Постанова № 16479358, 12.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2011 року           16:16           № 2а-6927/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Рагімової Н.А. та представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1 (довіреність № 01/02-11 від 01.02.2011 р.),

від відповідача –ОСОБА_2 (довіреність № 3097/9/10 від 16.06.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

провизнання протиправними певних дій, зобов’язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» (далі –Позивач, Товариство) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі –Відповідач), в якому після остаточного уточнення позовних вимог (заява від 09.09.2010 р.) просило визнати протиправними дії щодо проведення 15.04.2010 р. невиїзної документальної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки № 1368/23-621-34185749 від 15.04.2010 р., визнати протиправними дій, які полягали у зменшенні від’ємного значення податку на додану вартість за лютий 2010 року, зобов’язати відповідача не зменшувати від’ємне значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що дії відповідача по проведенню перевірки не відповідають вимогам ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»та пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки вказаними нормами податковому органу надається право на проведення перевірки у випадку, якщо в декларації з ПДВ заявлені суми ПДВ, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), в той час як позивач не подавав заяву про бюджетне відшкодування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що підставою для проведення перевірки було подання позивачем декларації з ПДВ з лютий 2010 року, в якій було задекларовано суму від’ємного значення ПДВ у розмірі 732,5 тис. грн. За результатами перевірки було зменшено значення рядку 26 декларації з ПДВ (залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ), однак враховуючи те, що позивачем не було заявлено суму до бюджетного відшкодування, податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки не складалось.

Відповідач вважає, що оскаржуваним актом перевірки права позивача не порушено, оскільки жодних негативних наслідків для позивача висновки, викладені в акті перевірки, не мають.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»зареєстроване як юридична особа Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 12.04.2006 р. (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34185749) та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва.

22 березня 2010 року позивачем було подано до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з ПДВ за лютий 2010 року (вх. № 23370), в рядку 26 якої Товариство задекларувало суму від’ємного значення ПДВ (залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) у розмірі 732 539,00 грн.

Разом із декларацією позивачем було подано податковому органу:

Додаток № 2 –довідка щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

Додаток № 3 –розрахунок суми бюджетного відшкодування.

15 квітня 2010 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»з питань правильності визначення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за лютий 2010 року.

За результатами перевірки було складено акт № 1368/23-621-34185749 від 15.04.2010 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт), в якому відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено рядок 26 декларації з ПДВ у сумі 732539,00 грн. залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2010 року.

Як встановлено під час розгляду справи, податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки не приймалось.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому відповідно до пп. 5.9.1, 5.9.2 п. 5.9 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. 166 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду відображається в рядку 20 декларації по податку на додану вартість, від'ємне значення - в рядку 21 декларації.

Відповідно до положень п. 5.11 цього Порядку якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

У відповідності до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Статтею 19 Конституції України передбачається обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХІІ у редакції, чинній на момент спірних правовідносин.

До функцій податківців належить і здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів (п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону № 509-ХІІ).

Таким чином, право на проведення невиїзної документальної перевірки даних податкових декларацій є правом органу державної податкової служби, яке пов’язане з виконанням функції по контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, перевіркою достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що проведення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва невиїзної документальної перевірки з питань правильності визначення залишку від’ємного значення з ПДВ у податковій декларації за лютий 2010 року здійснювалось відповідачем в межах повноважень, у спосіб та в порядку, визначеними законом, тому вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення вказаної перевірки не підлягають задоволенню.

Стосовно посилання позивача на те, що заява про бюджетне відшкодування ним не подавалась, тому проведена відповідачем перевірка суперечить вимог пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суд зазначає, що в даному випадку відповідачем проводилась саме невиїзна перевірка, право на проведення якої вказаним Законом не пов’язується лише з перевіркою достовірності нарахування бюджетного відшкодування.

З приводу вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача, які полягали у зменшенні рядка 26 декларації з ПДВ за лютий 2010 р. у сумі 732539,00 грн. та зобов’язання відповідача за наслідками невиїзної документальної перевірки від 15.04.2010 р. не зменшувати від’ємне значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду суд зазначає наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи, податкове повідомлення –рішення за результатами проведеної камеральної перевірки відповідачем не приймалось.

Фактично, позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті камеральної перевірки, стосовно зменшення рядку 26 декларації з ПДВ у сумі 732539,00 грн. залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В судовому засіданні представник позивача не зміг надати обґрунтованих пояснень стосовно того, яким чином висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 1368/23-621-34185749 від 15.04.2010 року, порушують права позивача; а також стосовно, які наслідки мав висновок відповідача по «зменшенню рядка 26 декларації з ПДВ за лютий 2010 р.»та які конкретно дії було вчинено відповідачем по зменшенню значення рядка 26 вказаної декларації.

Відповідно до п. 4.2.2. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої Наказом Головної Державної податкової інспекції України 12.05.94 № 37 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України 03.09.01 № 342) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.10.2001 р. за № 887/6078, податкові зобов'язання, нараховані (зменшені, списані) органом державної податкової служби, проводяться у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень в частині сум, узгоджених податкових зобов'язань згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби повідомлень платникам податків.

Таким чином, будь-які нарахування, зменшення, списання, відстрочення або розстрочення сплати сум податкових зобов'язань відображаються структурними підрозділами органу державної податкової служби в картці особового рахунку платника податків.

З дослідженого в судовому засіданні витягу з картки особового рахунку ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»станом на 13.07.2010 р. вбачається, що жодних нарахувань податкових зобов’язань, рівно як і зменшення суми від’ємного значення ПДВ у картці особового рахунку позивача податковим органом здійснено не було.

Крім того, відповідно до п. 5.12.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 166, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду).

Відповідно до п. 5.12.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. 166, рядок 23.4 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом.

Збільшення виникає внаслідок установлення за результатами перевірки заниження задекларованої платником суми податкового кредиту та/або завищення податкового зобов'язання. Визначена сума збільшення рядка 26 відображається зі знаком "+" у рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.

Зменшення відбувається у разі, коли за результатами перевірки встановлено завищення задекларованої платником суми податкового кредиту та/або заниження податкового зобов'язання. Така сума зменшення рядка 26 відображається зі знаком "-" в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.

Відповідно до п. 5.12.6 зазначеного Порядку якщо за наслідками перевірки податковим органом виявлено заниження заявленої платником у попередніх періодах суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок такої перевірки, вважається, що платник податку добровільно відмовився від отримання такої суми заниження бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів на підставі податкового повідомлення. Така сума не може надалі бути відображена ні в рядку 25.1, ні в рядку 25.2 декларації.

На таку суму відповідно зменшується значення рядка 26, що відображається в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду зі знаком "-".

Виходячи з аналізу зазначених правових норм в їх сукупності, суд приходить до висновку, що рядок 26 податкової декларації з ПДВ призначений для відображення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду і переноситься у рядок 23.2 податкової декларації наступного податкового періоду.

При цьому, жодною нормою діючого законодавства, яке регулює спірні відносини, Товариство не позбавлено права на включення значення рядка 26 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду до рядка 23.2 декларації по податку на додану вартість наступного звітного (податкового) періоду, якщо за результатами проведеної податковим органом перевірки останнім не прийнято відповідне податкове повідомлення -рішення.

Для розрахунку суми, яка визначається у рядку 26 Декларації по ПДВ за відповідний період часу, має значення сума залишку від’ємного значення попереднього податкового періоду по ПДВ та розмір суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивачем подавалися податкові декларації з ПДВ за наступні податкові (звітні) періоди, до яких переносилось значення рядка 26 податкової декларації за лютий 2010 року.

Зокрема, у поданій позивачем податковій декларації за березень 2010 року значення рядка 26 декларації за лютий 2010 року перенесено до рядка 23.2; в наступних деклараціях –також віднесено до від’ємного значення ПДВ відповідного періоду, а в декларації за червень 2010 року –перенесено до рядка 25.2 (зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів).

Відтак, складання оскаржуваного акту перевірки та вчинення оскаржуваних дій відповідача жодним чином не вплинуло на реалізацію позивачем права на декларування сум податкового кредиту та від’ємного значення ПДВ в наступних податкових періодах.

Таким чином, факт порушення прав позивача внаслідок здійснення оскаржуваних дій відповідача в судовому засіданні встановлено не було.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205, акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

Таким чином, акт документальної перевірки, який містить висновки податкового органу щодо її результатів, не є правовим актом індивідуальної дії державного чи іншого органу в розумінні ст. 17 КАС України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, не змінює, не припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин і не має обов’язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а відтак він не підпадає під дію пункту 1 частини 2 статті 17 КАС.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 № 1619/10/13-09 «акти перевірки не є рішеннями суб’єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов’язків осіб чи суб’єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору».

В спірних правовідносинах актом, що має для платника податків певні правові наслідки, є податкові повідомлення та податкові вимоги.

Надання працівниками податкового органу в акті перевірки висновку тим або іншим фактам є їх правом висловити свою думку щодо оцінки цих фактів. Не можна вважати думку посадової особи податкового органу рішенням або дією, тобто активною їх поведінкою, яка породжує певні правові наслідки для платника податків.

В даному випадку, як зазначалось вище, жодне повідомлення –рішення за результатами перевірки не приймалось, тому висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не впливають на права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

Виходячи із вищевикладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог також і в даній частині.

Керуючись вимогами ст. ст. ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 17 березня 2011 року.