Рішення № 16487213, 15.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2011 р.Справа № 4/17-1741-2011 За позовом Мале приватне підприємство Фірма "ЕРІДОН";

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО"

про зобов'язання повернути товар

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 по довіреності №03/01-84 від 03.01.2011р.

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, мале приватне підприємство Фірма "ЕРІДОН", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО ” про зобовязання відповідача повернути ячмінь, шо знаходиться у нього на зберіганні на користь Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон»в кількості 77,103 тонн. Представник позивача позов підтримує, наполягає на його задоволенні. Відповідач про місце та час судових засідань був повідомлений належним чином, але, представник відповідача в судові засідання не зявлявся, про поважність причин незявлення суд не повідомив, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

За таких обставин, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

23 лютого 2010р. між МПП Фірма "ЕРІДОН" (далі - Поклажодавець) та ТОВ “ КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО ” (далі Зерновий склад) був укладений Договір №12/09 зберігання зерна, згідно якого Мале приватне підприємство Фірма «Ерідон»як Поклажодавець передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Котовське зерно»як Зерновий склад прийняло на відповідальне зберігання зерно - ячмінь в загальній кількості 3340 тонн, з наступними якісними характеристиками згідно ДСТУ 3769-98: вологість - 13.5 %,, зернова домішка -4.0 %. сміттєва домішка - 2,0 %.

На підтвердження прийняття Зерна на зберігання Зерновим складом було видано Складську квитанцію на зерно № 215 від 23.02.2010р. відповідно до якої на зберігання прийнято 1950 тонн Зерна та Складську квитанцію на зерно .№ 216 від 03.03.2010р. відповідно до якої на зберігання прийнято 1390 тонн Зерна.

Відповідно до п. 2.2.5 договору № 12/09 складського зберігання зерна від 23.02.2010р. Зерновий склад зобов'язаний здійснювати знеособлене зберігання Зерна, забезпечити його кількісне та якісне збереження, а згідно п. 2.2.6. вказаного договору Зерновий склад зобов'язаний здійснювати відвантаження Зерна або його переоформлення на підставі і в повній відповідності із письмовою вимогою Поклажодавця.

З огляду на зазначене, 25.02.2010р. та 09.03.2010р. Поклажодавнем до Зернового складу було пред'явлено письмові вимоги № 730 та № 957 з проханням здійснити відвантаження всієї кількості Зерна, що знаходиться на зберіганні, в залізничні вагони без проведення покращення його якісних показників.

Відповідно до квитанцій про приймання вантажу № 42521433, 425.21459, 42521493, 42521443, 42521516, 425211513, 42521534, 42521537, 42521507,. 42521549, 42521478 за період з 01.03.2010р. по 18.03.2010р. зерновим складом було проведено відвантаження Зерна в залізничні вагони в кількості 3268,750 тонн із 3340 тонн Зерна, .що знаходились на зберіганні. Різниця між: фактично відвантаженим Зерном та тим;, що знаходилось на зберіганні складає 71,250 тонн. (3340,000 - 3268,750 = 71,250).

Також, при зважуванні відвантаженого Зерна на станції призначення, було виявлено нестачу по вазі нетто, яка перевищує допустиму норму у 0,5%.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що згідно з п. 27 Наказу Мінтрансу від 21.11.2000 р. № 644, яким затверджено "Правила видачі вантажів (ст. 35., 42, 46, 47, 48, 52. 53 Статуту)" вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажу, яким є зерно, маса якого унаслідок його властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 0,5 % маси вантажу.

Всього, було виявлено та засвідчено актами експертизи Одеської регіональної Торгово-промислової палати України понаднормову нестачу вантажу в розмірі 5,853 тонн.

Дані Акти експертизи були пред'явлені Зерновому складу, на що останній листами ,№ 56 від 04.03,2010р. та № 90 від 23.,03.2010р. повідомив, що виявлена недостача буде врахована по закінченню відвантаження при складанні акта-розрахунку.

Таким чином, МПП Фірмі «Ерідон»не повернено ячмінь в загальній кількості 77,103 тонн.

Відповідно до п.п. 4.1, 4,2. договору № 12/09 складського зберігання зерна від 23.02.2010р., у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Зерновий склад несе повну матеріальну відповідальність за прийняте на зберігання зерно та його якість.

Як стверджує позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Котовське зерно», як Зерновий склад зобов'язане відшкодувати на користь Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон»як Поклажодавця, збитки, завдані нестачею майна, шляхом передання 77,103 тонн ячменю з характеристиками згідно ДСТУ 3769-98 не більше: вологість - 13,5 %, зернова домішка - 4 '%, сміттєва домішка - 2,0 '%.. Вимога № 903 від 30.03,2011р., повернути товар зі зберігання в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач доказів належного виконання умов Договору та повернення взятого на зберігання зерна до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 цього ж Кодексу , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, уклавши Договір №12/09 складського зберігання зерна від 23.02.2010р. сторони за цим Договором прийняли на себе ряд зобовязань, зокрема, Зерновий склад зобовязався здійснювати відвантаження зерна або його переоформлення на підставі і в повній відповідності із письмовою вимогою Поклажодавця та за сім днів до закінчення строку зберігання зерна письмово попереджувати Поклажодавця та встановлювати терміни вивозу зерна .

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом .

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно зі ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

З огляду на наведені законодавчі положення, суд доходить висновку, що вчинений між сторонами правочин має ознаки договору зберігання зерна (ячмінь), який було укладено шляхом підписання складських квитанцій на зерно №215 від 23.02.10р. та №216 від 03.03.10р. на відповідальне зберігання.

Відповідно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Крім того, статтею 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. За положеннями ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2011р. позивач звернувся до ТОВ „КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО” з вимогою за вих.№ 903 про повернення товару зі зберігання в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Факт отримання даної вимоги відповідачем не заперечується.

Таким чином, після отримання вказаного повідомлення правові підстави для перебування спірного майна у володінні відповідача відпали.

Однак, у порушення вищенаведених положень ст.ст. 938, 949, 953 ЦК України на вимогу позивача, як поклажедавця, відповідачем залишок зерна на загальну суму у розмірі 70626,35 грн. повернуто не було. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що спірне майно перебуває у володінні відповідача без відповідних правових підстав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. За положеннями ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно ст. 951 ЦК України, ст. 27 ЗУ «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», збитки,, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Відповідно до п.4. ст. 22 ЦК України, на вимогу особи, якій завданої шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі {передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Будь-яких документів, які надають право володіння та користування вказаним майном, відповідачем з дотриманням вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України до господарського суду не представлено.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон» цілком обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у звязку з чим підлягають задоволенню .

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон» -задовольнити повністю .

2.Зобов”язати Товариство з обмеженою відповідальністю "КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО" (Одеська область, Котовський район, с. Дібрівка, код ЄДРПОУ 30909978 ) повернути на користь Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон» (Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Леніна, 46, код ЄДРПОУ 19420704) ячмінь в кількості 77,103 тонн, передане по Договору зберігання зерна №12/09 від 23.02.2010р..

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО" (Одеська область, Котовський район, с. Дібрівка, код ЄДРПОУ 30909978 ) на користь Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон» (Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Леніна, 46, код ЄДРПОУ 19420704) витрати по сплаті державного мита у сумі 706,26 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 20.06.2011р.

Суддя Літвінов С.В.