Рішення № 16485537, 20.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.06.11 р. Справа № 19/33

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ДемідовоїП.В.

При секретарі судового засідання Мозговій Н.І.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Автозвук”, м.Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м.Київ

про стягнення заборгованості в сумі 4087131,71 грн., в тому числі: за кредитом 3376010,24 грн., за нарахованими відсотками за користування кредитом 700329,27 грн., за нарахованою, але не отриманою комісійною винагородою 10792,20 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи: ОСОБА_1 за довіреністю.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

20.06.2011р. з 11.40 год. по 11.50 год.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Автозвук”, м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автозвук”, м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Автозвук”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 4087131,71 грн., в тому числі: за кредитом 3376010,24 грн., за нарахованими відсотками за користування кредитом 700329,27 грн., за нарахованою, але не отриманою комісійною винагородою 10792,20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №38 від 18.03.2008р., права кредитора за яким було передано позивачу згідно з договором відступлення права вимоги №39/12 від 26.04.2010р.

Ухвалою від 12.05.2011р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №19/33 та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” м.Київ.

Разом з позовом 12.05.2011р. позивачем було надано заяву про його забезпечення шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що містяться на всіх банківських рахунках останнього та майно, що належить відповідачу, в межах суми 4087131,71 грн.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не підтверджено ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Відтак, заява щодо забезпечення позову у справі №19/33 шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтовано заявленою.

В судовому засіданні 20.06.2011р. позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, представник третьої особи підтримав позицію позивача.

Відповідач у судові засідання не зявився, про час і місце слухання справи був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 12.05.2011р., 23.05.2011р., 06.06.2011р.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №14/4-17/2866 від 01.06.2011р., наданого Головним управлінням статистики у Донецькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю „Автозвук” (код 31492523) зареєстровано за адресою: 83056, м.Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, 86А

На адресу суду повернуто поштові відправлення, надіслані відповідачу за вказаною адресою, №№12172117, 12385242, 12604459 з відміткою органу поштового звязку „организация не зарегистрирована”, „за зазначеною адресою не проживає”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Відповідно до розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача та третьої особи було ознайомлено з правами та обовязками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, господарський суд -

Встановив:

18 березня 2008р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Автозвук” (далі - позичальник) було укладено Генеральну кредитну угоду №38 (далі угода).

Відповідно до п.1.1 угоди, банк зобовязується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених цією угодою та додатковими угодами, укладеними в рамках Генеральної угоди, які є її невідємними частинами. Загальний розмір заборгованості позичальника за наданим кредитом в межах генеральної угоди не повинен перевищувати 330000,00 Євро. Кожна додаткова угода є окремим договором, при цьому кожна наступна додаткова угода не відміняє дію попередньої додаткової угоди.

Термін дії Генеральної угоди встановлюється з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та діє, у частині надання кредитів до 16.03.2011р., у частині виконання зобов'язань до повного виконання зобов'язань позичальником за цією угодою та всіма додатковими угодами (п.1.2 угоди).

Згідно з п.2.1 угоди, підтвердженням переходу права власності на кредитні кошти до позичальника є сплачені банком документи позичальника або зарахування коштів на поточний рахунок позичальника.

Строк повернення коштів, наданих в рамках дії кожного отриманого кредиту (додаткової угоди) 12 місяців з моменту підписання відповідної додаткової угоди, строк повернення коштів за кредитом (додатковою угодою), який буде надано в майбутньому: додаткова угода №1 16.03.2009р., додаткова угода №2 16.03.2010р., додаткова угода №3 16.03.2011р.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи зі встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 11 відсотків річних за кредитом, наданим у валюті Євро. Відсотки нараховуються та сплачуються у валюті Євро, в якій надано кредит.

За умовами генеральної кредитної угоди (п.2.1), за управління фінансовим кредитом банк нараховує, а позичальник сплачує банку комісійну плату у розмірі 0,25% річних від суми кредитної заборгованості, яка розраховується у Євро та сплачується у національній валюті згідно з діючим курсом НБУ, без ПДВ, яка починає нараховуватись з місяця фактичної загрузки ліміту кредитування та підлягає сплаті позичальником в останній робочий день місяця.

Додатковою угодою №1 від 18.03.2008р. до генеральної кредитної угоди сторони встановили ліміт кредитної лінії в розмірі 330000,00 Євро. Датою остаточного повернення кредитних коштів, отриманих у межах цієї додаткової угоди, є 16.03.2009р.

Договором №1 від 29.10.2008р. про внесення змін до генеральної кредитної угоди сторони змінили редакцію п.2.1 в частині підвищення розміру відсоткової ставки за користування кредитом до 14% річних, починаючи з 01.10.2008р.

Генеральна кредитна угода №38 від 18.03.2008р., додаткова угода №1 від 18.03.2008п. та договір про внесення змін №1 від 29.10.2008р. підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст.ст. 345-346 ГК України.

Відповідно до п.1 ст.1 Статуту ПАТ Промінвестбанк, затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ Промінвестбанк 23.04.2010р., протокол №28, (дата реєстрації 08.06.2010р.), Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” є правонаступником прав та зобовязань Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), створеного рішенням установчих зборів засновників від 28.04.1992р. та зареєстрованого Національним Банком України 26.08.1992р. за реєстраційним №125.

26 квітня 2010р. між Публічним акціонерним банком „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (далі первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф” (далі новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги №39/12.

Відповідно до п.1.1, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за вказаним вище кредитним договором.

За цим договором (п.1.3) до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання наступних обовязків: повернення грошових коштів в розмірі 3376010,24 грн., що є гривневим еквівалентом станом на дату укладання цього договору суми 320000,00 Євро; повернення нарахованих станом на дату укладання цього договору процентів за користування кредитом в сумі 700329,27 грн., що є гривневим еквівалентом станом на дату укладання цього договору суми 66381,72євро; повернення нарахованої, але не сплаченої комісійної винагороди в сумі 10792,20 грн., сплати неустойки в формі та розмірах, визначених кредитним договором, інших обовязків, встановлених кредитним договором.

Згідно з п.1.4 договору відступлення права вимоги, до нового кредитору переходять всі без винятку права та обовязки первісного кредитора за кредитним договором.

За приписами п.2.1.1, новий кредитор зобовязаний переказати первісному кредитору на рахунок №29093922/980 в філії „Кальміуське відділення ПАТ „Промінвестбанку в м. Донецьк”, код банку 335322, отримувач: філії „Кальміуське відділення ПАТ „Промінвестбанку в м. Донецьк”, код ЄДРПОУ 31492523, відшкодування за відступлення права вимоги за кредитним договором в сумі 4087131,71 грн. у день підписання цього договору.

Відповідно до п.4.2, передбачене договором №39/12 від 26.04.2010р. право вимоги по зобовязанням, що випливають з кредитного договору, переходить до нового кредитора в термін та на умовах, визначених п.2.1.1 цього договору.

Договір відступлення права вимоги №39/12 від 26.04.2011р. набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про визнання у встановленому порядку недійсними Генеральної кредитної угоди №38 від 18.03.2008р. (зі змінами та доповненнями) та договору відступлення права вимоги №39/12 від 26.04.2011р., обидва правочини є дійсними та обовязковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Як вбачається з банківських виписок, наявних в матеріалах справи, 19.03.2008р. відповідно до умов кредитної угоди відповідачу були перераховані грошові кошти в сумі 320000,00 Євро. В порядку та на умовах п.2.1 кредитної угоди, банком нараховувались відсотки за користування кредитом та комісійна плата за управління кредитом, які станом на 26.04.2010р. залишились не сплаченими відповідачем в розмірі 66381,72Євро та 10792,20 грн. відповідно.

На виконання умов договору відступлення права вимоги №39/12 від 26.04.2010р., позивач перерахував банку грошові кошти, внаслідок чого набув права, визначені п.1.3 договору № 39/12.

Під час судового розгляду справи №19/33 відповідач не надав доказів повернення в повному обсязі кредитних коштів в сумі 320000,00 Євро, отриманих за Генеральною кредитною угодою №38 від 18.03.2008р. (зі змінами та доповненнями), як не надав доказів повної та своєчасної сплати відсотків за користування ними в сумі 66381,72 Євро та комісії за управління кредитом в сумі 10792,20 грн. ані первісному кредитору банку, ані новому кредитору - позивачу.

Позивачем, на вимогу суду, надані пояснення стосовно стягнення вказаної вище заборгованості в національної валюті. В судовому засіданні 20.06.2011 року представник позивача заявив клопотання про стягнення заборгованості в національної валюті.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, валюта України (гривня) є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України, що цілком кореспондується з приписами ст.99 Конституції України, п.3.3 ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Встановлений законодавцем обовязок приймати на території України виконання будь-яких зобовязань в національній валюті, на погляд суду, дає право кредитору заявляти вимоги в валюті України по зобовязаннях , виражених в іноземній валюті. Оскільки у суду відсутні заперечення з цього приводу з боку відповідача, суд вважає можливим та законним задоволення в цієї частині вимог позивача. Таку ж позицію зайняв Вищій господарський суд України в інформаційному листі від 29.06.2010 N 01-08/369 „ Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” (п.19).

Таким чином, суд дійшов висновку про законність позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4087131,71 грн., в тому числі: за кредитом 3376010,24 грн., за нарахованими відсотками за користування кредитом 700329,27 грн., за нарахованою, але не отриманою комісійною винагородою 10792,20 грн.

Беручи до уваги викладене і враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені і відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати в повному обсязі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.99, 129 Конституції України, ст.ст. 512, 517, 525, 526, §2 Глави71 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 345-346 Господарського кодексу України, Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, Законом України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ст.ст.1, 4, 22, 27, 33, 34, 43, 44, 49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автозвук”, м.Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” про стягнення заборгованості в сумі 4087131,71 грн., в тому числі: за кредитом 3376010,24 грн., за нарахованими відсотками за користування кредитом 700329,27 грн., за нарахованою, але не отриманою комісійною винагородою 10792,20 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Автозвук” (83056, м.Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, 86А, ЄДРПОУ 31492523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф” (03040, м.Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 92/1, ЄДРПОУ 35379813, п/р 2650930510576 в ПАТ „Промінвестбанк”, МФО 300012) заборгованість в сумі 4087131,71 грн., в тому числі: за кредитом 3376010,24 грн., за нарахованими відсотками за користування кредитом 700329,27 грн., за нарахованою, але не отриманою комісійною винагородою 10792,20 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили

У судовому засіданні 20.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Демідова П.В.

Повний текст рішення за правилами

ст.ст.84-85 ГПК України підписано 25.06.2011р.