Рішення № 16485470, 14.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.06.11 р. Справа № 10/86пн

Господарський суд Донецької області у складі суддіГончарова С.А.

при секретарі судового засідання Прудніковій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом: Приватного підприємства „Анна-97”, м.Макіївка

до відповідача: Макіївської міської ради, м.Макіївка

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору стороні позивача Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації”, м.Макіївка

про визнання права власності, зобовязання видати свідоцтво

При участі представників:

від позивача: ОСОБА_1. довіреність від 07.06.2011 року

від відповідача: не зявились

від третьої особи: не зявились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Анна-97”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Макіївської міської ради про визнання права власності на самовільно збудовані будівлі: гаражі літ. К-1 площею 217,60 кв.м., гаражі літ. М-1 площею 184,40 кв.м., гаражі літ. Є-1 площею 36,80 кв.м., котельна літ. Н-1 площею 13,80 кв.м., торгівельний павільйон літ. О-1 площею 302,20 кв.м., холодильник літ. П-1 площею 237,50 кв.м., крита автостоянка зі складами літ. Р-1, Р1, Р2, Р3, площею 1015,20 кв.м., убиральня літ.Л площею 4,31 кв.м., прохідна літ. Д-1 площею 9,80 кв.м., сарай літ. І площею 30,0 кв.м., і проведені реконструкції прибудов за літ. Аn, А-1, які розташовані по вул. Рєпіна, 24а в Гірницькому районі м. Макіївка; зобовязання КП „БТІ м. Макіївки” видати свідоцтво про право власності на самовільно збудовані обєкти.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним, на земельній ділянці, яка належить йому на праві постійного користування та на якій розташована належна йому меблева база, було самовільно збудовано та реконструйовано спірне нерухоме майно, яке, згідно експертного висновку, знаходиться в задовільному стані та може експлуатуватись в подальшому. Наведені обставини, на думку позивача, є підставою для визнання за ним права власності на спірне майно на підставі ст. 376 Цивільного кодексу України.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву від 30.05.2011 року, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що меблева база, реконструкцію якої проведено позивачем, належить на праві власності Баранову Ігорю Святославовичу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

26.06.1998 року відповідно до рішення виконкому міської ради народних депутатів від 20.05.1998 року № 317 Приватному підприємству „Анна-97” видано Державний акт серії ІІ-ДН № 009455 на право постійного користування землею площею 0,8950 га для функціонування меблевої бази по вул. Рєпіна, 24а у Гірницькому районі.

Наведений акт зареєстровано 26.06.1998 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 965.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є законним користувачем земельної ділянки площею 0,8950 га, розташованої по вул. Рєпіна, 24а у Гірницькому районі.

Як вбачається з матеріалів справи, на балансі позивача перебувають нежитлові приміщення, які складаються зі складу А-1 № 1 з цегли площею 1882,4 кв.м., та складу Б-1 № 2 зі шлакоблоку площею 578,8 кв.м.

Наведені нежитлові приміщення входять до складу будівлі меблевої бази, якій рішенням виконавчого комітету Макіївської міської ради від 17.11.2010 року № 1287 присвоєно адресу: 86155, Донецька область, м. Макіївка, Гірницький район, вул. Рєпіна, 24а.

Позивачем на земельній ділянці по вул. Рєпіна, 24а у Гірницькому районі, наданій йому в постійне користування згідно Державного акту від 26.06.1998 року для функціонування меблевої бази, було самовільно побудовано та реконструйовано нерухоме майно.

За результатами технічної інвентаризації, проведеної Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки”, станом на 01.12.2010р., складено технічний паспорт на будівлі та споруди по вул. Рєпіна, 24а, в якому відображено конструктивні елементи та технічні характеристики збудованого та реконструйованого позивачем майна.

Так, як вбачається з наведеного технічного паспорту та листа КП „БТІ м. Макіївки” від 01.12.2010 року № 14050, позивачем самочинно збудовані обєкти, які являють собою: гаражі літ. К-1 площею 217,60 кв.м., гаражі літ. М-1 площею 184,40 кв.м., гаражі літ. Є-1 площею 36,80 кв.м., котельна літ. Н-1 площею 13,80 кв.м., торгівельний павільйон літ. О-1 площею 302,20 кв.м., холодильник літ. П-1 площею 237,50 кв.м., крита автостоянка зі складами літ. Р-1, Р1, Р2, Р3, площею 1015,20 кв.м., убиральня літ.Л площею 4,31 кв.м., прохідна літ. Д-1 площею 9,80 кв.м., сарай літ. І площею 30,0 кв.м., а також проведені реконструкції прибудов за літ. Аn, А-1, які розташовані по вул. Рєпіна, 24а в Гірницькому районі м. Макіївка.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою, зокрема, про визнання права власності на самовільно збудовані будівлі: гаражі літ. К-1 площею 217,60 кв.м., гаражі літ. М-1 площею 184,40 кв.м., гаражі літ. Є-1 площею 36,80 кв.м., котельна літ. Н-1 площею 13,80 кв.м., торгівельний павільйон літ. О-1 площею 302,20 кв.м., холодильник літ. П-1 площею 237,50 кв.м., крита автостоянка зі складами літ. Р-1, Р1, Р2, Р3, площею 1015,20 кв.м., убиральня літ.Л площею 4,31 кв.м., прохідна літ. Д-1 площею 9,80 кв.м., сарай літ. І площею 30,0 кв.м., і проведені реконструкції прибудов за літ. Аn, А-1, які розташовані по вул. Рєпіна, 24а в Гірницькому районі м. Макіївка.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не повязаних з позбавленням володіння.

Відповідно до приписів ст.ст.317, 320 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема, він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки роботи з будівництва та реконструкції спірного нерухомого майна, були проведені позивачем без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, спірні обєкти нерухомого майна вважаються такими, що побудовані самочинно, тобто без достатніх правових підстав. Правовідносини, повязані з самочинним будівництвом обєктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема статтею 376 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинне збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно зясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих обєктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.

Судом встановлено, позивач є законним користувачем земельної ділянки площею 0,8950га по вул. Рєпіна, 24а у Гірницькому районі, яка була надана в постійне користування для функціонування меблевої бази, та на якій позивачем побудовано та реконструйовано спірне нерухоме майно. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про припинення права користування позивача вказаною земельною ділянкою.

Одночасно, згідно з ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на обєкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише його визнання в судовому порядку. Обовязок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію обєктів самочинного будівництва не передбачена в чинному законодавстві, а порядок прийняття в експлуатацію обєктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

До моменту розгляду справи відповідач, до компетенції якого відносяться повноваження щодо розпорядження землями в межах території міста, та його виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення контролю за дотриманням місцевих правил забудови, та зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих обєктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, не здійснював жодних дій та не приймав жодних рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного обєкту самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, Проектно-будівельним підприємством „Модулор” (ліцензія АБ № 294377 від 14.03.2006 року) на замовлення позивача було проведено обстеження та визначення технічного стану будівельних конструкцій прибудов, гаражів, котельної, торгівельного павільйону, прохідної, холодильника, критої автостоянки зі складом та госпбудівель по вул. Рєпіна, 24а в Гірницькому районі м. Макіхвки

Згідно висновку, складеного за результатами проведення наведеного обстеження, результатами обстеження встановлено, що несуча здатність будівельних конструкцій обстежуваних будівель та споруд достатня; будівлі є нерухомим майном, знаходяться у задовільному стані та можуть бути використані для подальшої нормальної експлуатації без змін конструктивної схеми, збільшення навантажень на основні несучі конструкції та при дотриманні діючих санітарних та пожежних норм та правил.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при будівництві та реконструкції спірних обєктів.

На підставі викладеного, суд робить висновок про те, що існування спірних обєктів нерухомого майна не порушує нічиї права. Документів, які б підтверджували, що спірне майно порушує права інших осіб, до матеріалів справи не надано.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до п.2 ст.3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Як визначено положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, ст.321 Цивільного кодексу України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю обєктів самочинного будівництва та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти та користуватись зазначеним обєктом нерухомості та унеможливлює розпорядження їм. Чинне законодавство України передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого нерухомого майна саме в судовому порядку на підставі статті 376 ЦК України.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на самовільно збудовані будівлі: гаражі літ. К-1 площею 217,60 кв.м., гаражі літ. М-1 площею 184,40 кв.м., гаражі літ. Є-1 площею 36,80 кв.м., котельна літ. Н-1 площею 13,80 кв.м., торгівельний павільйон літ. О-1 площею 302,20 кв.м., холодильник літ. П-1 площею 237,50 кв.м., крита автостоянка зі складами літ. Р-1, Р1, Р2, Р3, площею 1015,20 кв.м., убиральня літ.Л площею 4,31 кв.м., прохідна літ. Д-1 площею 9,80 кв.м., сарай літ. І площею 30,0 кв.м., і проведені реконструкції прибудов за літ. Аn, А-1, які розташовані по вул. Рєпіна, 24а в Гірницькому районі м. Макіївка є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобовязання КП „БТІ м. Макіївки” видати свідоцтво про право власності на самовільно збудовані обєкти, суд зазначає наступне

Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Діючим законодавством України на підприємства бюро технічної інвентаризації покладено лише функції щодо реєстрації права власності та не надано повноважень щодо видачі відповідних свідоцтв.

Тобто, на відповідача діючим законодавство України не покладено обовязок здійснювати дії, про зобовязання здійснення яких наполягає позивач.

З огляду на викладене, позовні вимоги про зобовязання КП „БТІ м. Макіївки” видати свідоцтво про право власності на самовільно збудовані обєкти є такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи з того, що з боку відповідачів не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 16, 316, 317, 319, 320, 321, 328, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Приватного підприємства „Анна-97” до Макіївської міської ради про визнання права власності на самовільно збудовані будівлі: гаражі літ. К-1 площею 217,60 кв.м., гаражі літ. М-1 площею 184,40 кв.м., гаражі літ. Є-1 площею 36,80 кв.м., котельна літ. Н-1 площею 13,80 кв.м., торгівельний павільйон літ. О-1 площею 302,20 кв.м., холодильник літ. П-1 площею 237,50 кв.м., крита автостоянка зі складами літ. Р-1, Р1, Р2, Р3, площею 1015,20 кв.м., убиральня літ.Л площею 4,31 кв.м., прохідна літ. Д-1 площею 9,80 кв.м., сарай літ. І площею 30,0 кв.м., і проведені реконструкції прибудов за літ. Аn, А-1, які розташовані по вул. Рєпіна, 24а в Гірницькому районі м. Макіївка; зобовязання КП „БТІ м. Макіївки” видати свідоцтво про право власності на самовільно збудовані обєкти задовольнити частково

Визнати за Приватним підприємством „Анна-97” (86155, м. Макіївка, вул. Рєпіна, 24а, ЄДРПОУ 25324293) право власності на самовільно збудовані будівлі: гаражі літ. К-1 площею 217,60 кв.м., гаражі літ. М-1 площею 184,40 кв.м., гаражі літ. Є-1 площею 36,80 кв.м., котельна літ. Н-1 площею 13,80 кв.м., торгівельний павільйон літ. О-1 площею 302,20 кв.м., холодильник літ. П-1 площею 237,50 кв.м., крита автостоянка зі складами літ. Р-1, Р1, Р2, Р3, площею 1015,20 кв.м., убиральня літ.Л площею 4,31 кв.м., прохідна літ. Д-1 площею 9,80 кв.м., сарай літ. І площею 30,0 кв.м., і проведені реконструкції прибудов за літ. Аn, А-1, які розташовані по вул. Рєпіна, 24а в Гірницькому районі м. Макіївка.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Суддя Гончаров С.А.

В судовому засіданні 14.06.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення

Рішення підписане 17.06.2011р.