Постанова № 16479373, 24.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 березня 2011 року 12:14 № 2а-1891/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Попадин О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання неправомірними дій щодо невизнання податкової звітності

за участю представників сторін:

від позивача Рогач В.К.

від відповідача Мавлонова М.Б.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09 лютого 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі-відповідач) про визнання неправомірними дій щодо невизнання податкової звітності за липень 2010 р. та зобовязання відповідача прийняти та визнати податкові звітніть. Разом з позовною заявою подано клопотання про понволення строку звернення до суду.

Ухвалою Окружного адміністратвиного суду міста Києва від 09 лютого 2011 р. призначалось судове засідання до відкриття провадженняя у справі для вирішення питання щодо поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2011 року провадження у справі відкрито, оскільки судом встанволено, що позивачем строк звернення до суду не пропущено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2011 року закінчено підготовче провадження у справі та прзначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти задовлення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письомвих запереченнях, наявних у матеріалах справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Сервіс»зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 30.10.2001 р. (код ЄДРПОУ 31721919), про що свідчить наявна у матеріалах справи копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Сервіс»зареєстроване платником податку на додану вартість від 10.07.2003 р. на підставі свідоцтва № 37062770, виданого 10.07.2003 р.

Судом встановлено, що позивачем 10 серпня 2010 року подано до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року.

Разом з тим, листом від 11.08.2010 р. № 2596/10/3/28-312 відповідачем повідомлено позивача про невизнання податкової звітності у звязку із заповненням декларації за липень 2010 всупереч правилам, зокрема відповідачем у листі вказано на наявність виправлень, підчищень, помарок, дописок і закреслювань, а з письмових заперечень відповідача вбачається, що мається на увазі наявність виправлень, підчищень, помарок, дописок і закреслювань на:

- 1-му аркуші в графі «Звітний (податковий) період»

- у розділі ІІ додатку 1 в графі «дата отримання отримувачем (покупцем) розрахунку»

- у розділі І «Отримані податкові накладні».

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

У відповідності до п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту Закон № 2181) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів , її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження (пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181).

Основним моментом спору, який потребує зясування це є питання щодо зазначення обовязкових реквізитів в податковій декларації.

Аналізуючи описані правові норми, суд звертає увагу, що податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників, а Закон України “Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює вичерпний перелік підстав для невизнання податкової декларації, а саме: не зазначення обовязкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

У відповідності до пп. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).

З вищенаведеного випливає, що слід враховувати норми законодавства, які регулюють порядок сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, що відповідно містяться в законах України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до п. 10.6 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166.

Згідно з підпунктом 1.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.

У відповідності до абз. 2 п. 16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», не встановлено обов'язкових реквізитів для податкової декларації з податку на прибуток.

Отже, з вищенаведеного випливає, що чинним законодавством не встановлено, які саме реквізити податкової декларації є обовязковими, а тому неможна чітко дійти висновку про обовязковість тих чи інших реквізитів.

Аналогічних висновків, викладених в Ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011 р., дійшов суд апеляційної інстанції у справі №2-а-7728/10/1070 за позовом ТОВ «Алімар»до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (головуючий суддя: Саприкіна І.В., судді Безіменна Н.В., Літвіна Н.М.).

Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується той факт, що всі графи поданих позивачем податкових декларацій є заповненими, що не заперечується відповідачем.

Щодо посилання податкового органу на наявність виправлень в окремих графах, то судом встановлено з примірнику, наданого позивачем (який містить відмітку (штамп) податкового органу про прийняття), що на момент подання декларації позивачем всі графи були заповнені друкованим способом та виправлень ручкою не містили.

Щодо неможливості визначити номери отриманих податкових декларацій, зазначених у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних № 7 в графі, строки № 18, 20, 22, 24, 26, то судом встановлено наступне.

У графі 4, строчка 18 вказано податкову накладну № 310710/1/1596714; у графі 4, строчка 20 вказано податкову накладну № 310710/2/1596952; у графі 4, строчка 22 вказано податкову накладну № 310710/3/1638927; у графі 4, строчка 24 вказано податкову накладну № 310710/4/1596729; у графі 4, строчка 26 вказано податкову накладну № 11432/825400.

Отже, з наведеного випливає, що відповідачем не доведено правомірність дій, докази вчинення позивачем виправлень ручкою до суду не надано, натомість позивачем надано належні докази подання звітності без наявності виправлень.

Матеріали справи свідчать, що податкова декларація позивача з податку на доданку вартість за липень 2010 року містить всі обовязкові реквізити, підписана відповідними посадовими особами директором та головним бухгалтером, та скріплена печаткою платника податків.

Відтак, підстави, зазначені відповідачем не є підставою для відмови в прийняті податкових декларацій, оскільки не є законодавчо визначеною підставою для невизнання податкової звітності, адже статус таких вимог, на які посилається відповідач Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не визначений як обовязковий. Інших підстав для не визнання звітності податковим органом не вказується, тому суд приходить до висновку про неправомірність дій щодо неприйняття звітності позивача за липень 2010 р.

Разом з тим, позовні вимоги про зобовязання податкового органу подану позивачем декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року визнати податковою звітністю задоволенню не підлягають, оскільки по своїй суті фактично є вимогами про визнання протиправними дій щодо неприйняття звітності, тобто дублюють розглянуті вище позовні вимоги.

Крім того, задоволення попередніх позовних вимог позивача достатнє для захисту та відновлення його порушеного права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачем не доведена правомірність дій щодо невизнання поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року як податкової декларації, а тому адміністративний позов ТОВ“Еліт-Сервіс” в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо невизнання податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс", як податкової декларації, за липень 2010 р. та подання нової декларації з виправленими недоліками.

3. В іншій частині позовної заяви відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Сервіс" судові витрати у розмірі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

повний текст постанови виготовлено та підписано 05.04.2011 р.