Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" звільняється від сплати податку на додану вартість.

Також зазначає, що об'єктом для обкладання єдиним податком при продажу основного засобу є виручка, зменшена на суму залишкової вартості на момент продажу.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав суду пояснення про обставини справи, аналогічні наведеним в позовній заяві. Уточнив, що повна назва позивача згідно реєстраційних документів - Кооперативне підприємство "Радивилівська торгова база" Радивилівського районного споживчого товариства. Просить позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач, Дубенська об'єднана державна податкова інспекція, позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.31-32). В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, які повністю співпадають з викладеним в письмових запереченнях. Зокрема, пояснив, що проведеною перевіркою встановлено, що КП "Радивилівська торгова база" порушено вимоги абз.3 п.4 ст.9, пп. 7.3.1 п. 7.1 ст. 7, пп. 2.3.1 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 350000 грн., у тому числі за серпень 2008 року у сумі 350000 грн. Також встановлено порушення платником пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в результаті чого несвоєчасно подано податкову декларацію з податку на додану вартість з серпня 2008 року (23 місяці).

Спірні податкові повідомлення-рішення вважає правомірними, в задоволенні позову просить відмовити за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що Дубенською обєднаною державною податкової інспекцією з 20.08.2010 року по 27.08.2010 року, на підставі направлення від 19.08.2010 року № 561, відповідно до наказу від 19.08.2010 року № 463, проведена позапланова виїзна перевірка Кооперативного підприємства "Радивилівська торгова база", код за ЄДРПОУ 30239397, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 153/23/30239397 від 03.09.2010 року (а.с.44-48).

Відповідно до розділу "Висновок" акту перевірки, встановлено порушення КП "Радивилівська торгова база":

абз.3 п.4 ст.9, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 2.3.1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 350000 грн., у тому числі за серпень 2008 року у сумі 350000 грн.;

пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) та абз. "а" пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, в результаті чого несвоєчасно подано податкову декларацію з податку на додану вартість з серпня 2008 року (23 місяці)

На підставі акту перевірки № 153/23/30239397 від 03.09.2010 року Дубенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152350/0 від 20.09.2010 року, яким КП "Радивилівська торгова база" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" усього 528910,00 грн., у тому числі основний платіж 350 000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 178910,00 грн. (а.с.11).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за результатами якої Дубенською ОДПІ, ДПА в Рівненській області, ДПА України скарги платника податків залишені без задоволення, сума податкового зобов'язання - без зміни (а.с.16-21). Дубенською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000152350/1 від 20.10.2010 року, № 0000152350/2 від 28.12.2010 року, якими визначено нові граничні строки сплати податкового зобов'язання (а.с.12, 13).

Як зазначено в акті перевірки, КП "Радивилівська торгова база" було платником єдиного податку за ставкою 10% (п.2.4.1 акту), та не було зареєстроване платником податку на додану вартість (п.2.4.2 акту).

Cудом встановлено, що 07.08.2008 року КП "Радивилівська торгова база" (продавець) укладено договір купівлі-продажу з ТзОВ "Радивилівський елеватор" (покупець), згідно умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність комплекс будівель і споруд, куплений на аукціоні, проведеному Рівненською облспоживспілкою 01.08.2008 року (протокол № 28), що знаходиться за адресою вул. Паркова, 38, м. Радивилів, Радивилівського району. Загальна площа комплексу, який продається, становить 3198,1 кв.м. та включає: будинок хлібозаводу, прохідна, прохідна вага, солесклад, насосна пожежогасіння, пожежна водойма, водонапірна башта, електропідстанція, каналізаційна. Ціна договору становить 2100000 грн., в т.ч. ПДВ, які повністю сплачені на рахунок продавця. Договір посвідчено приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 3767 від 07.08.2008 року. (а.с.22).

В акті перевірки зазначено, що загальна первісна вартість на момент передачі відповідно до бухгалтерського обліку становить 2473198 грн., знос 573266 грн., залишкова вартість 1899932 грн.

Грошові кошти від реалізації комплексу будівель і споруд надійшли на розрахунковий рахунок КП "Радивилівська торгова база" № 260041013396, про що свідчить банківська виписка від 06.08.2008 року, згідно якої кошти поступили двома траншами 210000 грн. та 1890000 грн.

Податковий орган вказує, що відповідно до абз.3 п.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість", особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідач зазначає, що в даному випадку загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів становить 1 750 000,00 грн. (без податку на додану вартість).

Згідно даних податкової звітності КП "Радивлівська торгова база" не зареєструвалось як платник податку на додану вартість до кінця звітного періоду, в якому здійснено операції з поставки товарів, відповідно і не сплатило даного податку.

Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

КП "Радивилівська торгова база" у перевіреному періоді не включено до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість суми податку по першій події - оплаті за товар (згідно банківської виписки за 06.08.2008 року надійшла оплата в сумі 2 100 000 грн., в тому числі ПДВ 350 000,00 грн.), чим на думку відповідача платником порушено вимоги пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість в серпні 2008 року на загальну суму 350 000,00 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що на порушення вимог п.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" КП "Радивилівська торгова база" не подавало декларацію з податку на додану вартість з серпня 2008 року по червень 2010 року, що є підставою для застосування штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку, відповідно до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Оцінюючи фактичні обставини, суд приходить до переконання про необгрунтованість висновків податкового органу про допущені позивачем порушення вимог закону, а відтак про безпідставність визначеного податкового зобов'язання та застосованих штрафних санкцій. При цьому суд враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727/98 (із змінами та доповненнями), виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Як встановлено в акті перевірки, загальна первісна вартість реалізованих позивачем основних засобів на момент передачі відповідно до бухгалтерського обліку становила 2473 198,00 грн., знос 573 266,00 грн., залишкова вартість 1899 932,00 грн.

Таким чином, обєктом оподаткування єдиним податком при продажу основного засобу буде отримана виручка, зменшена на суму залишкової вартості на момент продажу. Враховуючи ціну договору купівлі-продажу основних засобів та їх залишкову вартість, виручка від реалізації комплексу нерухомого майна КП "Радивилівська торгова база" становить: 2 100 000,00 - 1 899 932,00 = 200 068,00 грн.

Статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Як зазначено в акті перевірки, за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року КП "Радивилівська торгова база" задекларовано єдиного податку в сумі 22 007 грн. Зокрема, в III кварталі 2008 року виручка за даними платника становить 200 068,00 грн. (від реалізації комплексу будівель та споруд), сума задекларованого єдиного податку (за ставкою 10%) 20 007,00 грн., що підтверджено за даними перевірки (розділ 3.1.3 акту перевірки "Єдиний податок").

Тобто, позивач не перевищив граничного розміру виручки, яка відповідно до вимог Указу Президента України № 727/98 допускає застосування платником податків спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Зазначені обставини відповідач не заперечує.

Згідно статті 3 Указу Президента України № 727/98, суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";

10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом.

Позивач є платником єдиного податку за ставкою 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), включаючи податок на додану вартість до складу єдиного податку.

Перелік умов, за наявності яких особа підлягає обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість, зазначений в п.2.3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Правомірність спірних податкових повідомлень-рішень відповідач обгрунтовує пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість". Згідно вказаної норми Закону, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Також відповідач покликається на абз. 3 п.4 ст.9 вказаного Закону.

Однак, в статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено порядок, строки, процедуру реєстрації платників податку на додану вартість.

Зокрема, в абзаці 1 п.9.4 ст.9 Закону зазначено про можливість добровільної реєстрації платником ПДВ за заявою особи, на яку вимоги п.2.3 ст.2 Закону не поширюються; згідно абзацу 2 п.9.4 ст.9 Закону встановлено строк подання особою заяви про реєстрацію платником ПДВ у випадку, якщо обсяг оподатковуваних операцій перевищує суму, визначену пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону не більше ніж у два рази; в абзаці 3 п.9.4 ст.9 Закону встановлено строк реєстрації платником ПДВ, якщо обсяг оподатковуваних операцій перевищує суму, визначену пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону у два чи більше разів.

Оскільки позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності із застосуванням ставки податку 10%, не перевищив граничного розміру виручки, встановленої статтею 1 Указу № 727/98, суд вважає, що у такого платника не виникло обов'язку реєструватися платником податку на додану вартість, а застосування відповідачем до спірних правовідносин пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, абзацу 3 п.9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" на думку суду є безпідставним.

Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року не встановлює обов'язку для субєктів господарювання, що перебувають на спрощеній системі оподаткування та сплачують єдиний податок за ставкою 10%, реєструватися платником податок на додану вартість та сплачувати такий податок. А у відповідності до статті 3 Указу Президента України № 727/98, суб'єкт господарювання, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, сплачує єдиний податок за ставкою 10 відсотків. Зазначені правові норми позивачем не порушено.

Відсутність передбачених законом підстав для обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість виключає правомірність застосування до платника штрафних санкцій за неподання податкової декларації з ПДВ.

Крім цього, відповідно до п.9.4 ст.9 Закону № 168/97-ВР, до особи, яка згідно закону була зобов'язана зареєструватися платником податку на додану вартість, однак такого обов'язку не виконала, застосовується відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Закон не передбачає застосування до особи, не зареєстрованої платником податку на додану вартість (в тому числі й за умови, що особа обов'язково підлягала такій реєстрації) відповідальності за неподання відповідної податкової звітності з такого податку.

З врахуванням наведеного, суд вважає необгрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації з податку на додану вартість безпідставним.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду справи відповідачем Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятих рішень, відтак суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 20.09.2010 року № 0000152350/0, від 20.10.2010 року № 0000152350/1 та від 28.12.2010 року № 0000152350/2 є протиправними, а тому підлягають до скасування.

На підставі статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 20 вересня 2010 року № 0000152350/0, від 20 жовтня 2010 року № 0000152350/1, від 28 грудня 2010 року № 0000152350/2 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" усього 528 910,00 грн., у тому числі основний платіж 350 000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 178 910,00 грн., - скасувати.

Присудити на користь позивача Кооперативне підприємство "Радивилівська торгова база" Радивилівського районного споживчого товариства із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.