Постанова № 16486809, 26.05.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2011 року Справа № 5004/75/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П. , суддя Огороднік К.М.

при секретарі Снічук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Снєда П.С.

відповідача: представник Логвінська І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Універсам" на рішення господарського суду Волинської області у справі № 5004/75/11 від 07.02.11р. (суддя Слупко В. Л.)

за позовом Дочірнього підприємства "Львівський хлібзавод №5" Відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром"

до відповідача Приватного підприємства "Універсам"

про стягнення 132 696 грн. 05 коп.

ВСТАНОВИВ:

До початку розгляду апеляційної скарги по суті розпорядженнями голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.04.2011р. змінено склад суду, суддів Демидюк О.О., Щепанську Г.А. замінено суддями Дужичем С.П., Іонніковою І.А. та від 11.05.2011р. змінено склад суду: суддю Іонніковою І.А. замінено суддею Огородніком К.М.

Рішенням господарського суду Волинської області у справі № 5004/75/11 від 07.02.11р. задоволено позовні вимоги дочірнього підприємства "Львівський хлібзавод №5" відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" та стягнуто з приватного підприємства "Універсам" на користь дочірнього підприємства "Львівський хлібзавод №5" відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" 132696 грн.05 коп., в т.ч. 111998 грн.23 коп. інфляційних втрат, 20697 грн. 82 коп. - 3% річних, а також судові витрати по справі в сумі 1562 грн.96 коп.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що рішенням господарського суду Волинської області від 31.03.10р. по справі №8/48-38, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.10р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.10р. встановлено факт поставки в 2007 році дочірнім підприємством "Львівський хлібзавод №5" приватному підприємству "Універсам" на виконання вимог договору поставки від 03.07.07р. хлібобулочних виробів на загальну суму 466575грн.99коп. та встановлено факт часткової не оплати отриманих відповідачем хлібобулочних виробів на суму 229975грн.83коп.

Суд першої інстанції зазначає, що з рішення господарського суду від 31.03.10р. у справі №8/48-38 вбачається, що відповідач не виконав зобов’язання по оплаті в сумі 229975грн.83коп., яке виникло в грудні 2007 року, на момент слухання даної справи борг у зазначеній сумі відповідачем не погашений, а тому нарахування інфляційних втрат в сумі 111998грн.23коп. та 3% річних в сумі 20697грн.82коп. за період з січня 2008 року по грудень 2010 року є правомірним.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції приватне підприємство "Універсам" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 07.02.11р. у справі 5004/75/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що суд першої інстанції, розглянув справу без участі представників сторін, не скористався своїм правом (обов'язком), щодо витребування доказів для всебічного, повного розгляду справи, а саме: оригінали договору поставки, накладних та довіреностей на одержання поставленого товару відповідачем.

У зв'язку з такими обставинами, апелянт стверджує, що судом першої інстанції не було з'ясовано розміру завданих збитків, а позивачем у справі не доведено належним чином та не представлено відповідних доказів наявності конкретно визначеного розміру збитків, тому рішення суду в частині стягнення штрафних санкцій не можна вважати правомірним.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Волинської області від 07.02.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу приватного підприємства "Універсам" від 24.02.2011р. слід задовольнити, рішення господарського суду Волинської області від 07.02.2011р. у справі №5004/75/11 скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову дочірньому підприємству "Львівський хлібзавод №5" відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" відмовити повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем пред'явлено позов про стягнення із відповідача інфляційні втрати та 3% річних на загальну суму 132696,05грн. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 31.03.2010р. у справі №8/48-38 за його позовом до приватного підприємства "Універсам" господарським судом Волинської області постановлено рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а саме стягнуто 229 975,83грн. суми основного боргу, 2299,76 грн. витрат на оплату державного мита, 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, 4700,00грн. сплачених витрат, пов'язаних із проведенням судово-бухгалтерської експертизи. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2010р. рішення господарського суду Волинської області від 31.03.2010р. у справі № 8/48-38 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2010р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2010р. у справі № 8/48-38 залишено без змін.

А оскільки нормами частин 1 та 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, то позивач вважає, що у нього є право на додаткове стягнення із відповідача сум інфляційних втрат та 3%річних.

Із такими обґрунтуваннями позовних вимог погодився і місцевий господарський суд Волинської області, задовольнивши позов у повному обсязі, додатково покликавшись на норми статті 35 ГПК України.

Рівненський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами позивача, з огляду на таке.

Сума основного боргу із відповідача стягнута за невиконання договірних зобов'язань на підставі договору поставки хлібобулочних виробів №ДГ-000262 від 03.07.2007 року. Господарським судом Волинської області у рішенні від 31.03.10р. по справі №89/48-38 надано оцінку таким договірним правовідносинам.

При цьому господарський суд першої інстанції по справі №89/48-38 зазначив, що:

"Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору поставки хлібобулочних виробів №ДГ-000262 від 03.07.2007 року.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір підписаний сторонами шляхом обміну по факсу, що свідчить про їх волевиявлення на укладення, предметом судового розгляду не був, в судовому порядку недійсним не визнавався. Докази дострокового припинення договору у матеріалах справи відсутні.

Крім того, при проведенні розрахунків відповідач у платіжних дорученнях у графі «призначення платежу» посилався на договір №ДГ-000262 від 03.07.2007 року, тому у суду немає підстав вважати його неукладеним".

Цим самим підтверджено судом господарської юрисдикції, що договір по справі №89/48-38 існував (існує) шляхом обміну факсограмами.

Таку ж копію "факсограмного" варіанту договору було надано представником позивача і у судове засідання суду апеляційної інстанції, оскільки місцевим господарським судом при розгляді даної справи предметом детального дослідження на предмет правомірності виставлених вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних він не був. По невідомій для апеляційного суду причині місцевим судом такий договір ні у копії із факсограми, ні власне факсограмного варіанту у позивача не витребовувався.

Представник апелянта у судових засіданнях при розгляді апеляційної скарги неодноразово наголошувала на тому, що у відповідача - приватного підприємства "Універсам" відсутній навіть факсограмний варіант договору.

Із дослідження наданого суду примірника копії нібито факсограмного варіанту договору поставки хлібобулочних виробів №ДГ-000262 від 03.07.2007 року., який на підтвердження правомірності позовних вимог по даній справі був наданий в судовому засіданні представником позивача, із зазначенням ним же власноруч про відповідність його оригіналу, прослідковується наступне.

Зазначений примірник договору є копією із оригіналу іншого документу, який виготовлявся із застосуванням комп'ютерної техніки та доопрацьовувався у подальшому шляхом внесення недостатні відомостей шляхом запевнення пустограф. При цьому якість копії є достатньою, для того, що можна було зробити висновок: копія виготовлена не з тексту договору, який надійшов по факсу, а із роздрукованого примірника через принтер та заповнених ручних способом пустограф.

Копія договору, яка подана представником позивача як факсовий варіант договору не містить ідентифікаційного рядка, який знаходить на початку сторінки та ідентифікує відправника факсу та його отримувача.

На другій сторінці договору в розділі 12. Юридичні адреси, реквізити та підписи сторін, візуально вбачається, що реквізити відповідача заповнені іншим почерком, ніж ті відомості, які заповнялися у пустографах та відділені зверху та знизу горизонтальними лініями, що могло свідчити про вставку таких реквізитів шляхом монтажу.

На зазначене колегією суддів було звернуто увагу представників сторін у судовому засіданні.

Оскільки представник відповідача неодноразово звертав увагу апеляційного суду на ту обставину, що такого договору у тій редакції, яка подана суду, не існує, а примірник копії договору, засвідчений підписом представника у судовому засіданні, але не скріплений печаткою позивача, викликав сумнів у колегії суддів, апеляційним судом зобов'язано позивача надати суду такий договір у його оригінальному факсовому варіанті або у будь-якій іншій формі, але ОРИГІНАЛ ОБОВ'ЯЗКОВО, у зв'язку із чим було продовжено розгляд апеляційної скарги та оголошено перерву для виконання вимог суду.

У судове засідання представником позивача не надано факсового варіанту договору (на факсовому папері), як не надано в оригіналі його і в іншій формі. Навіть не надано засвідченої підписом уповноваженої особи позивача та скріпленого такого підпису печаткою позивача тієї копії, яка була надана у судовому засіданні представником 12.05.11р.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. N 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Невиконання вимог апеляційного суду представник позивача пояснення тим, що за умовами даного договору виготовлення та поставку продукції здійснював Львівський хлібзавод №5 як дочірнє підприємство ВАТ "Концерн хлібпром", який розташований у м.Червонограді Львівської області.

У зв'язку із тимчасовою зупинкою виробництва хлібобулочних виробів, персонал, у тому числі і працівники бугалтерсько-фінансової служби, де перебуває оригінальний примірник договору, знаходяться у вимушених відпустках. Як наслідок - отримати оригінальний примірник такого договору для надання його для огляду в судовому засіданні представнику не вдалося за можливе.

Однак такі пояснення апеляційний суд відхиляє як безпідставні, так як часу для витребування, отримання було більше ніж достатньо. Будь-яких доказів того, що працівники Львівського хлібзаводу №5, як дочірнього підприємства ВАТ "Концерн хлібпром", який розташований у м.Червонограді Львівської області, знаходяться у тимчасових відпустках, а сама юридична особа тимчасово не працює (копії наказів головного підприємства, копії наказів дочірнього підприємства про надання відпусток працівникам, тощо) представником позивача суду не надано.

За змістом статті 36 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Також апеляційним судом відхиляються пояснення представника позивача з того приводу, що зазначений договір був предметом судово-економічної експертизи по господарській справі №8/48-38, і експертиза при складанні висновку його під сумнів не поставила.

Ескпертиза, по-перше була не судова документознавча чи судова почеркознавча, а судово-економічна; по-друге, експертам для надання висновку позивачем було подано копію договору, про що й експертом власне зазначено у висновку (вступна частина).

З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача факсового варіанту (як оригіналу) договору поставки хлібобулочних виробів №ДГ-000262 від 03.07.2007 року.

Відсутність оригіналу договору унеможливлює з'ясування обставин правомірності та обґрунтованості вимог позивача із покликанням на вимоги статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції, обмежившись лише покликанням на статтю 35 КПК України, не надав належної оцінки доводам позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, не дослідив обставин, на які покликався позивач.

Необґрунтованість позовних вимог та недоведеність обставин, що мають значення для справи (у даному випадку стягнення інфляційних втрат та 3% річних) є підставою для скасування судового рішення та відмови позивачу у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Універсам" від 24.02.2011р. задовольнити.

Рішення господарського суду Волинської області від 07.02.2011р. у справі №5004/75/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові дочірньому підприємству "Львівський хлібзавод №5" відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" відмовити повністю.

Справу №5004/75/11 повернути господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили..

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Огороднік К.М.