Постанова № 16478354, 09.06.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2011 р.

11 год.38 хв.Справа № 2-а-6094/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гомельчука С.В.,

при секретарі: Гладуновій О.П.,

за участю: представника позивача - Осипової Л.І.,

представника відповідача - Чернишової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів до підприємства "Ремонтник" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,

встановив:

Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( далі - позивач) звернулося до суду з позовом до підприємства "Ремонтник" (далі - відповідач, підприємство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 20919 грн. 50 коп.

У судовому засіданні представник позивача надала суду заяву про заміну позивача Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів його правонаступником - Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі, суду пояснила, що 25.10.2010 р. було проведено перевірку з питань дотримання відповідачем вимог статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” за 2008 -2009 роки, в ході якої встановлено, що звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 - 2009 роки підприємством не надано. Відповідно до розрахунку середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача складає 21 особу, з цього розрахунку установлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 місце. За робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, підприємство "Ремонтник" до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулось порушення нормативу повинен був самостійно сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції за 2008 рік у розмірі 9109 грн. 52 коп. та пеню в розмірі 1569 грн. 75 коп. за порушення терміну сплати цих санкцій, адміністративно-господарські санкції за 2009 рік у розмірі 9633 грн. 33 коп. та пеню в розмірі 606 грн. 90 коп. На час звернення до суду з позовом заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 20919 грн. 50 коп. відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, суду пояснила, що у 2008-2009 роках підприємством створено одне робоче місце для працевлаштування інваліда. Відповідач повідомляв районний центр зайнятості про наявність вільного робочого місця, однак службою зайнятості протягом вищевказаного періоду інвалідів для роботи не направлено.

Представник відповідача зауважила, що позивачем не підтверджено жодними доказами невиконання відповідачем своїх обов'язків, покладених на нього законом у правовідносинах щодо працевлаштування інваліда та не доведено факту звернення такої особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, до підприємства "Ремонтник" або до центру зайнятості з метою працевлаштування на створене підприємством робоче місце інваліда, а тому представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки відсутня вина у порушенні виконання нормативу робочих місць для інвалідів та відсутнє порушення нормативу робочих місць інвалідів.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про те, що позов Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ зі змінами та доповненнями (далі Закон № 875-ХІІ) встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціальні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Робочим місцем інваліда, відповідно до статті 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", вважається місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, установах, організаціях. Індивідуальна програма реабілітації-це комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів, реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи, яка розробляється за участю інваліда протягом одного місяця з дня його звернення до МСЕК.

Отже, створення роботодавцями для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації можливе тільки за наявності інваліда.

Відповідно до статті 18-1 Закону № 875-ХІІ інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості. Рішення про визнання інваліда безробітнім і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Статтею 20 Закону № 803-XII встановлено, що підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі:

додержання законодавства про працю, а також прийнятих відповідно до нього умов договорів та угод;

організації професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, а також професійного перенавчання тих, хто підлягає вивільненню з виробництва, у тому числі інвалідів;

працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні";

На виконання вищенаведеної норми Закону № 803-XII наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" від 19 грудня 2005 року № 420, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 р. за № 1534/11814 затверджено форму звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" та Інструкцію щодо заповнення, де передбачено, що підприємства, установи, організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання подають центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесківпри наявності вакансій вищезазначений звіт.

Відповідно до розділу 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вакансій”, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.12.2005 року № 420, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814 (далі Інструкція) у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Згідно з приписами абзацу четвертого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІІ із змінами та доповненнями (далі-Закон № 803-ХІІ) визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи та організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Таким чином, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи та працевлаштовує інвалідів за умови виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ.

Судом встановлено, що при потребі в працівниках, відповідач листом від 10.01.2008 р. № 1 звертався до Горностаївського районного центру зайнятості з проханням надання допомоги по залученню на підприємство інвалідів у 2008 році. Відповідно до листа директора вищезазначеного центру зайнятості від 19.11.2010 р. № 889 зазначено, що протягом 2008 року звіти за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць, на яких може використовуватися праця інвалідів, підприємство "Ремонтник" не надавало. Службою зайнятості повідомлено, що 03.03.2009 р. відповідач звітував про наявність вільного робочого місця за спеціальністю економіст, на яке можливе працевлаштування інваліда. Дана інформація підтверджувалась роботодавцем щомісячно протягом 2009 року, однак направлень безробітних, які мають інвалідність на цю вакансію не було у зв'язку з відсутністю на обліку інвалідів, які мають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень.

За таких обставин, суд вважає, що у 2009 році відповідачем створено робоче місце для працевлаштування інваліда відповідно до встановленого нормативу та здійснювалось належне інформування органу працевлаштування про наявність такої вакансії. Однак, у 2008 році підприємством не виконано належним чином обов'язку, передбаченого чинним законодавством , а саме не подано до центру зайнятості при наявності вакансії звітності форми № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій".

Статтею 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Як встановлено ст. 238 Господарського Кодексу України, адміністративно-господарські санкції застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення ними встановлених законодавчими актами правил, тобто за вчинення правопорушення у сфері господарювання. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Умовою настання відповідальності є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів не надано суду доказів невиконання відповідачем у 2009 році вимог чинного законодавства для забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та не доведено протиправної та умисної бездіяльності підприємства щодо створення робочого місця та належних умов для працевлаштування інваліда, а тому підстав для застосування до підприємства "Ремонтник" адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць за 2009 рік та задоволення позову щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 10240 грн. 23 коп. немає.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з підприємства "Ремонтник" адміністративно-господарських санкцій в розмірі 9109 грн. 52 коп. та пені в сумі 1569 грн. 75 коп. за 2008 рік, суд вважає, що у даній частині позов слід задовольнити, оскільки відповідачем не виконано обов'язку роботодавця щодо сприяння проведенню державної політики зайнятості, а саме працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту шляхом подання звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", а тому не здійснено у 2008 році належного працевлаштування інвалідів у рахунок нормативу робочих місць.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з підприємства "Ремонтник" (МФО 380805, р/р 26009291799 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", код ЄДРПОУ 31894858) на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (отримувач: УДК у м.Херсоні, банк отримувача - ГУДКУ по Херсонській області, р/р 31219230700002, МФО 852010, ЄДРПОУ 24104230) адміністративно-господарські санкції за 2008 рік у розмірі 9109 (дев'ять тисяч сто дев'ять) грн. 52 коп. та пеню в сумі 1569 (одна тисяча п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 75 коп.

Що стосується адміністративно-господарських санкцій і пені за 2009 рік на загальну суму 10240 (десять тисяч двісті сорок ) грн. 23 коп. - у даній частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 червня 2011 р.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 10.3.4