Постанова № 16487676, 21.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

21.06.11 Справа № 5008/392/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів: Новосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-4», м. Ужгород за вих. № 92 від 27.05.2011 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 17.05.2011 року

у справі № 5008/392/2011

за позовом: фізичної особи підприємця ОСОБА_2, с. Вучкове, Міжгірський район, Закарпатська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-4», м. Ужгород

про стягнення 60547,18 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Закарпатської області (суддя Васьковський О.В.) від 17.05.2011 року у справі № 5008/392/2011 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-4», м. Ужгород на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 с. Вучкове, Міжгірський район, Закарпатська область 40670,00 грн. основного боргу, 406,70 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 203,39 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

Відповідач ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-4»з постановленим рішенням не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, оскільки вважає дане рішення незаконним, необґрунтованим і таким, що прийняте за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, дійсним обставинам справи.

Позивач фізична особа підприємець ОСОБА_2 правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень № 05355020 та № 05355039, тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Закарпатської області від 17.05.2011 року у справі № 5008/392/2011 залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 12.09.2007 року між фізично особою підприємцем ОСОБА_2 (продавець) та ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-4»(покупець) було укладено договір оптової купівлі-продажу матеріалів № 007/2006 (надалі договір), згідно умов якого продавець зобовязався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товари, визначені у п. 1.2 договору (найменування, кількість, ціна товару вказуються у накладних, які є невідємними частинами даного договору), а покупець зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити товар (п. п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п. 4.5 договору його строк починає свій перебіг у момент, визначений у п. 4.4 договору (договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками), та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Пунктами 2.0, 2.5 договору передбачено, що перехід права власності на товар відбувається в момент підписання накладних, остаточний строк оплати товару протягом трьох банківських днів з моменту повної поставки товару.

На виконання взятих на себе зобовязань позивач передав відповідачу товар згідно наступних накладних: № 68 від 10.10.2008 року пиломатеріали хвойні обрізні на суму 20790,00 грн.; № 72 від 22.10.2008 року пиломатеріали хвойні обрізні та необрізні на суму 17184,00 грн.; № 74 від 29.10.2008 року пиломатеріали хвойні обрізні на суму 16196,40 грн., а відповідач через свого представника, який діяв на підставі довіреності серія ЯПЕ № 478369/291 від 01.10.2008 року, отримав вказаний товар. Претензій щодо кількості чи якості отриманого товару відповідач у встановленому законом порядку не предявляв.

На перелічені господарські операції позивач в порядку, передбаченому Законом України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент здійснення цих операцій), оформив податкові накладні № 59 від 10.10.2008 року, № 62 від 22.10.2009 року та № 64 від 29.10.2008 року, які згідно п. 7.2.3 цього Закону були звітними податковими і одночасно розрахунковими документами.

Однак, відповідач вартість товару, отриманого згідно вищевказаних накладних, в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 40670,00 грн.

Претензії № 1 від 22.10.2009 року, № 2 від 25.08.2010 року та повідомлення № 14 від 03.09.2009 року, адресовані відповідачу, з вимогою погасити існуючу заборгованість за отриманий товар, залишена останнім без задоволення, що стало підставою даного позову.

В силу вимог ст. ст. 11, 626 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою виникнення господарських зобовязань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, накладна є первинним документом, що фіксує факт здійснення господарської операції з поставки товару.

Зясуванням документальних доказів у справі колегією суддів встановлено, що відповідач всупереч умовам укладеного договору свої зобовязання щодо оплати отриманого від позивача товару у повному обсязі та у встановлений договором строк належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в сумі 40670,00 грн. Розмір цієї заборгованості підтверджується належними документальними доказами, відповідає матеріалам та дійсним обставинам справи і не спростований відповідачем в установленому законом порядку, оскільки докази, які б підтверджували виконання останнім зобовязань щодо повної оплати вартості отриманого товару в добровільному порядку на момент постановлення оскаржуваного рішення в матеріалах справи відсутні і скаржником колегії суддів такі також не надано. Відтак, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно задоволив позовні вимоги в цій частині.

Окрім того, у звязку з порушенням відповідачем договірних зобовязань позивач нарахував відповідачу за період прострочення оплати заборгованості за отриманий товар штрафні санкції в сумі 6521,31 грн. (заява про уточнення позовних вимог від 04.05.2011 року), які і заявив до стягнення з останнього. Як вбачається з позовної заяви та розрахунку штрафних санкцій (а. с. 35), позивач фактично просить стягнути з відповідача пеню та інфляційні втрати.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Відповідно до ч. 2 ст. 551 цього ж Кодексу, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Окрім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Зважаючи на те, що у договорі оптової купівлі-продажу матеріалів № 007/2006 від 12.09.2007 року сторони не передбачили вид відповідальності у випадку невиконання ними договірних зобовязань, тобто не забезпечили виконання зобовязання пенею і не погодили її розмір, правові підстави для нарахування позивачем пені за прострочення оплати відповідачем заборгованості та її стягнення з останнього відсутні.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат слід зазначити, що передбачене ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів, належних йому до сплати, внаслідок інфляційних процесів. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Окрім того, позивач не представив суду обґрунтованого розрахунку інфляційних втрат із зазначенням дати початку та закінчення періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання, за який нараховано інфляційні втрати, що унеможливлює перевірку господарським судом правильності їх нарахування позивачем.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 6521,31 грн. господарським судом першої інстанції відмовлено підставно.

Зважаючи на те, що відповідач вимоги ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року не виконав і доказів зарахування державного мита в сумі 303,00 грн., сплаченого згідно платіжного доручення № 225 від 27.05.2011 року, до Державного бюджету України не подав, колегія суддів вважає за доцільне стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України згідно ст. 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито»203,35 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 17.05.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника, документально не обґрунтовані та висновку місцевого господарського суду не спростовують, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 17.05.2011 року у справі № 5008/392/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-4», м. Ужгород за вих. № 92 від 27.05.2011 року без задоволення.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-4», м. Ужгород в дохід Державного бюджету України 203,35 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

3. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.