Постанова № 16479347, 23.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2011 року № 2а-19350/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі Шкребтій І.П., за участю представників сторін:

від позивача: Коляда Р.В., представника

від відповідача: Василенко Н.В., представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІН БЕККЕР»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІН БЕККЕР»з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0020441510/0 від 16.11.2010р. та зобовязати прийняти податкову декларацію з податку на приток підприємства з додатками за перше півріччя 2010 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що податкова декларація була подана у відповідності до законодавства України із зазначення обов'язкових реквізитів, підписана відповідними посадовими особами, скріплена печаткою, а дії відповідача щодо неприйняття декларації є неправомірними, тому що позивач подав податкову декларацію, яка відповідає всім вимогам законодавства України.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі, оскільки позивачем порушено загальні вимоги оформлення податкової звітності, затвердженні Наказом ДПА України від 29.03.2003р. № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядок її складання».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2010 року позивачем до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва було подано податкову декларацію з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року.

Відповідач листами від 10.08.2010 № 21357/10/28-011, від 09.09.2010р. №25601/10/28-011, від 27.10.2010р. №3054010/28-011 запропонував позивачу надати декларацію з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року, оформлену у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки не визнав подану декларацію податковою звітністю та вказав причини неприйняття декларацій.

Підставою такого невизнання стало те, що подана декларація з податку на прибуток, згідно п.4.1.2. п. 4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-Ш "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами і доповненнями), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, була складена з порушенням загальних вимог оформлення податкової звітності, затверджених п.1.6. Наказу ДПА України від 29.03.2003 року №143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання " (із змінами і доповненнями).

Зокрема, у листах від 27.10.2010р., від 09.08.2010р., відповідачем було зазначено, що декларації подано «без заповнення або прокреслень всіх рядків декларації», від 10.08.2010 № 21357/10/28-011 відповідачем було зазначено, що : «у заголовній частині декларації (поле 3) не відображено позовну назву підприємства (відповідно до установчих документах)»та запропоновано подати декларацію оформлену належним чином. Оскільки, позивач не виправив помилки та не подав оформлену належним чином декларацію, відповідач склав акт перевірки від 27.10.2010р. №8244-15/35181499, за результатами якого винесено повідомлення-рішення від 16.11.2010р. №0020441510/0, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.

Суд приходить до висновків про правомірність дій відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 5 ст. 4.1.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України, зокрема, видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов'язковому опублікуванню; затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів (пп.2, 3 зазначеної статті).

Підпункт 16.4 ст. 16 Закону України від 24.12.2002 р. № 349-ІУ „Про оподаткування прибутку підприємств" містить норму яка вказує, платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

На підставі вказаної норми в Україні розроблено „Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємств" який затверджено наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за № 271/7592.

Вказаний порядок передбачає вимоги до декларації з податку на прибуток підприємств. Зокрема передбачено, що в полі № 3 необхідно заповнювати повну назву підприємства.

Проте, за результатами огляду в судовому засіданні оригіналів податкової звітності позивача, які знаходяться у відповідача, судом було встановлено, що в полі №3 позивачем не вказано повну назву підприємства.

Крім того, Відповідно до абз. 1 п. 1.6. Наказу ДПА України від 29.03.2003 року №143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання " (із змінами і доповненнями) у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації.

Як вбачається з наданої позивачем декларації, ним не було заповнено таблицю 3, зокрема не проставлено прочерків у звязку операцій за 3 квартали та рік, хоча у самій декларації не встановлено про відсутність обовязку з проставлення прочерків.

Таким чином, позивачем при поданні податкової звітності було порушено встановлені Наказом ДПА України від 29.03.2003 року №143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання" правила заповнення податкових декларацій, зокрема, що в полі №3 позивачем не вказано повну назву підприємства.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій.

Враховуючи викладене, суд доходить висновків про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян