Ухвала суду № 16486969, 22.02.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-3302/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича

суддів: Мельник-Томенко Жанни Миколаївни

Залімського Ігоря Геннадійовича

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпекстрейд" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діпекстрейд» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Обґрунтовуючи обставини, викладені у апеляційній скарзі, відповідач послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта в судове засідання не зявився, хоча про день та час судового розгляду повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить розписка про отримання повістки.

Представник позивача також в судове засідання не зявився. До суду повернувся конверт, у якому надсилалася судова повістка, із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частини 11 статті 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З урахуванням викладеного, на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України дана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Проведеною документальною невиїзною перевіркою податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Діпекстрейд» за листопад 2009 року податковими інспекторами було виявлено порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в звязку з чим Товариством завищено податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 26269,56 гривень. За результатами перевірки складено акт №1027/15-212/36150330 від 28.07.2010 року.

На підставі даного акту ДПІ у м. Вінниці податковим повідомленням-рішенням №0004031600/0 від 04.08.2010 року визначено податкове зобовязання ТОВ «Діпекстрейд» в загальному розмірі 21380,84 гривень, з яких: 13481,56 гривень за основним платежем та 7899,28 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження обставини, викладені у акті перевірки від 28.07.2010 року, в частині допущення ТОВ «Діпекстрейд» порушень вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правила формування платником податку податкового кредиту визначалися пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон), що був чинний на момент формування податкового кредиту.

Перш ніж перейти до визначення підстав та порядку формування податкового кредиту варто звернути увагу на положення підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначеним підпунктом передбачалося, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведеного випливає, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної чи митної декларації, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення платником податку податкового кредиту.

Проте, сукупний аналіз інших положень даного Закону свідчить, що наявність зазначених вище обставин не є вичерпними підставами для формування податкового кредиту.

Зокрема, положеннями підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону передбачалося, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з, по-перше, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; по-друге, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість було подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку.

Таким чином, формування податкового кредиту ставиться в залежність від певних обставин, які відіграють важливу роль при визначенні реальних намірів контрагентів у їх господарській діяльності. Тому для визначення обґрунтованості формування платником податку податкового кредиту спершу слід встановити чи дійсно господарська операція між контрагентами мала місце та чи мала ця операція на меті настання реальних наслідків.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексу України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано зроблено висновок про відсутність підстав вважати господарські операції між ТОВ «Діпекстрейд» та ПП «Пріор-Агро» такими, що не мали на меті настання реальних наслідків. Так, підтвердженням реальності господарських правовідносин між контрагентами є угода про поставку продукції від 02.11.2009 року (а.с.73), видаткова накладна №РН-0000031 від 05.11.2009 року (а.с.14), платіжні доручення від 13.11.2009 року та від 30.11.2009 року (а.с.70).

Тому, викладене дозволяє зробити висновки про безпідставність посилання податкового органу в акті перевірки від 28.07.2010 року на нікчемність правочинів між ТОВ «Діпекстрейд» та ПП «Пріор-Агро», а відтак, і відсутність реального характеру відповідних операцій.

Також колегія суддів вважає, що посилання податкового органу на анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Пріор-Агро» 05.02.2010 року не може слугувати підставою для відмови у праві на визначення податкового кредиту ТОВ «Діпекстрейд», оскільки таке анулювання саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0004031600/0 від 04.08.2010 року.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року є законною і обгрунтованою, відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпекстрейд" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення №0004031600/0 від 04.08.2010 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

ГоловуючийКузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович