Рішення № 16488025, 31.01.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.11 Справа № 17/72д/10

Суддя Корсун В.Л.

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Софт ТАКСІ”, 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 39 а

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-Комунальне Господарство”, 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 39 а

про визнання договору недійсним

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

01.02.10 до господарського суду Запорізької області звернулось з позовною завою товариство з обмеженою відповідальністю “Софт ТАКСІ” (надалі ТОВ “Софт ТАКСІ”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-Комунальне Господарство” (далі ТОВ “Житлово-Комунальне Господарство”, або ТОВ “ЖКГ”) про визнання недійсним договору від 01.07.07 № 3-п на спільне утримання будинку та при будинкової території.

В ході розгляду справи судом прийнято до уваги, що товариство з обмеженою відповідальністю “Житлово-Комунальне Господарство” та ТОВ “ЖКГ” є одна і та ж юридична особа, про що свідчить єдиний код ЄДРПОУ вказаних товариств, а саме - 30505709, а також фірмовий бланк вказаного товариства де назву відповідача вказано як товариство з обмеженою відповідальністю “Житлово-Комунальне Господарство”.

Ухвалою від 01.02.10 судом порушено провадження у справі № 17/72д/10, судове засідання призначено на 01.03.10. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

В судовому засіданні 01.03.10 судом оголошено перерву до 29.03.10.

Ухвалою від 26.03.10 у звязку з надходженням на адресу господарського суду Запорізької області 25.03.10 апеляційної скарги ТОВ “ЖКГ” на ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.02.10, провадження у справі № 17/72д/10 судом зупинено до повернення матеріалів справи до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою від 05.05.10 провадження у справі судом поновлено з 09.06.10, судове засідання призначено на 09.06.10.

Ухвалою від 09.06.10 судом, через необґрунтованість, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача, проти якого заперечив позивач, про залишення позову у справі № 17/72д/10 без розгляду. Цією ж ухвалою судом було зупинено провадження у справі № 17/72д/10 до набрання законної сили рішення господарського суду Запорізької області у справі № 26/164/10.

Ухвалою від 26.10.10, у звязку з надходженням на адресу суду заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Софт ТАКСІ” від 25.10.10 про поновлення провадження у справі № 17/72д/10 у звязку з набранням чинності рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 26/164/10, провадження у справі № 17/72д/10 судом поновлено з 02.12.10, судове засідання призначено на 02.12.10.

Через надходження на адресу суду клопотання відповідача від 30.11.10 про відкладення розгляду справи у звязку з не набранням на даний момент чинності рішення у справі № 26/164/10, оскільки з розглядом якої було зупинено провадження у справі № 17/72д/10, ухвалою від 02.12.10 судом зупинено провадження у справі № 17/72д/10 до набрання законної сили рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 26/164/10.

Ухвалою від 04.01.110 судом поновлено провадження у справі № 17/72д/10 з 31.01.11, судове засідання призначено на 31.01.11.

28.01.11 на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, відповідно до якого позивач просить суд розгляд справ відкласти у звязку з відрядженням директора ТОВ “Софт ТАКСІ” Трифонова В.В. та представника позивача за довіреністю ОСОБА_1.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, судом, через необґрунтованість, відмовлено в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Провадження у цій справі судом було порушено 01.02.10. Розгляд справи неодноразово зупинявся, поновлювався. У звязку з вказаним законодавчо визначений двомісячний термін розгляду вказаної справи спливає 01.02.11. Вказана обставина унеможливлює право суду відкласти розгляд цієї справи виходячи за межі строку, визначені в ч. 1 ст. 69 ГПК України за відсутності відповідного клопотання про продовження терміну розгляду справи (якого від представників сторін у цій справі суду надано не було).

За клопотанням представників сторін розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 31.01.11, на підставі ст. ст. 821, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, Законом України “Про житлово-комунальні послуги” та зазначає наступне. 01.06.07 між сторонами у справі було укладено договір № 3-П на спільне утримання будинку та при будинкової території, з наступними додатковими угодами до нього. Позивач вважає, що даний договір є недійсним, оскільки не містить істотних умов та суперечить нормам Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. Так, зокрема, зазначає, що в договорі відсутнє чітке визначення предмету договору. Крім того, позивач вважає, що ТОВ “Житлово-Комунальне Господарство” не є балансоутримувачем приміщення, у звязку з чим, не має законних підстав для укладання договору на спільне утримання будинку та при будинкової території. Враховуючи викладене, позивач зазначає, що зміст договору суперечить актам цивільного законодавства, просить суд позов задовольнити та визнати недійсним договір від 01.07.07 № 3-п на спільне утримання будинку та при будинкової території.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, пояснював наступне. Договір від 01.07.07 № 3-п на спільне утримання будинку та при будинкової території містить всі необхідні істотні умови, передбачені для договорів даного виду та кожна із сторін з ними погодилась. Крім того, на думку відповідача, в самій постанові Кабінету Міністрів України № 560, на яку посилається позивач, надано затверджений типовий договір, але посилання на те, що форма даного договору є остаточною, не підлягає зміні та є обовязковою при укладені такого договору не міститься оскільки в іншому випадку це б було прямим порушенням конституційних прав субєктів правовідносин даного виду. З огляду на зазначене, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.07 між товариством обмеженою відповідальністю “Житлово-Комунальне Господарство” (Балансоутримувач) і товариством з обмеженою відповідальністю “Софт ТАКСІ” (Власник) укладено договір № 3-п на спільне утримання будинку та при будинкової території, згідно якого (п.1.1.) Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі гуртожитку по вул. 40 років Радянської України, 39а, а також утримання при будинкової території, яка знаходиться в спільному користуванні жителів гуртожитку та Власника не житлового приміщення, згідно правилам користування приміщень житлових будинків і гуртожитків та при будинкової території, а Власник приймає участь у витратах, які повязані з управлінням та утриманням цієї будівлі.

Розділом 2 вказано договору сторони передбачили зобовязання сторін. Так, Балансоутримувач зобовязується забезпечувати: виконання всього комплексу робіт з утримання та управління будівлі гуртожитку, при будинкової території, згідно з передбаченими діючими правилами; забезпечувати контроль з правильного використання та технічного утримання нежилих приміщень, несучих конструкцій будівель; надання Власнику комунальних послуг, яких він потребує, по діючим розцінкам та тарифам. Власник зобовязується: дотримуватись вимог “Правил користування приміщень житлових будинків та гуртожитків і при будинкових територій”; своєчасно інформувати Балансоутримувача щодо виявлених недоліків елементів не житлового приміщення; утримувати належні йому приміщення, які проходять на території його приміщень інженерне обладнання та комунікації Балансоутримувача, які знаходяться в загальному користуванні, в належному стані здійснювати поточний ремонт приміщення; утримувати приміщення в чистоті, виконувати всі санітарно-гігієнічні правила; дотримувати відповідну температуру в приміщеннях, не допускати замерзання трубопроводів та каналізації, здійснювати необхідну вентиляцію приміщення та ін.

Договір діє з 01.07.07 по 31.12.07 (п. 5.1. договору).

Додатковою угодою від 01.01.08 до договору від 01.07.07 № 3-п на спільне утримання будинку та при будинкової території, сторони домовились продовжити строк дії вищевказаного договору з 01.01.08 по 31.12.08.

Додатковою угодою від 01.01.09 до договору від 01.07.07 № 3-п на спільне утримання будинку та при будинкової території, сторони домовились продовжити строк дії договору з 01.01.09 по 31.12.09.

01.05.09 між сторонами укладено додаткову угоду до спірного договору, згідно з якою

сторони домовились дію договору від 01.07.07 № 3-п зупинити з 01.05.09 на період до узгодження між сторонами. Умови вищезазначеного договору, які не затронуті даною додатковою угодою, залишаються незмінними та сторони підтверджують за ними свої обовязки.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням постійно діючого третейського суду при Українській Товарній Біржі “Українська Товарна Біржа” від 22.02.10 у справі № 000513/10 визнано дійсним договір від 01.07.07 № 3-п на спільне утримання будинку та при будинкової території, укладений між ТОВ “Софт ТАКСІ” та ТОВ “Житлово-Комунальне Господарство”. Стягнуто з ТОВ “Софт ТАКСІ” на користь ТОВ “Житлово-Комунальне Господарство” суму боргу за договором № 3-п в розмірі 27590,27 грн. та моральну шкоду у розмірі 400000 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.06.10 у справі № 26/164/10, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.10, заяву ТОВ “Софт ТАКСІ” про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Українській Товарній Біржі “Українська Товарна Біржа” від 22.02.10 у справі № 000513/10 задоволено. Рішення постійно діючого третейського суду при Українській Товарній Біржі “Українська Товарна Біржа” від 22.02.10 у справі № 000513/10 скасовано.

Предметом позову у справі № 17/72д/10 є вимога про визнання недійсним договору від 01.07.07 № 3-п на спільне утримання будинку та при будинкової території, укладеного між товариством обмеженою відповідальністю “Житлово-Комунальне Господарство” і товариством з обмеженою відповідальністю “Софт ТАКСІ” з тих підстав, що спірний договір не містить істотних умов, які повинні мати місце в таких договорах та суперечить типовій формі договору про надання послуг з утримання будинків та при будинкової території, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 560 “Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій”.

Проаналізувавши матеріали справи та оцінивши надані докази суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 180 Господарського кодексу України (ГК України), господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі, досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнуто згоди.

Аналогічну норму містить ст. 638 Цивільного кодексу України.

У відповідності до Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 19 вказаного Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 26 Закону встановлено, що істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є:

1) найменування сторін;

2) предмет договору;

3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;

4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;

5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;

6) права та обов'язки сторін;

7) порядок контролю та звіту сторін;

8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;

9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;

10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);

11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;

12) порядок здійснення ремонту;

13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;

14) порядок вирішення спорів;

15) перелік форс-мажорних обставин;

16) строк дії договору;

17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;

18) дата і місце укладення договору. Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 179 ГК України, Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Статтею 630 ЦК України визначено, що Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 184 ГК України визначено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватись з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 560 “Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій”, яка була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин, затверджено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій.

Як вбачається з умов спірного договору від 01.07.07, сторони при укладені цього договору досягли згоди та визначили у договорі його істотні умови, а саме найменування сторін, предмет договору, порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору, порядок вирішення спорів, строк дії договору, а також дату укладання договору.

Із аналізу вищевказаних умов договору від 01.07.07 № 3-п вбачається, що договір укладений між сторонами з додержанням умов, передбачених ст. 179 ГК України, оформлений згідно з вимогами ст. 181 ГК України та не суперечить типовій формі договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій, а також іншим актам цивільного законодавства, що б в свою чергу було підставою для визнання такого договору недійсним.

Суд звертає увагу, що не зазначення у договорі окремих положень істотних умов договору, які визначенні постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 560 “Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій” не є підставою для визнання такого договору недійсним, а може бути підставою для висновку щодо відсутності факту укладання такого договору, що вбачається із змісту ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України.

Позивач не був позбавлений права укласти додаткову угоду до договору оренди від 01.07.07 № 3-п, в якому визначити ті умови, які стали для нього важливими. У випадку ухилення відповідача від укладання додаткової угоди, позивач мав також право звернутись до суду з позовом про зобовязання відповідача укласти додаткову угоду.

Доводи позивача, викладені у додаткових поясненнях до позовної заяви відносно того, що ТОВ “Житлово-Комунальне Господарство” не є балансоутримувачем спірного приміщення, судом до уваги не приймаються, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.

Приписами ст. ст. 33, 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що позивач не довів факту, що зміст договору від 01.07.07 № 3-П на спільне утримання будинку та при будинкової території суперечить актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Враховуючи вищенаведене, у задоволенні позову судом відмовляється.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 33, 34, 49, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Згідно повне рішення складено 04.02.11.