Постанова № 16479235, 18.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2011 року           10:10           № 2а-15323/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Фруктексим"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2010 р. №0000832306/0, № 0000842306/0 Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 28.09.2010 № 0000832306/0, від 28.09.2010 № 0000842306/0; про визнання протиправними дій відповідача щодо зняття податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних ТОВ «Терра Агро»у межах договору купівлі-продажу № 08-06/09 від 08.06.2009 на суму 916156,82 грн.; зняття суми податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних ТОВ «Продторгцентрленд»у межах договору купівлі-продажу № 01/09 від 01.04.222009 на суму 756483,32 грн.; зняття суми податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних, наданих сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Кримтеплиця»(податкові накладні № 217 від 16.06.2009, № 251 від 18.06.2009, № 263 від 19.06.2009) на суму 47221,33 грн.; донарахування зобов’язань по податку на додану вартість у зв’язку з заниженням суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість внаслідок порушення Позивачем п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося у визначенні бази оподаткування податком на додану вартість імпортованого товару за ціною, вказаною у контракті (фактурна вартість) та сплаченого мита на поставку товару, а не за звичайними цінами (митною вартістю), яка була вища за фактурну ціну на загальну суму 1142264 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення прийняті на підставі хибних висновків податкового органу про недійсність договорів, укладених позивачем з ТОВ «Терра Агро»та ТОВ «Продторгцентрленд», про є недійсними фіктивність вказаних підприємств, а також про заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на обставини та висновки, встановлені під час перевірки позивача.

З огляду на це відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 16.01.2009 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 16.01.2009 по 31.03.2010.

Результати перевірки були оформлені Актом від 20.09.2010 № 583/23-6/36292021.

Під час перевірки було встановлено наступне.

Позивачем за вказаний період перевірки було встановлено заниження валового доходу на суму 331 4960 грн. та відповідно завищено валові витрати на зазначену суму.

Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що договори укладені позивачем з ТОВ «Продторгцентрленд»від 01.04.2009 №01/09, а також з ТОВ «Терра Агро»від 08.06.2009 № 08-06/09 та видані на підставі них видаткові накладні, є нікчемними.

Нікчемність договорів відповідач обґрунтовував тим, що за письмовим поясненням ОСОБА_1, який значиться засновником, директором та бухгалтером ТОВ «Продторгцентрленд», він не був ні засновником, ні директором цього підприємства, і не підписував ніяких бухгалтерських, ні інших документів та податкової звітності. З огляду на це правочин, укладений позивачем з ТОВ «Продторцентрленд»не відповідає обов’язковим умовам чинності правочину, а саме ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України і згідно з ч.ч. 1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом.

Щодо ТОВ «Терра Агро», то зазначена в реєстраційних документах засновником та директором ОСОБА_2 надала пояснення, що на її ім’я було зареєстровано зазначене підприємство, проте вона не є його засновником, фінансово-господарської діяльності від імені підприємства не здійснювала, починаючи з жовтня 2009 року не подає податкової звітності.

Таким чином, зазначений правочин не відповідає обов’язковим умовам чинності правочину, а саме ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України і згідно з ч.ч. 1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом.

Також відповідачем встановлено, що позивачем був укладений договір про надання юридичних послуг з ТОВ «Партнер та компанія»від 02.06.2009. Оплата за цим договором визначена в розмірі 105000 грн., в т.ч. ПДВ 17500 грн. за кожен місяць по факту надання юридичних послуг.

Як зазначено в Акті перевірки документального підтвердження використання юридичних послуг в господарській діяльності (підготовка, організація, ведення виробництва, продаж продукції (робіт, послуг)) ПП «Фруктексим»за вказаний період підприємством на усне прохання не надано, а саме які конкретно юридичні послуги були надані їм ТОВ «Партнер та компанія», затверджених звітів про фактично надані послуги, які були складені договори (візування договорів) та юридичну експертизу проектів договорів, претензії, скарги або іншого, рахунків понесених витрат (стор.26 акта перевірки).

У зв’язку з наведеним вище, відповідач прийшов до висновку, що за вказаним договором позивач завищив валові витрати на 350000 грн.

Крім того, в Акті перевірки зазначено про завищення позивачем податкового кредиту за вказаний період у зв’язку з укладанням зазначених вище договорів з ТОВ «Продторгцентрленд», ТОВ «Терра Агро»та ТОВ «Партнер та компанія»на суму 2223601,55 грн. та заниження (щодо податкового кредиту –стор.39-40 Акта перевірки) всього в сумі 7618797,00 грн.

При цьому, на підставі вищезазначених висновків про недійсність укладених позивачем ТОВ «Продторгцентрленд»та ТОВ «Терра Агро»договорів, відповідачем встановлено завищення податкового кредиту по договорах з ТОВ «Продторгцентрленд»на суму 756483,32 грн., а з ТОВ «Терра Агро»- на суму 916156,82 грн. (сторінки 45 та 49 Акта перевірки).

Одночасно, відповідачем було встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту ПДВ сплачене на користь сільськогосподарського ТОВ «Кримтеплиця»на суму ПДВ в розмірі 47221,33 грн. за податковими накладними № 217 від 16.06.2009 на загальну суму 76606 грн., в т.ч. ПДВ 12767 грн., № 251 від 18.06.2009 на загальну суму 128358,97 грн., в т.ч. ПДВ –21393,13 грн., № 263 від 19.06.2009 на загальну суму 78363 грн., в т.ч. ПДВ 13060,50 грн. А також позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 433740 грн. по податкових накладних, виписаних ПП «Давіан», перелік яких зазначено на стор.53 Акта перевірки.

Як зазначено в Акті перевірки, СТОВ «Кримтеплиця», подавши податкові декларації з ПДВ за червень та інші періоди 2009 року та 2010 року, не включило податок на додану вартість за вказаними вище податковими накладними. Одночасно, ПП «Давіан»податкову декларацію з ПДВ за вересень 2009 року та додаток № 5 до неї не подавало, що перешкодило відповідачу факт включення ПП «Давіан»суми в розмірі 433740 грн. до податкових зобов’язань.

З огляду на викладене вище відповідач прийшов до висновку, що позивачем завищено податковий кредит на суму 47221,33 грн. та відповідно на суму 433740 грн.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що позивач занизив задекларовані показники у рядку 1 Декларацій «операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків»за січень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року на суму 8647 536,81 грн.

Так, в Акті перевірки зазначено, що позивач, здійснюючи операції з оптової торгівлі овочами та фруктами на митній території України, придбаними у нерезидентів (імпортованими), формував базу оподаткування –податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи із фактурної вартості товарів та сплаченого мита, в той час як до складу податкового кредиту р.12.1 відносив суми ПДВ, сплачені митним органам, які були нараховані митницею, виходячи з митної вартості товарів, що була більшою від фактурної (вказаної в інвойсах) вартості –сплаченої постачальникам.

Таким чином, в результаті порушення пункту 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач занизив податкові зобов’язання з ПДВ всього на суму 3302637,04 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що позивачем подано податкові декларації з ПДВ за жовтень-листопад 2009 року, які прийняті відповідачем з попередженням про можливість їх невизнання, декларація за грудень прийнята з відміткою до відома, а податкові декларації за січень-березень 2010 року були прийняті відповідачем з відміткою недійсні і були не визнані як податкова звітність, про що позивача повідомлено письмово. Нових податкових декларацій позивач не подавав, чим занизив суму податкових зобов’язань на загальну суму 5344899 грн.

На підставі виявлених під час перевірки порушень відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 28.09.2010 № 0000832306/0 на суму 4277663,53 грн., у т.ч. за основним платежем «податок на додану вартість»–2178300,17 грн., за штрафними санкціями –2099363,36 грн. та від 28.09.2010 № 0000842306/0 на суму 8125,50 грн., у т.ч. за основним платежем 5417 грн. та за штрафними санкціями – 2708,50 грн.

Перевіривши викладені в акті перевірки висновки податкового органу на відповідність їх вимогам чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Порядок визнання недійсними правочинів врегульований ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, посилання відповідача на невідповідність укладених позивачем з ТОВ «Продторгцентрленд»від 01.04.2009 №01/09, а також з ТОВ «Терра Агро»від 08.06.2009 № 08-06/09 правочинів вимогам ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України може свідчити про наявність підстав для визнання таких правочинів недійсними у судовому порядку, зважаючи на вимоги ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Однак, про наявність відповідних судових рішень, якими визнано недійсними укладені позивачем з ТОВ «Продторгцентрленд»від 01.04.2009 №01/09, а також з ТОВ «Терра Агро» від 08.06.2009 № 08-06/09 правочини в Акті перевірки не зазначено.

Таким чином, відповідачем всупереч вимог ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено зроблених під час перевірки висновків про недійсність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Продторгцентрленд»від 01.04.2009 №01/09, а також з ТОВ «Терра Агро»від 08.06.2009 № 08-06/09.

З огляду на це, висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по правочинах, укладених з ТОВ «Продторгцентрленд»та ТОВ «Терра Агро»є безпідставними.

Щодо завищення позивачем валових витрат в сумі 350000 грн. та податкового кредиту в сумі 70 000 грн. внаслідок укладання договору з ТОВ «Партнер та компанія», то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Як вбачається з наданих позивачем копій актів здачі-приймання юридичних послуг від 01.06.2009, від 08.06.2009, від 15.06.2009 та від 30.06.2009 за договором від 02.09.2009, ТОВ «Партнер та компанія»виконало свої обов’язки за договором, а позивач прийняв надане ТОВ «Партнер та компанія»виконання.

Будь-яких доказів, що б свідчили про безтоварність чи удаваність укладеного позивачем з ТОВ «Партнер і компанія»договору відповідачем не надано, а під час перевірки таких ознак не встановлено.

Таким чином, висновки відповідача про завищення валових витрат та податкового кредиту є необґрунтованим.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту за правочинами з сільськогосподарським ТОВ «Кримтеплиця»на суму ПДВ в розмірі 47221,33 грн. та з ПП «Давіан»на суму 433740 грн., то суд звертає увагу, що п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не встановлено залежності права платника ПДВ - покупця на відображення в податкові декларації з податку на додану вартість податкового кредиту від виконання іншим платником податку на додану вартість –продавцем обов’язку щодо подання та правильності відображення податкової звітності.

Щодо висновку відповідача про заниження позивачем задекларованих показників у рядку 1 Декларацій «операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків»за січень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року на суму 8647 536,81 грн., то суд зазначає наступне.

В частині висновку відповідача про неврахування звичайних цін при визначенні суми ПДВ щодо імпортованих товарів, то відповідно до п.1.20 ст.1 Закону України Звичайна ціна звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Відповідачем по справі не надано доказів дотримання порядку визначення звичайної ціни по операціях позивача з оптової торгівлі овочами та фруктами на митній території України. З огляду на це, висновок про заниження позивачем показників ПДВ на суму 3302637,04 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства.

Також, суд звертає увагу про необґрунтованість висновку відповідача про заниження суми ПДВ на 5344899 грн., оскільки такий висновок не відповідає порядку, передбаченому абз.5 п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Так, зважаючи на вимоги зазначених норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»про невизнання податкових декларацій як таких має бути прийняте відповідне рішення податкового органу. Поставлення на податкових деклараціях відміток «до відома»та «недійсні»не є рішенням податкового органу в розумінні абз.5 п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». З огляду на це у відповідача не було підстав робити висновок про заниження позивачем податкового зобов’язання з ПДВ на суму 5344899 грн.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З досліджених судом під час розгляду справи доказів було встановлено, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення суперечать положенням ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не були спростовані належними та допустимими доказами доводи позивача про протиправність та необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства "Фруктексим" задовольнити повністю.

          Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 28.09.2010 №0000832306/0 та від 28.09.2010р. №0000842306/0.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, щодо:

зменшення суми податкового кредиту сформованого на підставі податкових накладних наданих ТОВ „Терра Агро” у межах договору купівлі-продажу №08-06/09 від 08.06.2009 на суму 916 156грн. 82коп.;

зменшення суми податкового кредиту сформованого на підставі податкових накладних наданих ТОВ “Продторгцентрленд” у межах договору купівлі-продажу №01/09 від 01.04.2009 на суму 756 483 грн. 32 коп.;

зменшення суми податкового кредиту сформованого на підставі податкових накладних наданих сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Кримтеплиця”на суму 47 221 грн. 33 коп.;

донарахування зобов'язань з податку на додану вартість за „звичайними” цінами (митною вартістю) на загальну суму 1 142 264 грн. 79 коп.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Приватного підприємства "Фруктексим" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 Р.О. Арсірій