Постанова № 16486791, 10.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2011 р. Справа № 45/374-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., судді Гончар Т.В., судді Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 20.01.11 року

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Київ (вх. № 1407 Х/3-11 від 28.03.2011 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2011 р. у справі № 45/374-10

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Київ

до Приватної фірми «Апія», м. Харків

про стягнення 177 956,92 грн.

встановила:

В грудні 2010 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватної фірми «Апія», м. Харків (далі відповідач) 146 339,91 грн. основного боргу, 7324,59 грн. річних та 24 292,42 грн. інфляційних, мотивуючи свої вимоги невиконанням з боку відповідача зобовязань щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 35 від 12.12.2005 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.2011 р. (суддя Калініченко Н.В.) в задоволенні позову відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що всупереч вимогам ст.33 ГПК України позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.2011 р. не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача загальну суму основного боргу в розмірі 146339,91 грн., 3% річних в розмірі 7324,59 грн., збитків від інфляції в розмірі 24292,42 грн., витрати по оплаті державного мита в розмірі 1779,57 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., витрати по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 889,79 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так в апеляційній скарзі позивач зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції не було враховано поважність причини відсутності видаткових накладних. Зокрема, зміна місця діяльності позивача і, втрата документів при переїзді. Крім цього, судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування, необхідних для розгляду справи, доказів у відповідача. Також, на думку позивача, судом першої інстанції не дано належної оцінки доказам, які були надані позивачем та підтверджували факт відправки двох екземплярів видаткових накладних стороні відповідача, з вимогою підписання та повернення підписаних екземплярів позивачу. Таким чином, у позивача наявні докази безпідставної відмови від підписання відповідачем видаткових накладних. В свою чергу, судом першої інстанції не враховано вказаної обставини.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.05.2011 р., запропоновано відповідачу надати відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, позивачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 29.03.2011 року в підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, надані оригінал виписки з ПАТ «УкрСиббанк»по рахунку НОМЕР_2 про наявність грошових переказів від ПФ «Апія»до ФОП ОСОБА_2 та акт звірки взаєморозрахунків станом на 03.12.2009 р. між позивачем та відповідачем.

В судове засідання 11.05.2011 р. зявився уповноважений представник позивача і надав пояснення по суті спору.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, свого представника в судове засідання не направив, причину неявки не повідомив, будь-яких письмових клопотань, ухвала Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження повернулась на адресу суду, у звязку з закінченням терміну зберігання.

У судовому засіданні 11.05.2011 р. представником позивача було надане письмове клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 69 ГПК України, яке було задоволено колегією суддів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 р. враховуючи неявку представника відповідача та клопотання представника позивача про продовження строку розгляду апеляційної скарги розгляд справи було відкладено на 06.06.2011 р. та запропоновано надати позивачу додаткові письмові пояснення щодо усіх поставок та оплати за спірним договором, причини відсутності первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій, пояснення бухгалтера щодо складання та підписання акту звірення від 03.12.2009 р. (розшифровка дебетового сальдо, пояснення щодо врахування в акті усіх поставок та оплат, причини розбіжності з випискою ПАТ «УкрСиббанк»про наявність грошових переказів від ПФ «Апія», а відповідачу - журнал реєстрації довіреностей за 2008 р., пояснення щодо здійснення господарських операцій з позивачем.

На виконання вимог ухвали суду від 11.05.2011 р. позивачем надані письмові пояснення ФОП ОСОБА_2, пояснення щодо складання та підписання акту звірення та виписку з реєстру видаткових накладних на поставлений та повернений товар за весь період.

В судове засідання 06.06.2011 р. зявився уповноважений представник позивача та надав пояснення по справі.

Відповідач свого представника у судове засідання 06.06.2011 р. не направив та на час розгляду справи не повідомив суд про причини неявки свого представника, вимоги ухвал суду апеляційної інстанції не виконав.

Колегія суддів, зазначає, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді. Разом з тим, відповідач повинен був на виконання ухвали апеляційного господарського суду про порушення провадження по справі та про відкладення розгляду справи надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі, чого також зроблено не було.

Таким чином, колегія суддів, враховуючи те, що відповідач, не скористався своїм диспозитивним правом на участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції, дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача за наявними у справі документами.

Перевіривши повноту встановлених господарським судом першої інстанції обставин справи та наданих позивачем в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2011 р. по даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем предявлено позов на підставі договору № 35 поставки товарів від 12.12.2005 року.

Відповідно до умов вказаного договору позивач (постачальник) зобовязався на протязі строку дії договору поставляти (передавати у власність) відповідачу (замовнику) партії окулярної оптики на підставі замовлень замовника, а відповідач зобовязався приймати партії товару, вказані у розхідних накладних та оплачувати вартість на підставі рахунків позивача на протязі 30 календарних днів з дати відвантаження, вказаній в розхідних накладних на товар.

В обґрунтування своєї позиції позивачем надано акт звіряння станом на 03.12.2009 року між сторонами та в засідання суду першої інстанції 02.03.2011 року позивачем надано посвідчені копії накладних.

Як зазначив господарський суд першої інстанції, з поданих позивачем документів не вбачається, що позивачем конкретно переданий товар відповідачеві та на підставі договору № 35.

Згідно ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договорами. Відповідно до ст. 664 ЦК України моментом виконання обовязку продавця передати товар та цей обовязок вважається виконаним при врученні товару покупцеві якщо товар доставляється продавцем.

Як зазначив суд першої інстанції, з матеріалів справи не вбачається передання від позивача саме відповідачу товару на заявлену суму, доказів виставляння позивачем відповідачу рахунків на оплату також суду першої інстанції не надано. Отже, позивачем не доведений факт передання (отримання) відповідачем товару.

Дослідивши обставини справи та подані позивачем докази, колегія суддів не може погодитися ц цим висновком колегія суддів, з огляду на таке.

Відповідно до приписів ч.1 ст.33 ГПК України при наданні доказів діє принцип змагальності, який полягає в наданні кожною стороною доказів на підтвердження вимог позову або заперечень на нього.

Ні господарському суду першої інстанції, ні апеляційному господарському суду відповідачем, який був належним чином повідомлений про дату та місце розгляду спору, жодних доказів на спростування вимог позову не надано, тому саме ця сторона несе ризик ненадання доказів.

Натомість надані позивачем докази у їх сукупності і взаємозвязку підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

Так, сторонами в угоді вичерпним чином визначені підстави і строк виконання відповідачем свого обовязку щодо оплати отриманого товару: відповідно до п. 5.3. Замовник сплачує вартість поставленого товару Постачальнику протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати відвантаження, зазначеної в накладних на товар.

Будь-яких додаткових умов виконання обовязку оплати (виставлення рахунків), направлення копій документів, тощо, цитований пункт договору не містить.

Відповідно до приписів ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тому колегія суддів зазначає, що висновки місцевого господарського суду про безпідставність позовних вимог, які ґрунтуються на посиланні про ненадання позивачем до суду довіреностей на отримання товару відповідачем, не ґрунтуються на законі.

В силу принципу диспозитивності господарських правовідносин, сторони вільні у виборі порядку та способу виконання господарського зобовязання. Передання товару без отримання довіреності відповідача може бути кваліфіковане як порушення порядку бухгалтерського обліку, яке, однак, тягне виключно наслідки, передбачені законодавством.

Оскільки відсутність доручень не передбачена як самостійна підстава нікчемності правочину і угода сторін не визнана недійсною, колегія суддів не вбачає підстав для припинення цивільного зобовязання по оплаті фактично отриманого товару.

Зі змісту Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 03.12.2009 р., посвідченого обома сторонами спору без будь-яких зауважень, відповідачем визнаний перелік накладних, за якими поставлений товар та визнана сума боргу в розмірі 146339, 91 грн.

Крім того, позивачем в обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи надано реєстр видаткових накладних, з якого вбачається, що позивачем дійсно було поставлено відповідачеві товар (окулярну оптику).

Станом на день вирішення пору сума заборгованості відповідачем не заперечується.

Виходячи з дати останньої поставки товару (18.11.2008 р.), строк виконання відповідачем свого зобовязання по оплаті отриманого товару наступив.

Відповідно до приписів ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких умов, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 525, 526, 530, 629, 692, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 146339,91 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 24292,42 грн. інфляційних збитків, 7324,59 грн. - 3% річних.

Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, положень договору (в т.ч. ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України), положень договору (п. 5.3) та фактичних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені належними доказами, в звязку з цим, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, шляхом стягнення суми боргу, пені та інфляційних втрат з відповідача.

Відповідно до ст.49 ГПК України державно мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по оплаті державного мита при поданні позову та апеляційної скарги у розмірі 2669,36 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, п.2 ч. 1 ст. 103, п.п.3, 4 ст.104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

постановила :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2011 р. по справі 45/374-10 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватної фірми «Апія»(61052, Харківська область, м. Харків, Ленінський район, вул. Енгельса, 24, ідентифікаційний код 25613488) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 Філія АКБ «Меркурій»в м. Києві, МФО 300755, Код НОМЕР_1) суму основного боргу в розмірі 146339, 91 грн., 3% річних в розмірі 7324, 59 грн., інфляційні в розмірі 24292, 42 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 2669,36 грн. та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддяВ.Я.Погребняк

суддяТ.В.Гончар

суддяМ.М.Слободін

Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2011 р.