Постанова № 16478970, 23.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 травня 2011 року           16:17           № 2а-4466/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Рагімової Н.А. та представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (довіреність від 10.05.2011р.),

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 195/10/9 від 19.01.2011р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрос-транс"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

проскасування рішення про відмову у прийнятті декларації на прибуток за 2010 рік, зобов’язання прийнятті декларації на прибуток за 2010 рік,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» (далі –позивач, ТОВ «Укррос-транс») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі –відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про скасування рішення про відмову у прийнятті декларації на прибуток за 2010 рік, зобов’язання прийнятті декларації на прибуток за 2010 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем було безпідставно відмовлено у визнанні поданої позивачем податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, оскільки вказана декларація містила усі обов’язкові реквізити. Посилання відповідача на те, що у декларації не заповнено усі рядки не відповідає дійсності, оскільки, як зазначав позивач, всі рядки були заповненні у встановленому порядку, усі незаповнені рядки були прокреслені.

Подана декларація, на думку позивача, була заповнена з дотриманням усіх вимог, передбачених п. 48.3, п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143. Відтак, оскаржуване рішення, як вказує позивач, прийняте з порушенням норм п. 48.3, п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України та підлягає скасуванню.

У судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що податкова декларація ТОВ «Укррос-транс»з податку на прибуток за 2010 рік була правомірно не визнана як податкова декларація підставі п. 49.15 ст.49 Податкового кодексу України та пункту 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143, оскільки в ній не було заповнено або прокреслено усі рядки.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

ТОВ «Укррос-Транс»зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 24.07.1998 року та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до пп. 16.1.2, пп. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно визначення, наведеного в п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до ст. 49.2 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Порядок складання податкової декларації визначений статтею 48 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Згідно п. 46.5 ст. 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства на момент подання позивачем декларації за 2010 рік була визначена Наказом Державної податкової адміністрації України від 23 березня 2003 року № 143, яким затвержено «Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства»(далі- Порядок № 143).

Вказаний Наказ втратив чинність 11.04.2011р. відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011р. № 114, яким було затверджено нову форму податкової декларації з податку на прибуток підприємства, однак на момент подання позивачем декларації податку на прибуток за 2010 рік (22.02.2011р.) Порядок № 143 був чинним.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Порядку № 143 податкова декларації з податку на прибуток підприємств подається платником податку до державного податкового органу для реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

22 лютого 2011 року, у встановлений законодавством строк, позивачем було направлено до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва поштою податкову декларацію з податку на прибуток за 2010 рік разом із чотирма додатками (Додаток К 1/1, Додаток К3, Додаток К4, Додаток Р1), яку було вручено відповідачу 24 лютого 2011 року, що підтверджується відміткою на декларації про її одержання, наявною в матеріалах справи.

Відповідач листом від 28.02.2010 року № 4214/10/28-04 повідомив позивача про те, що надана ним податкова декларація з податку на прибуток за 2010 рік не визнана як податкова звітність, оскільки позивачем порушені вимоги п. 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА від 29.03.03 р. № 143, а саме: декларація подана без заповнення або прокреслення усіх рядків.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що декларація за 2010 рік не була визнана як податкова звітність, оскільки в ній не було прокреслень у розділі «До декларації додаються»щодо додатків, які не додаються до декларації, та у Додатку К 1/1, в рядку «Метод оцінки убутку запасів»щодо методів оцінки убутку запасів, які не було обрано позивачем.

Вказаним вище листом податковим органом запропоновано позивачу надати нову декларацію з податку на прибуток, оформлену належним чином.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, перехідними положеннями якого передбачено, що Закон України № 2181-111 від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»втратив чинність, тому судом при вирішенні спору застосовуються норми Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Визначення обов'язкових реквізитів наведено в п. 48.2 зазначеної статті Податкового кодексу України, відповідно до якого обов'язковими реквізитами є інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 ст. 48 Податкового кодексу встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Додатково податкова декларація може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п.48.4 ст. 48 Податкового кодексу).

Пунктом 3.1. Порядку № 143 дано виключний перелік рядків, які саме повинні бути заповнені в декларації з посиланням на відповідні нормативні акти України, що повністю збігається з заповненими рядками поданої позивачем декларації.

Відповідно до п. 3.1. вищевказаного Порядку декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1-К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1-Р3) подаються виключно за рік.

Відповідно до абз. 2 п. 3.1 Порядку № 143 складання декларації з податку на прибуток у заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса - за бажанням). В основній частині та в додатках показники відображаються на підставі норм, установлених Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” та Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку № 143 проставляння прочерків в показниках декларації, які не заповнюються, не віднесено до обов'язкових реквізитів податкової декларації.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до ст. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

З декларації з податку на прибуток 2010 рік, надісланою позивачем поштою до податкової інспекції, вбачається, що всі обов'язкові реквізити позивачем вказані.

З приводу посилання представника відповідача на відсутність прокреслень у розділі «До декларації додаються»щодо додатків, які не додаються до декларації, та у Додатку К 1/1, в рядку «Метод оцінки убутку запасів»щодо методів оцінки убутку запасів, які не було обрано позивачем, суд зазначає, що Порядком № 143 проставляння прокреслень у вказаних рядках декларації не передбачено.

Більше того, у формі податкової декларації з податку на прибуток, затвердженої наказом ДПА від 29.03.03 р. № 143, у розділі «До декларації додаються»вказано - «потрібне позначити», що означає необхідність проставляння позначок стосовно тих додатків, які фактично подаються платником податків. У формі Додатку К 1/1, затвердженого Порядком № 143, в рядку «Метод оцінки убутку запасів»також зазначено «потрібне позначити», що означає необхідність проставляння позначок тих методів, які фактично обрані платником.

Положеннями вищевказаного Порядку не передбачено обов’язкового проставляння в декларації знаку "-" у випадку, якщо платник не додає певних додатків або не обирав певний метод оцінки убутку запасів.

Пунктами 48.3 та 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України також не закріплюється необхідність проставляння прочерків у рядках «До декларації додаються»та «Метод оцінки убутку запасів», за таких підстав, суд вважає, що декларація позивача з податку на прибуток підприємства за 2010 рік містить всі реквізити , встановлені в зазначених нормах закону.

Таким чином, відповідач не мав визначених законом підстав для невизнання поданої позивачем податкової декларації як податкової звітності.

Суд зазначає також, що згідно з п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податковий орган вправі не визнати як податкову звітність податкову декларацію тільки у разі невідповідності її вимогам Податкового кодексу України.

Оскільки відповідно до п.49.10 ст.49 Податкового кодексу України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється –у податкового органу відсутні підстави відмовляти позивачу у прийнятті зазначеної декларації тільки на підставі Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 № 271/7592.

Виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про невизнання податкової декларації позивача як податкової звітності, відповідач діяв всупереч наведеним нормам, оскільки матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем вимог ст.ст. 48, 49 ПК України.

Крім того, Податковим кодексом України прямо передбачено спосіб реалізації відповідачем своїх повноважень у випадку невідповідності податкової декларації вимогам цього Кодексу –направлення платнику податків письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації.

В даному випадку, направивши позивачу повідомлення про невизнання податкової декларації як податкової звітності відповідач як суб’єкт владних повноважень діяв не у спосіб, встановлений законом.

Відповідно до п. 49.12 ПК України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

49.12.2. оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків із зазначенням причин такої відмови відповідно до положень пп. 49.10, п. 49.12.2 ст. 49 ПК України є формою рішення податкової служби, яке може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на наведене, суд вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс»у відповідності до норм чинного Податкового законодавства України подало декларацію з податку на прибуток підприємства ТОВ «Укррос-транс»за 2010 рік, тому рішення податкового органу, викладене у формі листа від 28.02.2010 року № 4214/10/28-04 про невизнання зазначеної декларації - винесене з порушенням таких норм.

Відтак, позовні вимоги стосовно скасування зазначеного рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов’язати відповідача прийняти декларацію з податку на прибуток за 2010 рік суд зазначає наступне.

Відповідно п.49.13 ст.49 Податкового кодексу України зазначено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Таким чином, враховуючи визнання судом неправомірним рішення відповідача про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік, остання вважається поданою у день її отримання податковим органом –24 лютого 2011 року.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції Закону України № 3205-VI від 07.04.2011р.) відповідач забезпечує облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується відповідною Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованою у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (Інструкція № 276).

Пунктами 1.4., 1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.

Проведення податкової звітності в електронних базах податкової звітності передбачено також Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженими наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827.

Наведене свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб у системі обліку податкового органу (електронних базах податкової звітності) правильно відображався фактичний стан виконання його обов’язку щодо подання податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

В даному випадку рішення відповідача щодо невизнання декларації з податку на прибуток за 2010 рік призводить до протиправного неврахування даних податкової декларації в електронних базах податкової звітності.

З огляду на наведене, суд керуючись частиною 2 статті 11 КАС України вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в даній частині шляхом зобов'язання відповідача перенести до електронних баз податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показників поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» декларації з податку на прибуток за 2010 рік.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідачем суду не було надано доказів, які б свідчили про правомірність рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва щодо невизнання поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс»декларації з податку на прибуток за 2010 рік як податкової звітності.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

На розподілі судових витрат позивач не наполягав.

Керуючись вимогами ст. ст. ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про невизнання як податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» (код ЄДРПОУ 30056859; адреса: 02160, м. Київ, вул. Березнева, 10, кім. 310) декларації з податку на прибуток за 2010 рік, викладене у формі листа від 28.02.2011 р. № 4214/10/28-04.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва перенести до електронних баз податкової звітності показники поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс»декларацій з податку на прибуток за 2010 рік.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 26 травня 2011 року.