Постанова № 16486610, 07.06.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2011 р.Справа № 5024/350/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Журавльова О.О.

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 30.03.2010р. №1/210

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Терра Юкрейн”

на рішення господарського суду Херсонської області від 18 квітня 2011 року

у справі №5024/350/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Уніфер”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Терра Юкрейн”

про стягнення 156619,45 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Уніфер” звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Терра Юкрейн” 156619,45 грн., з яких: 29341 грн. пені, 64582,49 грн. штрафу, 4392,18 грн. трьох відсотків річних та 58303,78 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобовязання з оплати товару.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18 квітня 2011 року у справі №5024/350/2011 (суддя Александрова Л.І.) позов ТОВ „Уніфер” задоволено частково: з ТОВ „Терра Юкрейн” на користь позивача стягнуто 64582,49 грн. штрафу, 17704,31 грн. інфляційних втрат, 4356,80 грн. 80 коп. трьох відсотків річних, 866,44 грн. витрат по сплаті державного мита та 130,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобовязання з оплати вартості отриманого від позивача на підставі договору товару, з огляду на що позивачем було нараховано відповідачу три відсотки річних, інфляційні втрати, пеню та штраф. При перевірці судом розрахунків інфляційних втрат та трьох відсотків річних встановлено, що позивачем безпідставно збільшено суми, оскільки ним помилково взято більшу кількість днів прострочення сплати відповідачем коштів та невірні суми заборгованості, при цьому за здійсненим судом розрахунком сума інфляційних втрат склала 17704,31 грн., а сума трьох відсотків річних - 4356,80 грн. Окрім того, аналіз вимог чинного законодавства та змісту договору щодо стягнення пені дали суду першої інстанції підстави для висновку, що сторони при укладанні договору не досягли згоди щодо розміру пені, у звязку з чим позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає як заявлена безпідставно. Водночас позивачем обґрунтовано нараховано позивачу штраф в сумі 64582,49 грн. на підставі п.5 договору.

Відповідач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині стягнення з ТОВ „Терра Юкрейн” 64582,49 грн. штрафу та в порядку ст. 233 ГК України зменшити розмір штрафних санкцій, стягнення яких здійснено судом за вищезазначеним рішенням суду, до мінімального розміру. При цьому відповідач посилається на не повне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. За доводами скаржника місцевим господарським судом неправомірно не визнано недійсним п.5.3 договору поставки №18/09-КО від 02.04.2009р., а також неправомірно не взято до уваги господарсько-фінансове становище відповідача, не враховано та не застосовано до матеріальних вимог положень ст. 233 ГК України.

Представник позивача (ТОВ „Уніфер”) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „Терра Юкрейн”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до апеляційного господарського суду 31.05.2011р. за вх.№1627/11-Д1.

Відповідач (ТОВ „Терра Юкрейн”) в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.05.2011р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Терра Юкрейн” за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 02 квітня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Уніфер” (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Терра Юкрейн” (Покупець, відповідач) був укладений договір поставки №18/09-КО, відповідно до умов якого Постачальник зобовязався передати, а Покупець - прийняти та оплатити товари згідно з специфікацією та на умовах, що визначаються у Додатках, які є невідємною частиною цього договору.

За умовами договору ціна товару, а також умови оплати зазначаються у Додатках на кожну партію товару; Постачальник постачає товар на умовах EXW склад Постачальника (Інкотермс 2000), якщо інше не вказане в Додатку на окрему партію товару; товар вважається прийнятим за кількістю в момент отримання його на складі уповноваженим представником Покупця; у випадку прострочення оплати вартості товару Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення; в разі порушення термінів оплати товару більше ніж на 10 днів Покупець сплачує додатково Постачальнику штраф у розмірі 15% від суми заборгованості по договору.

Додатками №№1-4 до договору сторони узгодили партії товарів, які Постачальник постачатиме Покупцю (а.с. 9-12).

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що згідно з накладними, копії яких додані до матеріалів справи, №УТ-00294 від 03 квітня 2009 року позивачем передано відповідачу товарів вартістю 242804,10 грн., №УТ-00319 від 08 квітня 2009 року позивачем передано відповідачу товарів вартістю 200376 грн., №УТ-00585 від 14 травня 2009 року позивачем передано відповідачу товарів вартістю 56609,28 грн., №УТ-00587 від 14 травня 2009 року позивачем передано відповідачу товарів вартістю 2365,20 грн., №УТ-00625 від 15 травня 2009 року позивачем передано відповідачу товарів вартістю 70318,08 грн. та від 11 червня 2009 року позивачем передано відповідачу товарів вартістю 732,11 грн.

Таким чином, всього позивачем передано відповідачу товарів загальною вартістю 573204,77 грн.

Факт отримання відповідачем товарів підтверджується довіреностями №31 від 03.04.2009р., №34 від 07.04. 2009р. та №45 від 15.05.2009р.

Відповідно до пунктів 2 Додатків №№1-4 до договору позивач взяв на себе зобовязання розрахуватись за отриманий товар в наступному порядку: за товар поставлений 03 квітня 2009 року 25% вартості до 10 квітня 2009 року, 75% вартості до 30 вересня 2009 року; за товар поставлений 08 квітня 2009 року 25% вартості до 30 травня 2009 року, 25% вартості до 30 серпня 2009 року та 50% вартості до 30 вересня 2009 року; за товар поставлений 14, 15 травня та 11 червня 2009 року 25% вартості до 30 травня 2009 року, 75% вартості до 30 вересня 2009 року.

Відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався в повному обсязі в наступні строки: 59505,60 грн. сплачено 07 квітня 2009 року, 50094 грн. - 13 квітня 2009 року, 33055,25 грн. - 11 червня 2009 року, 18567,75 грн. - 23 листопада 2009 року, 30000 грн. - 03 грудня 2009 року, 45000 грн. - 21 грудня 2009 року, 5000 грн. - 22 грудня 2009 року, 100000 грн. - 15 січня 2010 року, 90000 грн. - 18 січня 2010 року, 20000 грн. - 20 січня 2010 року, 90000 грн. - 21 січня 2010 року, решту 31982,17 грн. сплачено 23 листопада 2010 року.

Отже, відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобовязання з оплати вартості отриманого від позивача на підставі договору товару.

У відповідності до ч.2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

За ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 4392,18 грн. трьох відсотків річних та 58303,78 грн. інфляційних втрат.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем при нарахуванні трьох відсотків річних та інфляційних втрат було безпідставно збільшено суми, оскільки ним помилково взято більшу кількість днів прострочення сплати відповідачем коштів та невірні суми заборгованості.

З огляду на викладене, місцевим господарським судом було перераховано розмір трьох відсотків річних та інфляційних втрат та правильно встановлено, що сума інфляційних втрат складає 17704,31 грн., а сума трьох відсотків річних - 4356,80 грн., з чим також погоджується і апеляційний господарський суд.

Щодо стягнення з відповідача пені та штрафу, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ст.ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку пунктом 5 договору сторонами було обумовлено, що у випадку прострочення оплати вартості товару Покупець (відповідач у справі) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення.

Здійснивши аналіз наведених норм законодавства та змісту договору щодо стягнення пені, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що сторони при укладанні договору не досягли згоди щодо розміру пені, оскільки ставка НБУ є величиною змінною і необхідно зазначити, за який саме період вона береться.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає як заявлена безпідставно.

Тим же пунктом 5 договору передбачено, що в разі порушення термінів оплати товару більше ніж на 10 днів Покупець сплачує додатково Постачальнику штраф у розмірі 15% від суми заборгованості по договору.

Як зазначалось вище, кінцевий строк розрахунку за поставлений товар встановлений 30 вересня 2009 року. Станом на 01 жовтня 2009 року за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 430549,92 грн. Таким чином, у звязку з несплатою вказаної заборгованості більше ніж 10 днів позивачем було обґрунтовано нараховано позивачу штраф в розмірі 15% від суми заборгованості у розмірі 64582,49 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ „Уніфер” є частково правомірними, частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

При цьому місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги заперечень відповідача проти позову з посиланням на пропуск позивачем строку позовної давності виходячи з наступного.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, умови договору визначені сторонами при його укладенні, у встановленому чинним законодавством порядку не змінені, недійсними не визнані.

Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому частиною 1 ст. 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

При укладенні договору сторони в розділі 5 договору визначили, що відповідно до ст. 259 ЦК України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за даним договором поставки складає 3 (три) роки.

Окрім того, апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводів відповідача про те, що місцевим господарським судом неправомірно не визнано недійсним п.5.3 договору поставки №18/09-КО від 02.04.2009р., а також неправомірно не взято до уваги господарсько-фінансове становище відповідача, не враховано та не застосовано до матеріальних вимог положень ст. 233 ГК України.

Такі доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки, перш за все, процедура визнання договору або окремих його частин недійсним передбачає необхідність подання відповідної позовної заяви.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, доки не набере законної сили рішення суду про визнання правочину недійсним, такий правочин вважається дійсним.

Що стосується права суду визнати договір або його частину недійсним в порядку п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, то слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач не надавав до суду першої інстанції відповідного клопотання. При цьому визнання договору або його частини недійсним, якщо при цьому не заявлено відповідної вимоги стороною, не може здійснюватися судом самостійно, оскільки це суперечить конституційному принципу диспозитивності сторін судового процесу.

Водночас застосування ст. 233 ГК України, ч.ч. 1,2 ст. 83 ГПК України ставиться в залежність від наявності клопотання сторони та обґрунтованості такої вимоги.

Таким чином, оскільки відповідачем не було подано до суду першої інстанції відповідного клопотання, суд першої інстанції не мав змоги самостійно застосовувати ці норми, а отже місцевим господарським судом було правомірно не визнано недійсним п.5.3 договору поставки №18/09-КО від 02.04.2009р., а також не застосовано положень ст. 233 ГК України.

Більш того, слід зазначити, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобовязання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Така ж правова позиція викладена і у п.2.4 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань”.

Враховуючи вищевикладене, місцевим господарським судом правомірно частково задоволено позовні вимоги ТОВ „Уніфер” шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 64582,49 грн. штрафу, 17704,31 грн. інфляційних втрат, 4356,80 грн. трьох відсотків річних та відмовлено в решті позову.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Терра Юкрейн” без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Херсонської області від 18 квітня 2011 року у справі №5024/350/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Терра Юкрейн” - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 10 червня 2011 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

М.В. Михайлов

А.І. Ярош