Постанова № 16478857, 18.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2011 року 11:33 № 2а-13276/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтелектуальні системи"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов.від 25.11.2010 №б/н),

від відповідача: ОСОБА_2 (дов.від 16.12.08 №147)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні системи»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.05.2011 року о 11 год. 33 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги заявлені про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08.09.10 №000732307/3, від 08.09.10 №000742307/3.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», базуються виключно на субєктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований ним відповідно до вимог вищезазначеного Закону України «Про податок на додану вартість»та валові витрати визначені відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на підставі належно оформлених первинних документів. За наведених обставин, представник позивача просив суд визнати недійсними оспорювані податкові повідомлення рішення.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, на його думку виявлені порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», призвели до прийняті податкових повідомлень-рішень, які на його думку є правомірними, а заявлені позовні вимог не обґрунтованими, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду про наступне.

Державною податковою інспекцією у Соломянському районі міста Києва (надалі відповідач) проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні системи»(далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.08р. по 30.09.09р.

За результатами перевірки складено акт від 22.02.2010р. №22262/23-07/32845581, яким встановлено порушення:

пп.5.3.9. п.5.3.п. 5.9 ст.5, п.8.3. п.п.8.4.4. п.8.4. ст..8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого позивачем завищено податок на прибуток у сумі 426352 грн.

пп.7.4.5 п.п.7. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 334608 грн.

З підстав виявлених порушень відповідачем прийнято оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 08.09.10 №000732307/3, від 08.09.10 №000742307/3.

З огляду на вище викладене суд акцентує увагу на наступному.

Так позивачем укладенні договори від 25.08.2008 р. № Е0202, від 21.07.2008 р. № 54, від 19.09.2008 р. № П1192, від 19.09.2008 р. № П1193, від 26.08.2008 р. № Б1408, від 16.09.2008 р. № Б1509, від 21.08.2008 р. № 08-14/Е1, від 22.08.2008 р. № М0101, від 27.08.2008 р. № К0301, від 01.09.2008 р. № Р28, від 26.06.2008 р. № 14, на думку відповідача свідчать про їх нікчемність на підставі вимог Цивільного кодексу України.

Відповідач не визнає податкові накладні, виписані відповідно до вищезазначених договорів належним підтвердженням права позивача на податковий кредит у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вимоги, які висуваються законодавством до податкової накладної, містяться у пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і слід відзначити, що податкові накладні позивача, надані на підтвердження його права на отримання податкового кредиту, повністю відповідають зазначеним вимогам Закону.

Необґрунтованими та безпідставними є твердження відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідач не визнає належним чином оформленими податкові накладні, надані позивачем для підтвердження заявленого податкового кредиту, на підставі висновку спеціаліста Соломянського РУ, але варто зазначити, що вирішення питання про те, чи виконаний підпис на накладних директором ТОВ «Гранд Технолоджі», чи він належить іншій особі, є компетенцією суду на підставі проведеної судової криміналістичної експертизи. Таким чином, до компетенції відповідача не належить визначення автентичності підпису особи. Крім того, в Акті перевірки значиться, що згідно протоколу додаткового допиту ОСОБА_4, ОСОБА_4 зареєстрував підприємство ТОВ «Гранд Технолоджі»за проханням сторонніх осіб. Але, при цьому в жодному процесуальному документі не йдеться мова про те, що всі документи від імені ТОВ «Гранд Технолоджі»підписані не особою, яка згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також установчих документів, є директором та має право першого підпису документації.

Позивач зазначає, що документи, які були надані до перевірки не лише підписані від імені підприємства директором ТОВ «Гранд Технолоджі», а й на вимогу ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України скріплені печаткою підприємства, що є належним підтвердженням наявності необхідного обсягу цивільної правоздатності та дієздатності сторін юридичних осіб, а також наявність волевиявлення під час укладення відповідних договорів.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у звязку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких уходить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Зі змісту наведеної статті вбачається дві самостійні підстави для формування податкового кредиту: перша із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких уходить до складу витрат виробництва (обігу); друга із сум податків, сплачених(нарахованих) платником податків у звітному періоді у звязку з придбанням основних фондів чи нематеріальних активів, котрі підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару (роботи, послуги), що зроблено позивачем, про що зазначається в Акті перевірки. Водночас, якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання зі сплати податку на додану вартість до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи, контрагента. Така обставина не є підставою для позбавлення позивача, як платника податку права на відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, позивач правомірно формував податковий кредит та бюджетне відшкодування по податку на додану вартість, оскільки суми податку на додану вартість входять до складу договірних сум, сплачених ТОВ «Гранд Технолоджі».

Несплата податку продавцем ТОВ «Гранд Технолоджі», (у тому числі унаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту позивача, та суму бюджетного відшкодування. Тобто, відповідач не може нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні санкції до позивача, при несплаті цього податку продавцем ТОВ «Гранд Технолоджі», оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Крім того, відповідач посилається на те, що в Акті перевірки зазначається, що згідно із базою даних АІС «Податки»ДПІ у Соломянському районі м. Києва стан платника податків ТОВ «Гранд Технолоджі»«Запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання)».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Єдиний державний реєстр створюється і ведеться спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації, який є його розпорядником та адміністратором.

Частина 3 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»передбачає, що технічні та програмні засоби ведення Єдиного державного реєстру повинні забезпечувати, зокрема: отримання даних у порядку взаємообміну інформацією відомчих реєстрів органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування.

Тобто, з вищевикладеного свідчить, що визначати стан юридичної особи та вносити відповідні відомості до Єдиного державного реєстру має право лише державний реєстратор і лише за наявності однієї з підстав: 1) в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений законом строк або 2) у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, - а також здійснення чітко визначених та встановлених законом дій. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, вважаються достовірними до внесення до нього відповідних змін і можуть використовуватись як самою особою так і третіми особами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру станом на 23.02.2010 року стан ТОВ «Гранд Технолоджі»значиться «Зареєстровано». Жодних відомостей про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не лише на момент укладання та виконання умов договорів, укладених Позивачем з ТОВ «Гранд Технолоджі», в Єдиному державному реєстрі не міститься.

Тобто, на день укладення договорів, виконання зобовязань за ними ТОВ «Гранд Технолоджі»є належним чином зареєстрованою юридичною особою, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі, тобто є повноправним учасником цивільних, господарських та інших правовідносин.

Відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення, що означає, що протягом розгляду та вирішення судом справи по суті податкові вимоги не надсилаються, податкові зобовязання не визнаються податковим боргом платника податку, не накладається податкова застава на майно та основні фонди платника податків, пеня не нараховується.

З огляду на вищевикладене, враховуючи докази наявні в матеріалах справи, пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог. На думку суду, відповідач, як субєкт владних повноважень не довів обставини, якими виявлені порушення за результатами проведеної перевірки, тому прийняті податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 97, 160-167 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення рішення форми «Р»№000732307/3 від 08.09.2010р. про визнання податкового зобовязання з податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій та №000742307/3 від 08.09.2010р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій.

3. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст. 185- 187 КАС України.

Суддя І.А. Качур