Постанова № 16479685, 08.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.06.11 місто СевастопольСправа №2а-1426/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді Кириленко О.О.,

секретар судового засідання Семенюк Є.Є.,

за участю: представника позивача Подрез-Ряполової І.В.,

представника відповідача Бойко І.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Севастопольгаз” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополі про зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2011 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Севастопольгаз” звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про скасування податкового повідомлення - рішення від 15 квітня 2011 року № 0000110234.

Позов обґрунтовано тим, що Державною податковою інспекцією в Ленінському районі міста Севастополя протиправно винесено податкове повідомлення - рішень від 15 квітня 2011 року № 0000110234 про застосування до позивача штрафних санкцій, чим були порушенні права останнього.

Представник позивача позивні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених у запереченнях до позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 11 лютого 2011 року по 25 березня 2011 рік Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя було проведено планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2010 рік, валютного і іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2010 рік.

За результатами перевірки відповідачем 01 квітня 2011 року було складено акт про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2010 рік № 30/23-4/03358305/2523/10.

Актом перевірки від 01 квітня 2011 року № 30/23-4/03358305/2523/10 встановлена несвоєчасна сплата позивачем суми самостійно визначеного грошового зобовязання з податку на прибуток за звітний період 1 квартал 2009 року в сумі 1171 687 гривень 00 копійок по терміну сплати 20 травня 2009 року, та за звітний період 1 квартал 2010 року в сумі 1628 016 гривень 00 копійок по терміну сплати 20 травня 2010 року.

На підставі акту перевірки від 01 квітня 2011 року № 30/23-4/03358305/2523/10 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя винесено податкове повідомлення рішення від 15 квітня 2011 року № 0000110234 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 559 940 гривень 60 копійок.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами перевірки, що позивачем 07 травня 2009 року до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополі подано декларацію № 26685 з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року, якою платником самостійно визначено розмір податку на прибуток, який підлягає сплаті в бюджет у сумі 1171 687 гривень 00 копійок.

Узгоджену суму податкового зобовязання, самостійно визначеного платником, у встановлений термін до 20 травня 2009 року позивачем сплачено не було, у результаті чого станом на початок 2 кварталу 2009 року у платника виник податковий борг з податку на прибуток.

Погашення вказаного боргу відбувалося у період з 28 травня 2009 року по 19 листопада 2009 року, як шляхом перерахування грошових коштів до бюджету, так і шляхом зменшення обєкту оподаткування податком на прибуток у податкових деклараціях наступних податкових періодів. Остаточне погашення недоїмки, що виникла 20 травня 2009 року, відбулося 19 листопада 2009 року за наслідками подання декларації з податку на прибуток за звітний період 9 місяців 2009 року (декларація від 20 жовтня 2009 року № 88151).

Остаточне погашення податкового боргу за узгодженим та несплаченим своєчасно податковим зобовязанням відбулося у період, що підлягав перевірці (четвертий квартал 2009 року) із затримкою 182 календарних дні, а саме: з 20 травня 2009 року (граничний термін сплати) по 19 листопада 2009 рік (дата остаточного погашення).

Крім того, 05 травня 2010 року до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя подано декларацію № 9001477472 з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, якою платником самостійно визначено розмір податку на прибуток у сумі 1628 016 гривень 00 копійок.

Узгоджену суму податкового зобовязання, самостійно визначеного платником, у встановлений термін до 20 травня 2010 року сплачено не було, у результаті чого станом на початок 2 кварталу 2010 року у платника виник податковий борг по податку на прибуток.

Погашення вказаного боргу відбувалося у період з 19 серпня 2010 року по 17 лютого 2011 рік, як шляхом перерахування грошових коштів до бюджету, так і шляхом зменшення обєкту оподаткування податком на прибуток у податкових деклараціях наступних податкових періодів. Остаточне погашення недоїмки, що виникла 20 травня 2010 року, відбулося 17 лютого 2011 року, тобто із затримкою 273 календарних дні - з 20 травня 2010 року (граничний термін сплати) по 17 лютого 2011 року (дата остаточного погашення).

Відповідно до статті 4 та пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»(який діяв на час виникнення спірних правовідношень) платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно законам України покладений обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі). Вони зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлений законом термін.

Згідно з абзацом першим підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (який діяв на час виникнення спірних правовідношень), платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону встановлено, що у разі не сплати платником податків узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який містить у собі аналогічні приписи.

Так, відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобовязання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 116.2 статті 116 Податкового кодексу України за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Виходячи з аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що право на застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань у податкового органу виникає з моменту несвоєчасного погашення платником усієї суми боргу.

З матеріалів справи вбачається та не оспорюється позивачем, що погашення у повному обсязі суми податкового боргу, що виник 20 травня 2009 року, відбулося 19 листопаду 2009 року, тобто у 4 кварталі 2009 року. Таким чином, саме у 4 кварталі 2009 року у податкового органу виникло право застосовувати штрафні (фінансові) санкції за фактом несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання, а тому посилання позивача на акт попередньої перевірки, за результатами якої у 1 кварталі 2009 року не встановлено порушень податкового законодавства щодо строків сплати податкових зобовязань, є безпідставним.

Факт несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання платником підтверджується даними облікової картки платника, з якої вбачаються дати сплати кожної частини боргу, із відповідною затримкою на певну кількість календарних днів.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача, що при винесенні податкових повідомлень-рішень не враховувався існуючий на той час мораторій на задоволення вимог кредиторів, у звязку з процедурою визнання його банкрутом.

Відповідно до статей 1 та 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 70 вказаного Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду надані належні та допустимі докази, які підтверджують законність його дій.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0000110234 від 15 квітня 2011 року про застосування до ВАТ «Севастопольгаз»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 559940 гривень 60 копійок, діяла у спосіб та порядку, передбачені діючим податковим законодавством, у звязку з чим, суд вважає позовні вимоги ВАТ «Севастопольгаз»не підлягаючими задоволенню.

Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанову складено у повному обсязі

10 червня 2011 року

СуддяО.О. Кириленко