Постанова № 16479384, 09.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 березня 2011 року № 2а-754/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС груп»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Недашковського О.Г., представника;

від відповідача: Турчина Д.О., представника,

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС груп»з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень №0011372310/0, №0011382310/0 від 30.12.2010р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що у позивача в наявності всі документи, що підтверджують правомірність віднесення сум, сплачених ТОВ «С.Дж.Р.Груп», до валових витрат, а сум ПДВ, сплачених даному контрагентом - до податкового кредиту.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятих рішень. Зокрема, відповідач стверджує, що відповідно до наданих пояснень особа, яка значиться засновником та директором контрагента позивача, не має відношення до його діяльності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекціэю у Печерському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС груп»(код ЄДРПОУ 32665578) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код ЄЖРПОУ 34981754) за період з 01.01.2008р. по 30.09.2010р. та складено акт перевірки №1069/23-10/32665578 від 14.12.2010р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 124 600,00 грн. та пп. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та виявлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 110666,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Печерському районі м.Києва прийняті податкові повідомлення рішення від 30.12.10р.:

- №0011372310/0, яким визначено суму податкового зобовязання ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість в розмірі 132 800,00 грн., в т.ч. 88 533,00 грн. - основний платіж, 44267,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0011382310/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 161 929,00 грн., в т.ч. 110666,00 грн. основного платежу, 51263,00грн. штрафні (фінансові) санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено актом перевірки, між ТОВ «АІС Груп» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» укладено договір про надання поліграфічних послуг №1509 від 15.09.2008р.

Згідно акту перевірки, відповідачем зроблений висновок, що вищезазначений договір є недійсним в силу закону, оскільки правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину. Зокрема, відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідальність внутрішній волі.

Також акт перевірки містить посилання на відсутність настання наслідків угоди, оскільки, на думку відповідача, позивачу жодних робіт чи послуг від контрагента не передавалося.

Даний висновок зроблений податковим органом посилаючись на те, що в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа №079010/10 за ч.5 ст.191, ч.2 ст.205 КК України, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_3 Зокрема, в ході досудового слідства встановлено, що громадянин ОСОБА_3 є формально засновником та директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та ніяких документів фінансово господарської діяльності підприємства від імені даного товариства не підписував.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкові накладні, виписані ТОВ «С.Дж.Р.Груп», не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору про надання поліграфічних послуг, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Зокрема, суд ухвалою від 19.01.2011р. витребовував у відповідача інформацію про кримінальну справу відносно посадових осіб ТОВ «С.Дж.Р.Груп», яка зазначена в акті перевірки, натомість, відповідач суду інформацію про наявність вироку по даній кримінальний справі не надав.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на укладення угоди, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійсненою позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироку посадовій особі підприємства, або будь які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобовязані складати фінансову звітність.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до вищевказаного договору, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»надало ТОВ «АІС груп»послуги на загальну суму 531193,20, в тому числі ПДВ 88532,20 грн.

Згідно акту перевірки, розрахунки між субєктами господарювання проводилися у безготівковій формі. Фактичне виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт (послуг). Заборгованості за даними бухгалтерського обліку ТОВ «АІС Груп»по розрахункам з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не значиться.

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «АІС Груп» з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»зроблено на підставі первинних документів, а саме: Акти виконаних робіт, податкових накладних, суми ПДВ по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Також судом було досліджено обставини, за яких позивачем було отримано від ТОВ «С.Дж.Р.Груп»послуги. Зокрема, судом встановлено, що вказаним підприємством надавалися позивачу послуги з тиснення, які є складовою частиною поліграфічних послуг, які надає позивач.

Матеріалами справи підтверджено, що вказані послуги відносяться до технологічного процесу послуг, які надає позивач. Також матеріалами справи підтверджено використання наданих позивачу послуг в господарській діяльності позивача, зокрема, реалізація поліграфічної продукції, з виконаними ТОВ «С.Дж.Р.Груп»роботами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 161 929,00 грн. та винесення податкового повідомлення рішення №0011382310/0 від 30.12.2010р., яке підлягає скасуванню.

Відносно правомірності визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму132 800050 грн. за порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки та відзиві на позов не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

З огляду на викладене, а також те, що судом встановлено здійснення позивачем господарських операцій, підтвердження податкового кредиту та витрат відповідними документами, як того вимагає пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та враховуючи наявність законних підстав для здійснення даних господарських операцій, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

А тому, суд вважає висновки акту перевірки від 14.12.2010р. щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»такими, що не відповідають дійсності, отже, податкове повідомлення - рішення від 30.12.2010р. №0011372310/0 підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС груп»задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 30.12.2010р. №0011372310/0 та №0011382310/0.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян