Рішення № 16488701, 01.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2011 р. Справа № 5023/2659/11

вх. № 2659/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., довіреність № 150/29/801 від 13.12.10 р.;

відповідача- ОСОБА_2., довіреність від 13.05.11 р.;

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства Виробничо - технологічне підприємство "Вода", м. Харків

до Державного підприємства 48 завод залізничної техніки Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0800)

про стягнення 26034,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Виробничо - технологічне підприємство "Вода", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства 48 завод залізничної техніки Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0800), 24503,87 грн. суми заборгованості за водоспоживання, 569,21 грн. пені, 851,71 грн. інфляційних витрат, 110,18 грн. 3% річних та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 843 від 01.12.04 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати послуг.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 квітня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17 травня 2011 р.

16 травня 2011 р. відповідач надав до суду письмове клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи на інший день.

16 травня 2011 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та зазначив, що оскільки зобов"язання відповідача щодо сплати заборгованості за водопостачання за договором № 843 від 01.12.04 р. виникли за період з липня 2010 р. по березень 2011 р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, а саме у процедурі розпорядження майном боржника та санації боржника, то вказані зобов"язання в розмірі 24503,87 грн. відповідно до приписів ст. 31 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" задовольняються у четверту чергу реєстру вимог кредиторів відповідача. Щодо стягнення 569,21 грн. пені, 851,71 грн. інфляційних витрат та 110,18 грн. 3% річних, відповідач заперечує проти зазначених грошових санкцій, оскільки з моменту прийняття ухвали господарського суду Харківської області від 18.08.08 р. про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача був введений мораторій на задоволення вимог його кредиторів, що передбачає: зупинення виконання боржником грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків та зборів (обов"язкових платежів), термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство і до введення мораторію; припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання грошових зобов"язань та зобов"язань щодо сплати податків і зборів (обов"язкових платежів). Отже, з моменту введення мораторію припиняється нарахування фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань, в тому числі пеня, інфляційні витрати та 3% річні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 травня 2011 р. було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено її розгляд на 01 червня 2011 р.

Представник позивача підтримував позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 24503,87 грн. суми заборгованості за водоспоживання, 569,21 грн. пені, 851,71 грн. інфляційних витрат, 110,18 грн. 3% річних та судові витрати.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

01 грудня 2004 р. між Комунальним підприємством Виробничо - технологічне підприємство "Вода", м. Харків, (позивач) та Державним підприємством 48 завод залізничної техніки Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0800),(відповідач) був укладений договір № 843 на відпуск та споживання води, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався надавати відповідачу послуги з водопостачання, а відповідач, в свою чергу, своєчасно сплачувати за водоспоживання згідно діючих тарифів. Пунктом 4.5 договору передбачено, що відповідач робить оплату за спожиту воду протягом 3-х банківських днів від дня одержання платіжного документу. Пунктами 7.1 та 7.2 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає сили з дня його підписання і діє до 31 грудня 2010 р. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору не буде заяви однієї із сторін про відмовлення від нього, договір вважається пролонгованим на такий же період без підписання додаткової угоди.

Відповідно до обсягу наданих відповідачу послуг з водопостачання та з урахуванням діючих тарифів за період з липня 2010 р. по березень 2011 р. включно відповідачу була нарахована сума у розмірі 25040,60 грн. та виставлені відповідні рахунки-фактури на цю суму.

Відповідач, в свою чергу, неналежним чином виконав взяті на себе зобов"язання та розрахувався за надані послуги лише частково на суму 536,73 грн., що підтверджується витягами банку, доданими до позовної заяви.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати послуг, у відповідача виникла заборгованість у сумі 24503,87 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач у своєму відзиві заперечував проти нарахування 3% річних, інфляційних та пені, посилаючись на те, що станом на 18.08.08 р. у справі № Б-39/90-08 було порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства 48 завод залізничної техніки Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0800) і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що абзацом 2 ч. 4 ст. 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів(обов"язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов"язаний із суттю, що розкривається в ст. 1 вищевказаного ЗУ. Тобто боржник повинен виконувати зобов"язання, що виникли після введення мораторію, але за їх виконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону України, під терміном "грошове зобов"язання" розуміється зобов"язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно- правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов"язань боржника не зараховуються, зокрема пеня та штраф.

Таким чином, спір у даній справі виник з приводу неоплати відповідачем послуг наданих йому за договором № 843 від 01.12.04 р.

Отже, вказаний борг за одержані послуги на підставі договору є грошовим зобов"язанням підприємства перед Комунальним підприємством Виробничо - технологічного підприємства "Вода", м. Харків у розумінні ст. 1 Закону України.

Відповідно до цієї статті грошове зобов"язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов"язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно- правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема , ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме з такою вимогою позивач звернувся до відповідача у даній справі.

У зв"язку з цим грошовими зобов"язаннямии відповідача є грошова сума, що визначена з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 24503,87 грн. правомірна та обгрунтована, така, що визнана відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 851,71 грн. інфляційних витрат та 110,18 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні (розрахунок перевірений судом та є вірним).

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 569,21 грн. пені, суд вважає за необхідне зазначити про те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 18 серпня 2008 р. було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час якого заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, а також заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів (обов"язкових платежів).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 569,21 грн. пені, як безпідставно нарахованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п. ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства 48 завод залізничної техніки Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т0800) (61051, м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36, п/р № 26002310630000 в ХФ АКІБ "Укрсоцбанку" ХРУ, МФО 351641, код ЄДРПОУ 08112520) на користь Комунального підприємства Виробничо - технологічне підприємство "Вода", м. Харків (61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90, п/р № 2600810035 у ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, код ЄДРПОУ 33206804) 24503,87 грн. суми заборгованості за водоспоживання, 851,71 грн. інфляційних витрат, 110,18 грн. 3% річних, 254,65 грн. державного мита та 230,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні пені у сумі 569,21 грн. відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 15 червня 2011 року.