Постанова № 16486800, 20.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2011 р. Справа № 5023/1761/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Безлепкіній І.П.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 22.02.2011 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Карпос", м. Харків (вх. № 2199 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.05.11 р. у справі № 5023/1761/11

за позовом ТОВ "М"ясопереробний комплекс ЛТД",с.Першотравневе, Нікопольський район, Дніпропетровська область

до ТОВ "Карпос"

про стягнення 393 485,31 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 365015,86 грн., 3362,35 грн. 3% річних, 7734,00 грн. інфляційних, 17372,15 грн. пені, яка виникла в звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 205/0710 162-мпк/26.07 від 19.07.2010 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.05.2011 р. по справі № 5023/1761/11 (суддя Сальнікова Г.І.) стягнуто з відповідача на користь позивача 365015,86 грн. суми основного боргу, 3362,35 грн. 3% річних, 7734,00 грн. інфляційних, 17372,15 грн. пені, 3934,85 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2011 року по справі № 5023/1761/11 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає про те, що відповідачем на підставі п. 5.4 договору було зупинено оплату товару в звязку з ненаданням позивачем оригіналів документів по здійсненим поставкам, вважає, що доказом звернення до позивача по даному факту є лист відповідача з вимогою про надання оригіналів документів, що був направлений на адресу позивача 02.12.2010 р. За твердженнями відповідача, відправлення вказаного листа підтверджується наданою до матеріалів справи копією опису згрупованих поштових відправлень. Крім того, посилається на відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, як на факт відсутності документального підтвердження поставки товару; вважає, що акт звірки взаємних розрахунків не є належним доказом на підтвердження заборгованості.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування викладеної позиції посилається на відсутність підстав призупинення оплати за поставлений товар та відсутність належних документальних доказів направлення відповідачем та отримання позивачем листів щодо надання документів на здійснені поставки; вважає, що наявні у справі накладні є доказом належного виконання позивачем своїх обовязків за договором та підтверджують факт здійснення поставки товару.

14 червня 2011 року відповідач надав до Харківського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи його неможливістю направити свого уповноваженого представника в призначене судове засідання в звязку з великою зайнятістю співробітників ТОВ «Карпос».

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач був повідомлений завчасно, що підтверджується повідомленням № 009840 про вручення поштового відправлення, яке було отримано уповноваженою особою ТОВ «Карпос»03 червня 2011 року. До того ж, відповідач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів неможливості такої заміни відповідачем також не представлено.

Крім того, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про витребування у позивача довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволенні вказаного клопотання та вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Отже, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в звязку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2011 року без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 19 липня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 205/0510 162-мпк/26.07 (далі, Договір), згідно умов якого постачальник (позивач) зобовязався в порядку та строки, встановлені даним договором, передати у власність покупця (відповідача) товар у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а покупець (відповідач) взяв на себе зобовязання прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.1.3 Договору сторони передбачили, що кількість та асортимент кожної партії товару відображуються у накладній, яка складається на підставі замовлення відповідача, яке є невідємною частиною договору.

Згідно п. 5.4 договору покупець (відповідач) здійснює оплату на умовах відстрочки платежу 14 календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача). Датою сплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за період з 01.09.2010 р. по 22.02.2011 р. на загальну суму 896815,12 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи (аркуш справи 21-48). При цьому, як вбачається з тексту рішення (аркуш справи 38) оригінали вказаних видаткових накладних були надані для огляду в судовому засіданні та визнані господарським судом доказом належного виконання позивачем своїх обовязків за договором.

Як зазначив позивач, відповідач частково розрахувався за отриманий товар, а саме на суму 531799,26 грн., в звязку з чим несплаченою залишилась заборгованість в сумі 365015,86 грн.

Згідно наданому позивачем акту звірки взаєморозрахунків станом на 05 січня 2011 року за період з 01.12.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 365015,86 грн. (аркуш справи 49)

Крім того, позивачем в обґрунтування викладених вимог надана до матеріалів справи копія претензії від 25.11.2010 року з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 365015,86 грн. за поставлений товар по договору № 205/0710 від 19.07.2010 року та докази її отримання відповідачем (аркуш справи 50).

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобовязань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 365015,86 грн. за отриманий ним товар.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

На підставі п.7.2. Договору за несвоєчасну оплату товару покупець (відповідач) сплачує постальнику (відповідачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочки.

Оскільки факт порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасної сплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи, пеня в сумі 17372,15 грн. нарахована позивачем у відповідності з умовами Договору в межах строку позовної давності та вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позовні вимоги в зазначеній частині визнані судом першої інстанції обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України та в звязку з порушенням відповідачем грошового зобовязання позивачем зроблений розрахунок 3% річних в розмірі 3362,35 грн. та інфляційних, сума яких складає 7734,00 грн. Вказаний розрахунок визнано судом першої інстанції таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому позовні вимоги в зазначеній частині задоволені господарським судом.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач в апеляційній скарзі заборгованість за спірним договором не визнає, посилаючись на те, що оплату товару було зупинено на підставі п. 5.4 договору в звязку з ненаданням позивачем оригіналів документів по здійсненим поставкам, вважає, що доказом звернення до позивача по даному факту є лист відповідача з вимогою про надання оригіналів документів, що був направлений на адресу позивача 02.12.2010 р., в свою чергу факт відправлення вказаного листа, за твердженнями відповідача, підтверджується наданою до матеріалів справи копією опису згрупованих поштових відправлень.

Колегія суддів вважає, що наведені відповідачем доводи не є підставою для невиконання зобовязань з оплати отриманого товару, виходячи з наступного.

Так, дійсно п. 12.5 договору передбачено, що документи, підписані уповноваженими представниками сторін та передані за допомогою факсимільного звязку, мають юридичну силу до заміни їх н оригінали. Постачальник зобовязаний надати оригінали таких документів протягом трьох днів.

Відповідно до п. 5.4 Договору оплата може бути призупинена покупцем самостійно з повідомленням постачальника про таке призупинення, до пред'явлення оригіналів документів.

Так, безпосереднім доказом направлення позивачу листа від 02.12.2010 р. про надання документів з поставки товару відповідач вважає надану до матеріалів справи копію опису згрупованих поштових відправлень (аркуш справи 81).

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

З огляду на копію наданого відповідачем переліку згрупованих поштових відправлень вбачається, що на ньому відсутня дата відправки, в наданій копії неможливо ідентифікувати наявність відтиску штемпелю поштового відділення, оригінал даного переліку не наданий до господарського суду для огляду, що не доводить факту відправлення зазначеного відповідачем листа від 02.12.2010 р. взагалі.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що належним доказом направлення та отримання позивачем поштової кореспонденції є виключно поштове повідомлення про вручення, яке не було надано відповідачем під час розгляду справи.

Отже, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факту отримання позивачем будь-яких листів щодо надання оригіналів документів по здійсненим поставкам товару. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем накладні є належним чином засвідчені копії саме оригіналів видаткових накладних.

Таким чином, посилання відповідача на законність призупинення здійснення оплати за поставлений товар у зв'язку з ненаданням оригіналів первинних документів поставки товару є безпідставними, так як відсутні докази відправлення та отримання позивачем письмового повідомлення про призупинення оплати за поставлений товар, що було встановлено та належно досліджено судом першої інстанції.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, як на факт відсутності документального підтвердження поставки товару, що, на думку відповідача є підставою відмови в задоволенні позовних вимог.

Вказані твердження, на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції було досліджено у судовому засіданні оригінали видаткових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи, та правомірно встановлено, на підставі даних первинних документів, що видаткові накладні є доказами належного виконання позивачем своїх обов'язків за договором.

Відповідно до положень договору, а саме пунктів З.З., 3.4. сторони визначили, що право власності на товар від постачальника до покупця переходить з моменту передання товару на складі покупця та засвідчується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін; поставка вважається закінченою з моменту передання партії товару покупцю у власність, що підтверджується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

П. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.»

Надані до позовної заяви видаткові накладні містять всі необхідні обов'язкові реквізити, необхідні для первинного документа, та за своїм змістом посвідчують факт здійснення господарської операції - поставка (передання) товару.

Крім того, на видаткових накладних, які додані до позовної заяви міститься печатка підприємства та підпис уповноваженої особи. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особою уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою. Отже, наявність на видаткових накладних печатки підприємства є доказом того, що особа, підпис якої міститься на видаткових накладних була уповноважена керівником підприємства здійснювати прийом товару.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що відповідач при розгляді справі по суті та при викладенні обставин щодо неотримання оригіналів документів, не заперечував того факту, що товар ним був отриманий.

Таким чином, первинним документом, що містить інформацію та належним доказом, що підтверджує факт передання товару є саме надані позивачем видаткові накладні. А відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, в даному випадку, не позбавляють вказані видаткові накладні доказової сили на підтвердження факту отримання відповідачем товару.

Також, в матеріалах справи міститься підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками їх підприємств двосторонній акт звірки взаємних розрахунків станом на 05 січня 2011 року з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 365015,86 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами. Докази сплати боргу у справі відсутні.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій та носить інформаційний характер.. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Однак, наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами договором, накладними, рахунками, тощо.

В даному випадку, заборгованість відповідача також підтверджується наданими позивачем належним чином завіреними копіями первинних документів видатковими накладними, іншими документами (аркуш справи 13-50), які містять вичерпні відомості про господарські операції між ТОВ "М'ясопереробний комплекс ЛТД" та ТОВ "Карпос", підтверджують їх здійснення, та в даному випадку свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 365015,86 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у 7-денний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання зобовязання відповідача з оплати товару визначений п. 5.4 договору та є таким, що настав.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надана копія претензії до відповідача з вимогою про погашення заборгованості в розмірі 365015,86 грн., а також докази її направлення та отримання відповідачем (аркуш справи 50).

З урахуванням викладених обставин колегія суддів вважає, що існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 365015,86 грн. підтверджується матеріалами справи, наведеними відповідачем обставинами не спростовується, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 10 травня 2011 року по справі № 5023/1761/11 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10 травня 2011 року по справі № 5023/1761/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 17 червня 2011 року.