Рішення № 16485899, 23.06.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.11 Справа № 9/113пн/2011

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

Концерну "Військторгсервіс", м. Київ

до Луганської міської ради, м. Луганськ

про визнання права власності

в присутності представників:

від заявника Караварданян С.Є., посв. № 125 від 10.12.10,

від 1-го позивача не прибув,

від 2-го позивача не прибув,

від відповідача ОСОБА_1, дов. № 01/03-30/5238/0/2-10 від 05.11.10

в с т а н о в и в:

суть спору: прокурором заявлені вимоги про:

- визнання за Міністерством оборони України права власності на нежитлове приміщення № 59 з прибудовою, підвалом, окремим зовнішнім входом, загальною площею 767,4 кв. м., вхідним та вихідним ганком загального користування, яке розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Гостра Могила, буд. 148 (магазин № 3 "Польот"),

- зобовязання відповідача оформити право власності на вказане вище нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності.

У судовому засіданні представник військової прокуратури звернувся до суду з клопотанням про відмову від другої позовної вимоги, тому суд розглядає справу за позовом про визнання за Міноборони права власності на спірне нерухоме майно.

Представник відповідача, Луганської міськради, у відзиві на позовну заяву, наданому у судовому засіданні, проти позову заперечує з наступних підстав.

Для оформлення права власності на спірне майно позивач повинен був звернутися з документами, які передбачені частиною а) пп. 6.1 п. 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затв. наказом Мінюсту України від 07.02.02 (далі Тимчасове положення), однак ці документи у необхідному обсязі надані не були, тому законних підстав для задоволення вимоги про оформлення права власності у позивача не було.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на факт проведення прокурорської перевірки, якою було встановлено, що 20 січня 2006 року господарським судом Луганської області прийняте рішення у справі № 18/415пн про визнання за державним підприємством Міноборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" права господарського відання на вбудоване нежитлове приміщення магазину № 3 "Польот", яке розташоване за вказаною вище адресою.

За відповідним наказом Міноборони України діяльність вказаного підприємства була припинена та його було реорганізовано у концерн "Військторгсервіс", який є правонаступником майнових прав та обовязків вказаного вище підприємства.

З метою оформлення свідоцтва про право власності за спірне майно концерн звернувся до міської ради із заявою про реєстрацію такого права, однак отримав відмову з посиланням на п. 6 Тимчасового положення.

Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи учасників судового процесу, дослідивши фактичні обставини, суд вважає наступне.

Повноваження прокуратури щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом передбачені статтею 121 Конституції України, статтею 2 ГПК України.

Посилаючись на рішення Конституційного суду України від 08.04.99, прокурор обґрунтовує свою вимогу фактом проведення прокурорської перевірки, якою було встановлено, що 20 січня 2006 року господарським судом Луганської області прийняте рішення у справі № 18/415пн про визнання за державним підприємством Міноборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" права господарського відання на вбудоване нежитлове приміщення магазину № 3 "Польот", яке розташоване за вказаною вище адресою.

За наказом Міноборони України № 125 від 05.04.07 Про реорганізацію ДП МО України "Управління торгівлі Південного оперативного командування діяльність вказаного підприємства була припинена та його було реорганізовано у концерн "Військторгсервіс", який є правонаступником майнових прав та обовязків вказаного вище підприємства.

Згідно з актом прийому-передачі основних фондів, у т.ч. й спірного майна, затв. заступником міністра оборони 02.11.07, вони були прийняті концерном "Військторгсервіс". Це майно перебуває в державній власності і закріплене за концерном на праві господарського відання.

З метою оформлення свідоцтва про право власності за спірне майно концерн звернувся до міської ради із заявою про реєстрацію такого права, однак отримав відмову.

Нормами ст.ст. 3,4 Закону України "Про управління обєктами державної власності" від 21.09.06 № 185-V (далі Закон 185) передбачено, що обєктами управління державної власності є, зокрема, майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям.

Субєктами обєктами управління державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Відповідно до Закону 185 управління державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими субєктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких обєктів, повязаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними у межах, визначених законодавством України з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Вирішуючи цей спір суд виходить з наступного.

Статті 329 345 ЦК України встановлюють порядок набуття права власності з певних підстав.

Цивільне законодавство України визначає загальне правило набуття права власності - це підстави, не заборонені законом, не встановлюючи виключний перелік таких підстав. Крім того, законодавством встановлена презумпція правомірності набуття права власності - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчую його право власності, тобто позов позивача по справі є позадоговірною вимогою власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не зєднань про повернення майна чи усунення інших перешкод у здійснені власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Відповідно до ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відносно майна, яке є предметом спору, відсутні будь-які заборони чи обтяження, з огляду на це суд вважає, що визнання права власності за Міністерством оборони України не порушує прав чи інтересів будь яких інших осіб.

Таким чином відсутні правові перешкоди для визнання права власності спірного майна за Міністерством оборони України.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки прокурор звільнений від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то питання по судових витратах не вирішується.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Міністерством оборони України, 03168, м. Київ-168, Повітрофлотський пр-т, 6, код 00034022, право державної власності на нежитлове приміщення № 59 з прибудовою, підвалом, окремим зовнішнім входом, загальною площею 767,4 кв. м., вхідним та вихідним ганком загального користування, яке розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Гостра Могила, буд. 148 (магазин № 3 "Польот").

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 24.06.11.

Суддя А.Г.Ворожцов