Рішення № 16487143, 16.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2011 р.Справа № 5/17-1456-2011 За позовом: Котовського транспортного прокурора в інтересах держави в особі ДП „Одеська залізниця” Державної адміністрації залізничного транспорту України Міністерства транспорту та звязку України до відповідача: СПД-фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 8349,21 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники:

від прокуратури: Лянна О.А. посвідчення дійсне до 21.10.2015 року;

від позивача: ОСОБА_3 довіреність від 04.01.2011 року;

від відповідача: не зявилися

СУТЬ СПОРУ: Котовський транспортний прокурор, в інтересах держави в особі Державного підприємства «Одеська залізниця»Державної адміністрації залізничного транспорту України Міністерства транспорту та звязку України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 8 349,21 грн., посилаючись при цьому на невиконання СПД-фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 умов договору від 25.10.2001р. в частині розрахунку за отриманні послуги з постачання теплової енергії ( листопад-грудень 2010р. та січень-лютий 2011р. ).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.2011р. було порушено провадження у справі № 5/17-1456-2011 за вказаними позовними вимогами з призначенням справи до розгляду в засіданні суду.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.04.2011р., однак на вимогу суду в судове засідання жодного разу не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у звязку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 14.06.2010р. в присутності представника прокуратури було проголошено вступну та резолютивну частину рішення на підставі статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника прокуратури, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

За ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладаються: представництво інтересів громадянина і держави в суді у випадках визначених законом; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержання законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами та інше.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Відповідно до цієї ж статті, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Крім того, згідно ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Між Одеською залізницею ( далі Виконавець ), в особі начальника Котовського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 2 та Приватним підприємцем ОСОБА_4 було укладено Договір, зареєстрований юридичною службою Одеської залізниці 25.10.2001р. за номером ОД/НСМЕР-01-2093/НЮ про надання послуг з теплопостачання.

Виконавець, Одеська залізниця, зобовязався надавати Споживачеві послуги з теплопостачання для опалювання приміщення магазину продовольчих товарів «Марс»розташованого за адресою: Одеська область, м. Котовськ, провулок Короленко, 20 ( п.п. 1.1, 1.2. Договору).

Сторони при укладанні договору погодили обєм відпуску теплової енергії для опалення приміщення який складає 305 куб.м. у кількості 24,4 Гкал. на рік ( п. 2.1. Договору).

При укладання Договору Виконавець, відповідно до пункту 3.1. Договору зобовязався надавати послуги з теплопостачання протягом усього періоду, передбаченого договором та проводити технічне обслуговування та ремонт системи опалювання.

Відповідно до пункту 5.4. Договору сторони визначили, що оплата за опалення поточного місяця проводиться не пізніше 10 числа слідуючого місяця згідно щомісячних рахунків виставлених виконавцем.

Позивач свої зобовязання щодо надання послуг по Договору від 25.10.2001р. виконав, а відповідач в порушення договірних зобовязань не в повному обсязі здійснив оплату за надані послуги. В результаті чого за листопад та грудень 2010р. та січень та лютий 2011 року утворилась заборгованість, яка станом на 07.04.2011р. складає 8 349, 21 грн., що підтверджується рахунками-фактурою № 01799/716 від 17.12.2010р. на суму 1989,79 грн., № 00079/716 від 19.01.2011р. на суму 2761,91 грн., № 00309/716 від 16.02.2011р. на суму 2638,76 грн. Та № 00419/716 від 17.03.2011р. на суму 958,75 грн.

15.03.2011р. за вихідним № 5МЄСю1\1 на адресу відповідача було направлена Претензія щодо сплати суми заборгованості. Відповіді на Претензію позивач не отримав.

30.05.2011р. судом отримано від Одеської залізниці оригінал Акту звірки взаєморозрахунку від 25.05.2011р. підписаний головним бухгалтером Котовського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 2 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 в якому зазначається, що відповідно до Договору № ОД/НСМЕР-01-2093/НЮ від 25.10.2001р. сума заборгованості складає 8349,21 грн., відповідач з зазначеною у Акті сумою заборгованості згоден.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання доказів оплати боргу суду не представив.

Враховуючи відсутність доказів погашення боргу, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають до задоволення в повному обсязі, у звязку з чим з відповідача підлягає стягненню заборгованість у сумі 8349,21 грн.

Витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу віднести за рахунок відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44, 47-1 та 49 ГПК України.

Судом взято до уваги, що відповідно до п.30 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7/93 «Про державне мито»Генеральна прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита на користь Державного бюджету України у разі звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.05 року № 1285 вони у таких випадках також звільнені від сплати на користь Державного бюджету України витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 44, 47-1, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства «Одеська залізниця» Державної адміністрації залізничного транспорту України Міністерства транспорту та звязку України ( 65119, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; р/р 26003000294 в Одеській філії «Експрес-Банк»МФО 328801, код ЄДПРОУ 01071663 ) 8349 / вісім тисяч триста сорок девять / грн. 21 коп. заборгованості.

3.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ) до Державного бюджету України (одержувач ГУДКУ у Одеській області МФО 828011, р/р 31114095700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, ЄДРПОУ 23213460) витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 (сто дві) грн.

4.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Державного бюджету України (одержувач ГУДКУ у Одеській області МФО 828011, р/р 31114095700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, ЄДРПОУ 23213460) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 16.06.2011 року

Суддя Погребна К.Ф.