Рішення № 16488720, 07.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2011 р. Справа № 5023/3764/11

вх. № 3764/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. №06-1/437 від 23.02.11р.; ОСОБА_2, дов. №06-1/3668 від 28.09.09р.

Відповідач - ОСОБА_3 (особисто)

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" в особі Першої Харківської філії Публічного АТ "АКБ "Базис" м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ “Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Базис» в особі Першої Харківської філії АТ «АКБ Базис» звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_3 на свою користь суму заборгованості по кредитному договору на відкриття кредитної лінії № 367/06 від 21.12.2006 року у розмірі 519630,14 грн., з яких : 305000,00 грн... - сума заборгованості за кредитом;91676,94 грн.. - сума процентів за користування кредитом; 36431,73 грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту;1589,43 грн. - пеня за порушення строку сплати процентів за користування кредитом. А також просить віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за кредитним договором на відкриття кредитної лінії № 367/06 від 21.12.2006 року щодо своєчасного внесення кредитних платежів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 травня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07 червня 2011 року об 11:00 год.

У призначеному судовому засіданні 07 червня 2011 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні, надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 14005) витребувані судом документи, які судом долучені до матеріалів справи.

Відповідач письмового відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, проте, у судовому засіданні пояснив, що проти позову не заперечує та визнає заявлену до стягнення суму боргу.

Присутні в судовому засіданні 07 червня 2011 року позивач та відповідач пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

21.12.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Базис», (далі по тексту Позивач, Банк), та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, (далі по тексту Відповідач, позичальник), укладено кредитний договір на відкриття кредитної лінії №367/06, (далі по тексту - кредитний договір, договір), відповідно до умов якого, позивач надає відповідачу кредитну лінію для придбання абразивних інструментів та розрахунків за сировину та матеріали для їх виробництва з лімітом 255000,00 грн., шляхом безготівкових перерахувань або видачі готівкою на строк до 20.12.2007 року на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 кредитного договору сторони домовились, що плата за користування кредитною лінією складає 22% річних, які нараховуються за кожен день виходячи із розрахунку фактичної кількості днів в році, починаючи з дня списання суми кредиту з рахунку позивач. Сплата процентів проводиться відповідачем щомісячно в останній робочий день місяця, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача в строк до 20.12.2007 року. (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 2.4 Договору, позичальник зобов'язався повернути отримані кредитні кошти шляхом перерахування грошових коштів на рахунок № 206255012680 у Першій Харківській філії АКБ "Базис" м. Харків, МФО 351599 в строк до 20.12.2007 року.

Додатковою угодою № 1 до договору, укладеної між сторонами 29.12.2006 року сторонами збільшено ліміт кредитної лінії до 305000,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 20.12.2007 року до кредитного договору продовжено термін повернення кредиту та сплати процентів за користування ним - до 19.12.2008 року.

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 28.11.2008 року до кредитного договору змінено умови сплати відсотків за користування кредиту (п. 2.3 договору) - Відповідач сплачує відсотки за користування кредитною лінією в період з 01.11.2008 року по 19.12.2008 року у строк до 19.12.2008 року.

Додатковою угодою № 4 від 19.12.2008 року до кредитного договору продовжено термін повернення кредиту та сплати процентів за користування ним - до 29.12.2008 року.

На виконання умов договору, позивачем, за період з 21.12.2006 року по 30.12.2008 року, перераховано на рахунок відповідача передбачену договором суму кредиту в сумі 305000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи архівною випискою з поточного рахунку Відповідача та неспостовується відповідачем у судовому засіданні.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, та не спростовано відповідачем, відповідач порушив умови договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, внаслідок чого, станом на 16.05.2010 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитом у розмірі 305000,00 грн., та за відсотками за користування кредитом за період з 21.12.2006 р. по 16.05.2010 року у розмірі 91676,94 грн.

09.02.2010 року за вих. № 180 Позивачем була направлена Відповідачу вимога про погашення заборгованості за кредитним договором. Дана вимога була отримана Відповідачем 11.02.2010 року, однак зазначена вимога залишилась без відповіді, заборгованість не сплаченою, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом

Як вбачається з пояснень, наданих позивачем та відповідачем у судовому засіданні, звернення стягнення на заставлене майно банком (позивачем) не здійснювалось.

На момент прийняття рішення по справі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За користування кредитом сторонами договору кредиту були встановлені проценти у розмірі 22 процентів річних.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 4.8 договору передбачено, що договір діє до остаточного виконання сторонами зобовязань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін, неповно та несвоєчасно здійснював виплату відсотків за користування кредитними коштами, та не повернув кредит у встановлені п. 1.1, 2.3, 2.4 договору (з урахуванням додаткової угоди № 4) строки, а також не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Окрім того, як свідчать матеріали справи (акт звірки розрахунків від 01 червня 2011 року), а також пояснення відповідача у судовому засіданні, ним визнана заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за кредитом та відсотків за користування ним..

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання по кредитному договору на відкриття кредитної лінії № 367/06 від 21 грудня 2006 року з додатковими угодами до нього.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам по кредитному договору та визнав заявлену суму боргу у судовому засіданні, приймаючи до уваги, що відповідач визнав суму заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу за кредитом у сумі 305000,00 грн., та 91676,94 грн. відсотків за користування кредитом, правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Згідно з пунктами 3.1 договору кредиту сторонами встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобовязань по сплаті кредиту, процентів, у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 Цивільного кодексу, зазначаєтья, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення повернення кредиту та відсотків за користування ним, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України: за прострочення повернення кредиту за період з 30.12.2008 року по 30.06.2009 року 36431,73 грн.; за прострочення повернення відсотків за користування кредитом - за період 01.08.2008 року по 31.01.2009 року 1589,43 грн., розрахунок яких перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Суд враховує, що заявлений до стягнення розмір пені визнаний відповідачем у судовому засіданні та наявному в матеріалах справи двосторонньому акті звірки розрахунків від 01.06.2011 року.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у загальній сумі 38021,16 грн.

За таких обставини, суд вважає, що позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи, не спростовані та визнані відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати по цій справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання:АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" в особі Першої Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" (61068, м. Харків, вул. Плеханівська, 85/87, код ЄДРПОУ 22666159, п/р 29090966 в Першій Харківській філії АКБ "Базис", МФО 351599) суму заборгованості в загальному розмірі 519630,14 грн., а також 5196,30 грн. державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 14 червня 2011 року

справа № 5023/3764/11