Рішення № 16487084, 20.06.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.11 Справа № 16/50пн/2011

За первісним позовом Державного закладу "Луганський Національний Університет імені Тараса Шевченка", м. Луганськ

до Державного підприємства виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод", м. Луганськ

про визнання права державної власності

та зустрічним позовом

Державного підприємства виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод", м. Луганськ

до Державного закладу "Луганський Національний Університет імені Тараса Шевченка", м. Луганськ

про визнання права державної власності,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, м. Київ,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом, Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, м. Київ

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом ОСОБА_1, довіреність від 05.01.2011 № 3;

від відповідача за первісним позовом ОСОБА_2, довіреність від 01.01.2011 №2;

від третіх осіб представники не прибули,

ВСТАНОВИВ:

На адресу суду надійшло клопотання від Міністерства промислової політики України від 03.06.11 №20/1-6-765, яким міністерство просить залучити його до участі у справі в якості 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом, мотивуючи клопотання тим, що процедура реорганізації міністерства на виконання указу Президента України від 09.12.10 №1085/2010 не завершена.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання з огляду на такі обставини.

При зверненні до суду з зустрічним позовом Державне підприємство виробниче об'єднання "Луганський верстатобудівний завод" визначило орган управління державним майном Верховну Раду України. Клопотанням від 27.04.11 №301ю/22 (т.2,а.с.30-31) позивач зустрічного позову повідомив суд про те, що Державне підприємство виробниче об'єднання "Луганський верстатобудівний завод" включено до складу Державного концерну «Укроборонпром»на підставі постанови КМУ від 06.04.11 №374, а управління державними корпоративними правами та майном заводу буде здійснювати створене за указом Президента України від 09.12.10 №1085/2010 Державне агентство України. У звязку з цим відповідач за первісним позовом у заяві просить суд визнати за державою Україна в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном і Державне агентство України залучено до участі у справі в якості 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом.

З огляду на реорганізацію центральних органів виконавчої влади, та керуючись приписами ч.2ст.326 ЦК України, ст.27 ГПК України, суд задовольнив клопотання позивача зустрічного позову і залучив до участі у справі Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном в якості 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом.

Незавершена процедура реорганізації органу державної влади, до сфери управління якого входили повноваження по управлінню спірним майном, не надає суду права замінювати 3-ю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом, оскільки є чинною постанова КМУ від 06.04.11 №374 і повноваження по управлінню майном заводу (відповідача за первісним позовом) належать Державному агентству України з управління державними корпоративними правами та майном. Доказів того, що завершення процедури реорганізації залишить за міністерством права по управлінню майном заводу, в матеріалах справи не має.

Крім того, суд враховує, що процесуальним законом (ст.69 ГПК України), встановлено строк розгляду спорів у господарських судах, а строки процедури реорганізації органів виконавчої влади у вказаних законодавчих актах не встановлені.

За таких підстав клопотання Міністерства промислової політики України від 03.06.11 №20/1-6-765 суд залишає без задоволення.

Суть спору: позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про визнання права державної власності на будівлю навчального корпусу з підвалом (літера А-4), розташовану за адресою: вулиця Шеремета,7, м. Луганськ, 91001 за державою Україна в особі Міністерства освіти і науки України.

Позивач за первісним позовом просить суд визнати право власності на об'єкт нерухомості будівлю навчального корпусу Вищого професійного училища Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, розташовану за адресою: м. Луганськ, вулиця ім.. Шеремета, 7, яка складається з: Літ. А-4 будівля навчального корпусу з підвалом літ. пд, надбудовою літ. ндб, переходом літ. а7, заг. пл. 4670,9 кв.м., з вхідними ганками літ. а1, а5, а6, приямками літ.а3, а4 за державою Україна в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що метою будівництва спірного обєкту, була побудова в 1979 році нового навчального корпусу для поліпшення умов навчання студентів Луганського машинобудівного училища. З часу побудови (з 1979 року) і на даний час спірна будівля використовується позивачем за первісним позовом за її цільовим призначенням - в будівлі проходять навчання студенти училища.

Крім того, позивач за первісним позовом вказує, що спірна будівля є частиною єдиного майнового комплексу учбового закладу - Вищого професійного училища Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, розташованого за адресою: м. Луганськ, вулиця ім.. Шеремета, 7. Частина майнового комплексу, відносно якої відсутній спір, є державною власністю і перебуває в оперативному управлінні позивача за первісним позовом і обліковується в бухгалтерському обліку закладу.

Позивач за первісним позовом вказує в позовній заяві, що спірний обєкт побудовано Луганським верстатобудівним заводом і безоплатно переданий Луганському машинобудівному училищу в 1979 році, але будь-яких правовстановлюючих або інших документів, в яких би містилася інформація про належність спірної будівлі до державної форми власності в особі Міністерства промислової політики України чи в особі Міністерства освіти України, - у позивача не має.

Нормативним обґрунтуванням позову є ст.344 ЦК України набувальна давність, ст.63 Закону України «Про освіту».

Відповідач за первісним позовом відзивом на позовну заяву від 11.04.2011 заперечив проти позову, посилаючись на положення п.3 ст.73 Господарського кодексу України та стверджує, що спірний об'єкт нерухомості побудовано за рахунок відповідача за первісним позовом і знаходиться на його балансі. Відповідач за первісним позовом також повідомив, що спірний об'єкт нерухомості знаходиться на відповідальному зберіганні у позивача за первісним позовом, а наміру передавати позивачу за первісним позовом у власність даний об'єкт, відповідач за первісним позовом не має.

Відповідачем за первісним позовом заявлено зустрічну позовну вимогу про визнання за державою Україна в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (балансоутримувач - Державне підприємство виробниче об'єднання "Луганський верстатобудівний завод", м. Луганськ, вул. Поштова,1, код 14311005), права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: будівлю навчального корпусу літ. А-4 з надбудовою літ. нб, підвалом літ пд., ганками літ. а1, а5, а6, переходом літ. а7 та приямками лит. а2, а3, загальною площею 4670,9 кв.м., яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Шеремета №7.

Позивач за первісним позовом відзивом на зустрічну позовну заяву просить відмовити у задоволенні зустрічного позову, стверджуючи, що відповідач за первісним позовом жодних прав власника на спірну будівлю не здійснював під час її експлуатації.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і обєктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що зустрічний позов не підлягає задоволенню і договір відповідального зберігання від 25.12.10 №87, укладений між сторонами по справі, слід визнати недійсним, керуючись ст.83 ГПК України, а первісний позов слід задовольнити за таких підстав.

Згідно ст.316 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Стаття 317 цього кодексу визначає зміст права власності це володіння, користування та розпорядження майно на власний розсуд.

Відповідно до правил норм правового інституту глави 24 Цивільного кодексу України, ст.ст. 328-345, право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

В ході розгляду спору встановлені та підтверджені матеріалами справи і не спростовані сторонами спору такі факти:

Матеріалами справи підтверджено факт того, що Державний заклад "Луганський Національний Університет імені Тараса Шевченка", м. Луганськ, є державним закладом вищої освіти, фінансується за рахунок державного бюджету і Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України здійснює контрольні функції по відношенню до університету (та його підрозділів).

Згідно норми ст.63 Закону України «Про освіту»матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням;

- спірна будівля побудована на виконання вимоги міністерства оборонної промисловості СРСР, перебувала в державній власності і передавалась в експлуатацію в 1979 році;

- після вводу в експлуатацію обєкт передано Професійно-технічному училищу №7 м. Луганська, правонаступником якого є позивач за первісним позовом, в безкоштовне користування (лист виконавчого директора заводу від 2003 року, т.1,а.с.75) для навчання студентів.

Згідно ст..91 ЦК Української РСР (в редакції, що діяла у 1979 році) встановлено порядок розпорядження державним майном, що є основними засобами, і визначено, що державне майно, яке є основними засобами, будівлями та спорудами передається від одного державного підприємства іншому державному підприємству (або державній організації чи державному закладу) безкоштовно. Тобто, із відання одного державного підприємства до відання іншого державного підприємства передається державне майно для оперативного управління та використання. Слід мати на увазі, що власник майна держава не змінювався, а то державне підприємство (заклад), якому передано майно, зобовязано його використовувати та оперативно ним управляти при веденні своєї професійної діяльності.

Виходячи з системного аналізу правових норм періоду 1079 року, наявний висновок про те, що така передача здійснювалась не на підставі цивільних угод, а на підставі адміністративних актів. Така діяльність була врегульована «Положенням про порядок передачі підприємств, обєднань, організацій, закладів, будівель та споруд»та Указом Президіуму Верховної Ради СРСР від 08.06.1978 «Про порядок передачі підприємств та обєднань республіканського та місцевого підпорядкування в союзне».

У разі виконання вказаних нормативних актів і схоронності документів щодо цих правовідносин, позивач за первісним позовом був зобовязаний володіти та оперативно управляти державним майном - спірною будівлею - і обліковувати цей обєкт державної власності в себе на балансі.

- протягом часу з 1979 року по даний час спірна будівля фактично використовується за її цільовим призначенням навчання студентів позивачем за первісним позовом і є матеріально-технічною базою навчального закладу та належить позивачу за первісним позовом на праві користування;

- позивач за первісним позовом здійснює права користування і оперативного володіння спірною будівлею протягом всього вказаного періоду часу несе витрати на її утримання;

- спірна будівля є частиною єдиного майнового комплексу учбового закладу - Вищого професійного училища Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, розташованого за адресою: м. Луганськ, вулиця ім.. Шеремета, 7, яка перебуває на обліку в бухгалтерському балансі відповідача за первісним позовом, тоді як володільцем і користувачем цілісного майнового комплексу учбового закладу є позивач за первісним позовом;

- права власності на спірну будівлю сторони спору не мають. Згідно довідки Міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» міста Луганська (т.1,а.с.36) та згідно відповіді від 17.05.11 №15-43/2243 (т.3, а.с.39) цього підприємства на запит суду належність спірного обєкту нерухомості не відома, оскільки правовстановлюючі документи на реєстрацію не були предявлені;

- права власності чи постійного користування (чи користування на умовах оренди) на земельну ділянку під спірною будівлею сторони спору не мають, як свідчить відповідь управління Держкомзему в Луганській області від 20.06.11 №4-2-14/2414. Між тим, рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 19.12.1997 року №124/5 земельна ділянка площею 0,3014га, розташована за адресою6м. Луганськ, вул. ім. Шеремета, 7, передана в постійне користування Проф.-тех. училищу №7 під розміщення будівель та споруд, та обліковуються на балансі училища. Але державний акт на право постійного користування землею училище так і не оформило. Не оформив акт і позивач за первісним позовом, який є правонаступником училища. На день розгляду справи позивач сплачує земельний податок на підставі вказаного рішення за 0,3014га.

Таким чином наявний висновок: спірна будівля є державною власністю, яка повинна бути в оперативному управлінні, у володінні та обліку в бухгалтерському балансі того субєкту, якому вона передана; на даний час - на цілісний майновий комплекс учбового закладу зі всіма будівлями і спорудами, в тому числі і спірною, - відсутня державна реєстрація права власності; цілісний майновий комплекс учбового закладу (зі спірною будівлею) з 1979 року використовується позивачем за первісним позовом за цільовим призначенням (з огляду на приписи ст.63 Закону України «Про освіту») і позивач за первісним позовом здійснює права володіння і користування цілісним майновим учбового закладу; частина цілісного майнового комплексу учбового закладу обліковується в бухгалтерському обліку позивача за первісним позовом, частина цього ж комплексу обліковується в бухгалтерському обліку відповідача за первісним позовом; права власності чи права користування земельною ділянкою під цілісним майновим комплексом учбового закладу не оформлено ні позивачем, ні відповідачем.

За спливом часу відсутні докази фінансово-економічні документи - про передачу обєкту державної власності від одного державного підприємства іншому державному підприємству (закладу). Тобто, відсутні докази виконання позивачем за первісним позовом вимог ст.ст. 89, 91 ЦК Української РСР (в редакції, що діяла у 1979 році) та «Положенням про порядок передачі підприємств, обєднань, організацій, закладів, будівель та споруд» і Указом Президіуму Верховної Ради СРСР від 08.06.1978 «Про порядок передачі підприємств та обєднань республіканського та місцевого підпорядкування в союзне».

В матеріалах справи відсутні докази володіння і користування спірним майном відповідачем за первісним позовом.

Відсутні докази здійснення права власності на спірне майно відповідачем за первісним позовом.

Відсутні докази, на підставі яких можна дійти висновку про правомірність обліку в бухгалтерському балансі відповідача за первісним позовом спірної будівлі.

Відсутні докази правомірності нарахування земельного податку відповідачем за первісним позовом на землю під спірною будівлею.

Відсутні також докази оплати цього податку відповідачем за первісним позовом, адже надані до справи заповнені декларації на земельний податок, не є доказом фактичної оплати податку.

З огляду на викладене, на приписи ст.ст. 89, 91 ЦК Української РСР (в редакції, що діяла у 1979 році) та «Положення про порядок передачі підприємств, обєднань, організацій, закладів, будівель та споруд» і Указ Президіуму Верховної Ради СРСР від 08.06.1978 «Про порядок передачі підприємств та обєднань республіканського та місцевого підпорядкування в союзне», приписи Закону України «Про освіту»відповідач за первісним позовом - Державне підприємство виробниче об'єднання "Луганський верстатобудівний завод", м. Луганськ ніколи не мав і не має прав на здійснення права державної власності на спірну будівлю. Облік спірного обєкту державної власності в бухгалтерському балансі підприємства є неправомірним. Право державної власності по відношенню до спірного обєкту державної власності зобовязаний здійснювати Державний заклад "Луганський Національний Університет імені Тараса Шевченка", м. Луганськ.

Дана ситуація зі спірним майном сталася в результаті відсутності документів в підтвердження факту передачі учбового корпусу від заводу училищу в 1979 році, в результаті недбайливих дій повноважних осіб (керівників) обох сторін по виконанню приписів законодавства, яке діяло протягом всього періоду правовідносин сторін.

За таких підстав суд дійшов висновку, що договір відповідального зберігання від 25.12.10 №87, укладений між сторонами по справі, слід визнати недійсним, оскільки поклажедавець (відповідач за первісним позовом) не мав ніяких прав розпоряджатись спірним обєктом - державним майном, яке є частиною цілісного майнового комплексу учбового закладу Державного закладу "Луганський Національний Університет імені Тараса Шевченка".

Згідно приписів правового інституту «Зберігання»Цивільного кодексу України (ст.936-954 ЦК України) передача нерухомості у платне зберігання є діями по розпорядженню майном. Розпоряджатись майном державною нерухомістю має право та особа, яка повноважна вчиняти такі дії і укладати такі правочини відносно державного майна. Повноваження щодо вчинення таких дій повинні бути визначені законом.

В матеріалах справи відсутні докази щодо існування законних повноважень у відповідача за первісним позовом. Як було вказано вище, відповідач за первісним позовом не мав законних підстав розпоряджатись обєктом державної власності, оскільки а ні прав власника, а ні прав володіння і користування, в тому числі прав балансоутримувача, Державне підприємство виробниче об'єднання "Луганський верстатобудівний завод" ніколи не мало і не могло мати.

Згідно вимог ст..203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з ч.2 цієї статті особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Вочевидь, що представник Державного підприємства виробничого об'єднання "Луганський верстатобудівний завод" не мав обсягу цивільної дієздатності, укладаючи з Державним закладом "Луганський Національний Університет імені Тараса Шевченка" договір відповідального зберігання від 25.12.10 №87, адже права розпоряджатись обєктом державної власності у вигляді частини цілісного майнового комплексу учбового комплексу представник заводу не мав.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, встановлених ч.ч.1-3 та 5 ст.203 ЦК України (ч.1ст..215 ЦК України).

Крім того, даний договір суперечить ст..63 Закону України «Про освіту», порушує права Державного закладу "Луганський Національний Університет імені Тараса Шевченка" на володіння і користування цілісним майновим комплексом у повному складі, що, відповідно, порушує права університету на ведення діяльності по освіті та професійній підготовці громадян України.

За таких підстав зустрічний позов слід залишити без задоволення і, керуючись п.1 ч.1 ст..83 ГПК України, визнати договір відповідального зберігання від 25.12.10 №87, укладений між сторонами по справі, недійсним.

Первісний позов слід задовольнити на підставі норм ст..ст.326,329 ЦК України.

Згідно ст..326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Статтею 329 ЦК України встановлено, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Юридична особа публічного права - Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України в особі Державного закладу "Луганський Національний Університет імені Тараса Шевченка" набуло право державної власності на спірне майно частину цілісного майнового комплексу учбового закладу, переданого йому в оперативне володіння та користування на підставах, встановлених законом - ст.ст.89, 91 ЦК Української РСР (в редакції, що діяла у 1979 році).

Таким чином, позивач за первісним позовом на законних підставах отримав в оперативне управління та у володіння державну власність, тому первісний позов слід задовольнити і визнати право державної власності на спірне майно за державою Україна в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Враховуючи правила ст.49 ГПК України, судові витрати по справі слід розподілити таким чином. Витрати за первісним позовом слід покласти на позивача, оскільки спір виник з неправомірної бездіяльності органів управління позивача. Судові витрати за зустрічним позовом слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,27,33,34,43,49,82,83,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш ИВ :

1.Первісний позов задовольнити.

2. Визнати право державної власності на об'єкт нерухомості будівлю навчального корпусу Вищого професійного училища Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, розташовану за адресою: м. Луганськ, вулиця ім.. Шеремета, 7, яка складається з: Літ. А-4 будівля навчального корпусу з підвалом літ. пд, надбудовою літ. ндб, переходом літ. а7, заг. пл. 4670,9 кв.м., з вхідними ганками літ. а1, а5, а6, приямками літ.а3, а4 - за державою Україна в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

3. Судові витрати за первісним позовом покласти на позивача за первісним позовом.

4. Зустрічний позов залишити без задоволення.

5. Визнати недійсним договір відповідального зберігання від 25.12.10 №87, укладений між Державним закладом "Луганський Національний Університет імені Тараса Шевченка" та Державним підприємством виробничим об'єднанням "Луганський верстатобудівний завод".

6. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення підписане 25.06.11

Суддя Р. Шеліхіна