Постанова № 16479548, 20.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 квітня 2011 року 13:07 № 2а-2100/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Мацюк І.В. розглянувши у судовому засіданні позов та надані сторонами матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «Премєр консалт»

доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивачаДрачов Р.М. (директор, паспорт серія НОМЕР_1, виданий Московським НУГУ МВС України в м. Києві 26.06.1998 року)

від відповідачаОСОБА_2 (за довіреністю №5 від 04.01.2011 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.02.2011 року до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «Премєр консалт»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, в якому просить податкові повідомлення-рішення №00000880710/0 від 02.07.2010р., №00000880710/1 від 12.08.2010р., №00000880710/2 від 27.10.2010р. визнати нечинними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2011 р. було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 03.03.2011 р.

В попередніх судових засіданнях 03.03.2011 р., 21.03.2011 р. та 25.03.2011 р. оголошувалися перерви.

Ухвалою від 07.04.2011 року було закінчено підготовче провадження та призначена справа до судового розгляду.

В судове засідання зявився представник позивача, котрий вказав, що відповідачем було порушено порядок проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість (надалі ПДВ), та як наслідок відповідач помилково прийшов до висновку про порушення позивачем положень ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі Закон). Крім того, відповідач не дотримався порядку складення податкового повідомлення-рішення, а саме не отримавши документів на свій запит відповідач зобовязаний був провести виїзну позапланову перевірку позивача.

В судове засідання зявився представник відповідача, котрий вказав, що Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва правомірно провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку, під час проведення якої позивач на вимогу перевіряючи підтверджуючих інформацію та документів не надав. Як наслідок, за результатами проведеної перевірки, на підставі наявних документів, працівниками відповідача було встановлено що позивач порушив п.п.7.4.5. п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, та безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування за 1 квартал 2010 року на суму 5274 грн.

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає що позовна підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В період з 12.05.2010 року по 16.06.2010 року головним державним податковим ревізором інспектором сектору адміністрування ПДВ відділу контролю за відшкодуванням ПДВ Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «Премєр консалт».

За результатами проведеної документальної невиїзної (камеральної) перевірки було складено Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ №3910/07-10/32488570 від 16.06.2010 року (надалі Акт).

Відповідно до вказаного Акту працівниками відповідача було встановлено, що позивач порушив п.п.7.4.5. п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, та безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування ПДВ за 1 квартал 2010 року на суму 5274 грн.

За результатами проведеної камеральної перевірки, відповідно до встановлених в Акті порушень, відповідачем було направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №00000880710/0 від 02.07.2010 року, в якому зазначалось, що позивач порушив положення п.п.7.4.5. п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, а саме завищив бюджетне відшкодування ПДВ на суму 5274 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до начальника Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, Голови Державної податкової адміністрації у м. Києві та Голови Державної податкової служби України. Однак, за результатами розгляду скарги, позивачу було відмолено в її задоволенні, та направлено нові податкові повідомлення-рішення, а саме №00000880710/1 від 12.08.2010 р., №00000880710/2 від 27.10.2010 р.

Водночас, не погоджуючись із позицією Державної податкової служби України, позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в судовому порядку, оскільки жодних запитів від Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва він не отримував і як наслідок, не мав фізичної можливості надати первинні документи, що посвідчують порядок нарахування ПДВ.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

В п.1.3 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з ПДВ з урахуванням інформації розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №266 від 18.04.2008 року (надалі Наказ №266), під камеральною перевіркою розуміється перевірка, яка проводиться органом ДПС виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника ПДВ. Крім того, аналогічне за змістом поняття визначене в п.3.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. №253 (надалі Наказ №253), відповідно якого камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до п.3.1 Наказу №266 податкові декларації і розрахунки з ПДВ, що подаються платником ПДВ до ДПІ, підлягають обов'язковій камеральній перевірці працівниками підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб протягом 30 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС або днем фактичного подання уточнюючого розрахунку, згідно з Методичними рекомендаціями щодо проведення камеральних перевірок податкової звітності з ПДВ, затвердженими у додатку 3 до Наказу №266

Відповідно до п.3.3 Наказу №266, метою проведення камеральної перевірки податкової звітності є виявлення та упередження на першому етапі можливих порушень податкового законодавства за рахунок застосування окремих методів контролю та аналізу діяльності суб'єктів господарювання.

Таким чином, відповідачем було правомірно проведено камеральну перевірку, що в судовому засіданні не оскаржується позивачем.

Водночас, під час судового розгляду справи було встановлено, що на адресу позивача відповідачем направлявся лист №16581/10/07-015 від 13.05.2010 року, в якому просив ТОВ «Юридична група «Премєр консалт»надати підтверджуючі документи (копії податкових накладних, копії завірених реєстрів отриманих і виданих податкових накладних, договори відповідно до якого придбано товар, завірені копії первинних документів та інші) щодо заявленої суми ПДВ до відшкодування.

Вказаний лист було отримано позивачем 15.06.2010 року, що не спростовується відповідачем. Таким чином, лист із вимогою надати документи було отримано позивачем за 1 день до складення відповідачем Акту.

Водночас, в п.4.2 Наказу №266, під час проведення документальної невиїзної перевірки працівники підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб мають право:

ьодержувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби;

ьзапрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків;

ьвимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

При цьому, відповідач має право під час камеральної перевірки проводити аналіз податкових декларацій, та обсяг тих документів, що визначений в п.1.2 Методичних рекомендаціях щодо проведення камеральних перевірок податкової звітності з ПДВ, затверджених Наказом №266.

Ні в пункті 4.2 Наказу №266, ні в п.1.2 Методичних рекомендацій щодо проведення камеральних перевірок податкової звітності з ПДВ, затверджених Наказом №266, не наділено відповідача вимагати від платника податків подання додаткових відомостей, а саме оригіналів/копій податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит ПДВ.

Водночас, відповідно до п.4.5 Наказу №266, у разі неотримання пояснень, передбачених пунктом 4.2 наказу №266, протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту платником ПДВ (отримувачем) працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб передає перелік таких платників до підрозділу податкової міліції з наданням інформації про вжиті заходи (телефонний дзвінок, направлений запит тощо) для здійснення заходів, передбачених п. 6.2 розділу VI Наказу №266.

Аналогічна за змістом норма передбачається і в п.4.11 Наказу №266, згідно якої якщо платник ПДВ (постачальник) не подає пояснення (передбачені п. 4.2 Наказу №266) на звернення органу ДПС протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту платником ПДВ, працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб передає перелік таких платників до підрозділу податкової міліції з наданням інформації про вжиті заходи (телефонний дзвінок, направлений запит тощо) для здійснення заходів передбачених, пунктом 6.2 Розділу VI Наказу №266.

Відповідно до п.6.2 Наказу №266, працівник підрозділу податкової міліції після отримання інформації від підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб про незнаходження платника ПДВ за вказаними в реєстраційних документах даними, переліку платників ПДВ, які не надали відповідні документи на запит органу ДПС (з наданням працівником підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб інформації про вжиті заходи (телефонний дзвінок, направлений запит тощо)) зобов'язаний встановити місцезнаходження платника ПДВ, суб'єкта господарювання незареєстрованого платником ПДВ. У разі підтвердження відсутності платника ПДВ, суб'єкта господарювання, не зареєстрованого платником ПДВ, за його місцезнаходженням, встановити місцезнаходження його засновників, посадових осіб, провести їх опитування щодо здійснення господарських операцій (поставки товарів, послуг, відвантаження товарів, фактичного виконання робіт, транспортування, зберігання товарів по ланцюгу постачання товару до його споживача), виписки податкових накладних, виявлення активів платника ПДВ та ін. Проводиться перевірка згідно з вимогами ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України на предмет наявності ознак фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків, інших злочинів.

Про проведену роботу підрозділ податкової міліції зобов'язаний повідомити підрозділи оподаткування юридичних, фізичних осіб та податкового контролю в письмовому вигляді протягом п'яти днів з моменту отримання службової записки від вказаних підрозділів.

Водночас, під час відповідачем не надано жодних підтверджуючих документів звернення до податкової міліції щодо проведення відповідної перевірки причин неподання документів на вимогу податкової інспекції.

Таким чином, відповідач не дотримався Наказу №266, а саме вимагав надати додаткові документи (копії податкових накладних, копії завірених реєстрів отриманих і виданих податкових накладних, договори відповідно до якого придбано товар, завірені копії первинних документів та інші), що не передбачено положеннями п.4.2 Наказу №266 та п.1.2 Методичних рекомендацій щодо проведення камеральних перевірок податкової звітності з ПДВ, затверджених Наказом №266, а також не звернувся до відповідних структурних підрозділів державної податкової служби для вирішення питання про отримання необхідних документів.

16.06.2010 року, відповідач, не отримавши запитувані документи від позивача склав відповідний Акт.

Натомість, відповідно до п.3.7.1 та п.3.7.2 Наказу №266, для сумлінних платників податків (категорія уваги 1), платників податків помірного ризику (категорія уваги 2), платників податків високого ризику (категорія уваги 3) якщо за результатами камеральної перевірки виявлені порушення (помилки), працівник підрозділу оподаткування юридичних (фізичних) осіб запрошує платника ПДВ для складання Акта документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ за формою, встановленою наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30 травня 1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», та направляє повідомлення-рішення відповідно до Наказу №253.

В судовому засіданні було встановлено, що не спростовується відповідачем, що керівника позивача для складання Акту не викликали.

Таким чином, відповідач не дотримався Наказу №266, а саме не запросив керівника (представника) позивача для складення Акта документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ.

Відповідно до пп.Б) пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Законуякщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Крім того, до ч.в) пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Аналогічна за змістом норма міститься і в пп.в) п.3.1 Наказу №253, відповідно до якого податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення зокрема у таких випадках якщо податковий орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження суми податкового зобов'язання.

При цьому, відповідно до положень п.4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 р. (надалі Порядок №327) податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації Акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання. У разі невручення поштою рекомендованого листа з одним примірником акта перевірки (у зв'язку з відсутністю суб'єкта господарювання за вказаним місцезнаходженням) податкове повідомлення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається протягом трьох робочих днів від дня повернення листа до органу державної податкової служби.

Однак, як було встановлено в судовому засіданні, позивачу було направлено рекомендованим листом складений Акт, проте позивач його не отримав в звязку із тим, що вказаний лист було повернуто через закінчення строку зберігання.

З огляду на вказане, суд критично ставиться до посилання відповідача, що податкове повідомлення-рішення належним чином складено, оскільки положення Порядку №327 не містять виключень щодо можливості складення податкового повідомлення-рішення в тому разі, якщо відповідач не отримав Акт в звязку із закінченням терміну зберігання рекомендованого листа, яким вказаний Акт було направлено. Більше того, суд акцентує увагу, що положення Наказу №327 мають виключення по складенню податного повідомлення-рішення лише в тому разі, якщо рекомендований лист не вручено в звязку із відсутністю за адресою субєкта господарювання.

Як наслідок, суд критично ставиться до посилання відповідача, що ним належним чином було направлено на адресу позивача відповідний Акт, та правомірно складено податкове повідомлення-рішення.

Крім того, положення ст.11 та ст.111 Закону України «Про податкову службу в Україні»наділяють податкову службу правом на проведення позапланової виїзної перевірки. При цьому, підставою для проведення такої перевірки може бути виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Аналогічна позиція була зафіксована відповідачем в листі №16581/10/07-015 від 13.05.2010 року, в якому вказано, що у разі ненадання платником податків пояснень та документальних підтверджень на обовязків письмовий запит державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, ДПІ у Дарницькому районі буде вжито заходів щодо проведення документальної виїзної перевірки на підставі п.3 ч.6 ст.111 Закону України «Про податкову службу в Україні».

Таким чином, суд приймає до уваги посилання позивача, що відповідач мав можливість провести виїзну позапланову документальну перевірку позивача, в тому випадку, якщо позивач не надав в строк документи, які витребував відповідач.

Більше того, відповідно до пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.8. ст. 1 Закону встановлено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.7.5 п. 7.7 ст.7 Закону суми ПДВ зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування цього податку згідно з Законом.

Сума відємного значення ПДВ в розмірі 5274 грн. виникла сумарно за результатами господарської діяльності у 2010 році, та ІІ та ІV кварталі 2009 року, що не оскаржується відповідачем. Водночас, як було встановлено в судовому засіданні, що не спростовується відповідачем, позивач, після отримання податкового повідомлення-рішення надав до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі та Державної податкової адміністрації у м. Києві Реєстр отриманих та виданих податкових накладних, із додатками до них, а саме Квитанції до прибуткового касового ордеру, Акти приймання-здачі робіт та податкові накладні, однак вказані документи не були прийняті до уваги.

Вказані первинні документи були надані до суду, з яких вбачається, що суми вказані в реєстрах відповідають сумам зазначених в Квитанціях до прибуткового касового ордеру, Актах приймання-здачі робіт та податкових накладних.

Тобто, включення сум до податкового кредиту з ПДВ було спричинене фактичним надходженням цих сум до Державного бюджету України.

Суд виходячи із суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з визначення платника податку як особи, котра згідно з п. 1.3 ст.3 Закону зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, дійшов висновку, що відшкодуванню підлягають суми, які були сплачені до бюджету. Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку. При цьому, зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та його відшкодування за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку. Право на відшкодування виникає при фактичній надмірній сплаті ПДВ.

Таким чином, позивач правомірно включив суму в розмірі 5274 грн. як частину залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товару.

Відповідно до положень ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись положеннями ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична група «Премєр консалт»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення видані Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва №00000880710/0 від 02.07.2010р., №00000880710/1 від 12.08.2010р., №00000880710/2 від 27.10.2010р.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Б. В. Санін

Повний текст постанови виготовлений 26.04.2011 року.