Рішення № 16488641, 16.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2011 р.Справа № 28/17-1715-2011 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГ ТРАК";

до відповідача Мале приватне підприємство "БАЗАЛЬТ"

про стягнення 5057,16грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. за дорученням;

від відповідача: не зявився;

Суть спору: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „СПЕЦТОРГ ТРАК” (далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом до малого приватного підприємства „БАЗАЛЬТ” (далі відповідач) про стягнення 5057,16 гривень.

Відповідач в судове засідання не зявлявся, проте був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за юридичною адресою відповідача направлялися ухвали від 06.05.2011 року та 26 травня 2011 року, але у судове засідання представник відповідача не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надано.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено:

Між товариством з обмеженою відповідальністю „СПЕЦТОРГ ТРАК” /постачальник/ та мале приватне підприємство «БАЗАЛЬТ” /покупець/ був укладений договір довгострокового постачання за №72 від 3 вересня 2010 року. За умовами вказаного договору постачальник зобовязався на протязі дії договору поставляти відповідачу /покупцеві/ товар: автохімію, мастила, супутні товари для автотранспорту та інші, окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується в накладних, які є невідємною частиною договору, а покупець зобовязався прийняти та сплати вартість товару.

Позивач 8 жовтня 2010 року передав товар за накладною №Т-002859, який відповідач отримав згідно довіреності № 94 від 8 жовтня 2010 року на імя ОСОБА_2..

Сторони 1 лютого 2011 року підписали акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 3118, 68 гривень.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобовязань в останнього виникла заборгованість в сумі 3118,58 гривень, що змусило позивача звернутися до суду за відновленням свого порушеного права та стягнути з відповідача борг в сумі 3118,58 гривень, інфляційні в сумі 107,42 гривень, 3% річних в сумі 44,09 гривень, пені в сумі 227,78 гривень, штраф в сумі 1559,29 гривень.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання це вид цивільних правовідносин.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, позицію по даній справі не висловив.

Доказів належного виконання зобовязання на день розгляду справи відповідач суду не надав, позовні вимоги не оспорив, отже, відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно п.10.4 договору, за порушення зобовязань по оплаті товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем суд вважає його вірним та стягує з відповідача пеню в сумі 1227,78 гривни.

Крім того п.10.7 договору передбачена додаткова відповідальність у вигляді штрафу, у разі порушення строків оплати товару більш ніж як на один місяць, нараховується штраф в розмірі 50 % від несплаченої суми, яка складає 1559,29 гривень.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Перевіривши розрахунок суд вважає нараховану суми інфляційних в розмірі 107,42 гривень та 3% річних в розмірі 44,09 гривень обґрунтованими та стягує їх з відповідача.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Малого приватного підприємства „БАЗАЛЬТ” (67571 Одеська область Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул.. Незалежна, 1, код ЄДРПОУ 20923474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СПЕЦТОРГ ТРАК” (18008 м. Черкаси вул.. Смілянська, 163, код ЄДРПОУ 36701368) заборгованість у сумі 3118 (три тисячі сто вісімнадцять) гривень 58 копійок, інфляційні в сумі 107 (сто сім) гривень 42 копійки, 3% річних в сумі 44 (сорок чотири) гривни 09 копійок, пеню в сумі 227 (двісті двадцять сім) гривен 78 копійок, штраф в сумі 1559 (одна тисяча пятсот пятдесят девять) гривень 29 копійок, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві ) гривни та витрати на послуги ІТЗ судового процесу в сумі 236 /двісті тридцять шість/ гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст..116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21 червня 2011 року.

Суддя Гуляк Г.І.