Постанова № 16478172, 16.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

16.06.2011 р. справа № 2а- 5236/11/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання Підгорний М.І.,

представників

позивача - Єрьоміна О.Ю.,

відповідача - Чернова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

провизнання незаконним та скасування рішення, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: 1) визнати неправомірними дії відповідача, державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 30.03.2011р. №327/07-010/31061220, 2) встановити відсутність у відповідача, Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова компетенції по визнанню нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Ветсинтез», 3) скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 28.04.2011р. №0000140070.

В подальшому позивач звернувся до суду з заявою про відкликання позовних вимог в частині 1) визнання неправомірними дій по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 30.03.2011р. №327/07-010/31061220, 2) встановлення відсутньою компетенції по визнанню нікчемними правочинв, укладених ТОВ «Ветсинтез».

Отже, розгляд і вирішення адміністративної справи по суті здійснюється судом лише в частині вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2011р. №0000140070.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Судження субєкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки від 30.03.2011р. №327/07-010/31061220, є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ПП “Біофарм”, ВАТ “Отрадівська птахофабрика”, ТОВ “Веткомторг” обчислював правильно, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином, витрати позивачем у спірних правовідносинах понесені шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, наміру безпідставного отримання податкової вигоди позивач у спірних правовідносинах не мав. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне.

Згідно з висновками акту перевірки від 30.03.2011р. №327/07-010/31061220 ТОВ “Ветсинтез” допущено порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: сформовано податковий кредит з ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ “Веткомторг”, які відбувались в межах нікчемного правочину, що суперечить закону. На думку податкового органу, проведені між позивачем та ПП “Біофарм”, ВАТ “Отрадівська птахофабрика”, ТОВ “Веткомторг” господарські операції не створюють ніяких правових наслідків, підлягають виключенню з податкового обліку як такі, що не спричиняють виникнення обєкту оподаткування та формування податкового кредиту. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи з 16.02.2011р. по 01.03.2011р. Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветсинтез” з питання достовірності та повноти обчислення ПДВ по декларації за період грудень 2010 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 30.03.2011р. №327/07-010/31061220.

28.04.2011р. відповідач з посиланням на згаданий акт прийняв спірне податкове повідомлення - рішення №0000140070 про зменшення розміру відємного значення суми ПДВ у розмірі 1.936.420,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00грн.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 30.03.2011р. №327/07-010/31061220 висновок субєкта владних повноважень про порушення ТОВ “Ветсинтез” п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виписаних ТОВ “Веткомторг”, бо правочин з переліченим субєктом господарювання є нікчемним і не підлягає відображенню в податковому обліку з ПДВ.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження субєкта владних повноважень про порушення платником податків п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” виключно з тих мотивів, котрі викладені в акті від 30.03.2011р. №327/07-010/31061220.

З приводу судження субєкта владних повноважень про наявність в діях платника податків порушення п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ” суд зазначає, що за правилом згаданої норми закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що відсутність у спірних правовідносинах обставин, з якими п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про ПДВ" пов'язує виникнення податкових зобов'язань, відповідачем в ході розгляду справи не доведена.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Стосовно судження податкового органу про порушення ТОВ "Ветсинтез" п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” суд зазначає таке.

Відповідно до вказаної норми закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт укладання між позивачем, ТОВ “Ветсинтез” (в якості покупця) та ТОВ "Веткомторг" (в якості постачальника) договору № 40 від 14.09.2010 р., предметом якого є поставка ветеринарних препаратів, факт укладання між позивачем, ТОВ “Ветсинтез” (в якості постачальника) та ПП "Біофарм" (в якості покупця) договору № 87 від 12.02.2010 р., предметом якого є поставка ветеринарних препаратів, факт укладання між позивачем, ТОВ “Ветсинтез” (в якості постачальника) та ВАТ "Отрадівська птахофабрика" (в якості покупця) правочину шляхом здійснення поставок товару за видатковими накладними №ВС-0002774 від 03.12.2010 р., №ВС-0002869 від 10.12.2010 р.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Доказів, які б доводили нерозумність, необачність або недобросовісність чи несумлінність правової поведінки ТОВ “Ветсинтез” у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів з контрагентами ДПІ до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом в ході розгляду справи також не виявлено фактичних даних, які б засвідчували несумісність придбаних у контрагентів товарів з господарською діяльністю позивача.

Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за правочином з ТОВ "Веткомторг" шляхом перерахування безготівкових грошових коштів та видачі передачі векселів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання останніми (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), наявності у позивача наміру досягти у спірних правовідносинах іншої мети, ніж отримання у власність товару, в матеріалах справи не має.

Здійснення субєктом господарювання оплати вартості товарів (робі, послуг) шляхом видачі (передачі) векселів в силу норм ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»спричиняє припинення грошових зобов'язань щодо платежу за договором та виникнення грошових зобов'язань щодо платежу за векселем.

При цьому, відповідно до ст.13-1 Закону України «Про обіг векселів в Україні»за видачу векселя без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги або без визначення у відповідному договорі умови проведення розрахунків із застосуванням векселів чи із зазначенням суми платежу за векселем, що є більшою від суми зобов'язань трасата перед трасантом або векселедавця (за переказним векселем - трасанта) перед особою, якій чи за наказом якої має бути здійснений платіж, на юридичну особу - векселедавця (за переказним векселем - трасанта) накладається штраф у розмірі від чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.13-1); розгляд справ та складання протоколів за порушення умов видачі векселя здійснюються уповноваженими особами державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.13-1).

Як достовірно встановлено судом в ході розгляду справи, у спірних правовідносинах ДПІ повноважень, наданих ст.13-1 Закону України «Про обіг векселів в Україні»не реалізовувала, що обєктивно свідчить про факт визнання податковим органом товарності господарських операцій між позивачем, ТОВ «Ветсинтез»та ТОВ «Веткомторг».

Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Окрім того, суд бере до уваги, встановлений в ході судового розгляду і визнаний представниками відповідача факт належності оформлення всіх первинних документів, які були включені ТОВ "Ветсинтез" до складу податкового кредиту з ПДВ.

Довід відповідача про відсутність реальності господарських операцій за цим правочином підлягає відхиленню, бо зазначений довід мотивований виключно посиланням на складений Купянською ОДПІ акт перевірки діяльності контрагента позивача ТОВ «Веткомторг»від 04.03.2011р. №207/23-37126749, яким угоди між ТОВ “Ветсинтез” та ТОВ “Веткомторг” визнано нікчемними.

З приводу судження субєкта владних повноважень стоосвно нікчемності правочину суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на приписи п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з обставинами спірних правовідносин, судом встановлено, що податковий орган недійсності правочину між позивачем, ТОВ «Ветсинтез»та ТОВ «Веткомторг»від 14.09.2010р. №40 в судовому порядку не оскаржував.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних фактичних даних з приводу прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті від 30.03.2011р. №327/07-010/3106122028.

Розвязуючи спір по суті, суд додатково також бере до уваги те, що проведений судом системний аналіз положень ст.ст.54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку №984, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), дає всі підстави для висновку про те, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки від 30.03.2011р. №327/07-010/31061220 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченими правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та ТОВ "Веткомторг", ПП "Біофарм", ВАТ "Отрадівська птахофабрика", про відсутність використання позивачем отриманих товарів у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність перелічених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що отриманий від ТОВ «Веткомторг»товар був реалізований позивачем на користь ПП “Біофарм” та ВАТ “Отрадівська птахофабрика”, факту одержання позивачем збитків від проведення даних господарських операцій субєктом владних повноважень не виявлено, фізичної відсутності згаданого в первинних документах товару не доведено.

При цьому, жодних зауважень до правильності формування ТОВ «Ветсинтез»податкових зобовязань з ПДВ за господарськими операціями з продажу отриманого від ТОВ «Веткомторг»товару (що обєктивно в силу закону повинно мати місце в разі нікчемності правочинів) ДПІ в ході проведення перевірки не висловлювалось, в акті перевірки від 30.03.2011р. №327/07-010/31061220 таких висновків не відображено.

Довід субєкта владних повноважень про нікчемність правочину, укладеного між позивачем, ТОВ «Ветсинтез»та ТОВ «Веткомторг»з мотивів порушення закону контрагентами останнього з поіменованих субєктів господарювання слід визнати неспроможним, бо в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, за законом є неможливим. Крім того, позивач не мав жодних безпосередніх взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Веткомторг», до їх діяльності не причетний.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення ТОВ "Ветсинтез" п.п.7.2.6, п.7.2. п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” за взаємовідносинами з ТОВ "Веткомторг", ПП "Біофарм", ВАТ "Отрадівська птахофабрика".

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду ДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення додаткових податкових зобовязань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Ветсинтез", то поданий позов підлягає задоволенню в частині скасування податкового повідомлення рішення від 28.04.2011р. №0000140070.

З огляду на приписи ст.155 КАС України суд не знаходить підстав для відмови в задоволення клопотання про відкликання позовних вимог в частині 1) визнання неправомірними дій по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 30.03.2011р. №327/07-010/31061220, 2) встановлення відсутньою компетенції по визнанню нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Ветсинтез», у звязку з чим вимоги позову в цій частині підлягають залишенню без розгляду.

Розподіл судових витрат по справі належить провести за правилами ч.3 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання неправомірними дій з проведення перевірки, встановлення компетенції відсутньою, скасування рішення задовольнити в частині скасування рішення.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 28.04.2011р. №0000140070.

Адміністративний позов в частині вимог про встановлення компетенції відсутньою та про визнання неправомірними дій з проведення перевірки - залишити без розгляду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" (місцезнаходження 61001, Україна, Харківська область, місто Харків, вул.Смольна, буд.30; ідентифікаційний код 31061220) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 1 (одна) грн. 00коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21.06.2011р.

Суддя Сліденко А.В.