Постанова № 16478166, 16.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 червня 2011 р. № 2-а- 3226/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І.С.,

при секретарі судового засідання Солуянова Н.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Старжинська О.О.,

відповідача - Уваров В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Підприємства Дергачівської виправної колонії №109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати частково недійсним та частково скасувати в сумі 2344,73 грн. податкове повідомлення - рішення № 0001701521/0 від 18.12.2008 р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковим повідомленням-рішенням № 0001701521/0 від 18.12.2008 р. Дергачівська МДПІ Харківської області нарахувала штраф підприємству Дергачівської виправної колонії № 109 в сумі 5126,52 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі акту документальної невиїзної перевірки № 1259/15-260/08680945/156 від 18.12.2008 р. Проте, 27.11.2008 р. підприємством Дергачівської виправної колонії № 109, через прибуткову касу № 1 відділення № 23 банку „Грант" смт. Солоницівка, Дергачівського району Харківської області, було перераховано 6000,00 грн. - ПДВ за жовтень 2008 р., згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 19.11.2008 р.

Відповідачем сума 4689,44 грн. необґрунтовано та безпідставно була віднесена в рахунок заборгованості 2005-2006 р.р. та нараховані штрафні санкції в розмірі 50% - 2344,73 грн. Оскільки право визначати призначення платежу, відповідно діючого законодавства України, надається виключно платнику, самостійне зарахування відповідачем сплачених підприємством Дергачівської виправної колонії № 109 суми 2344,73 грн. в рахунок в рахунок боргу 2005-2006 р.р., на думку позивача, є неправомірним.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях на позов зазначив, що Дергачівска МДПІ вважає правомірним погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі його одночасного виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав надані письмові заперечення, проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника позивача та представник відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 18.12.2008 р. фахівцем Дергачіської МДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість відповідачем за період з 30.12.2005 р. по 28.11.2008 р.

За результатами якої складено акт № 1259/15-260/08680945/156 від 18.12.2008 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181- несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов'язань протягом граничних строків по :

- податковій декларації з податку на додану вартість № 26096 від 20.12.2005 р. за листопад 2005 року в сумі 3735,25 грн. (по строку сплати 30.12.2005 р. сплачено 31.10.2008 р.) термін затримки 1036 днів; в сумі 13,75 грн. (по строку сплати 30.12.2005 р. сплачено 27.11.2008 р.) термін затримки 1063 днів;

- податкові декларації № 30347 від 20.01.2006 р. за грудень 2005 року в сумі 4675,69грн. (по строку сплати 30.01.2006 р. сплачено 27.11.2008 р.) термін затримки 1032 днів, в сумі 1828,31 грн. (по строку сплати 30.01.2006р. сплачено 28.11.2008 р.) термін затримки 1033 днів.

На підставі вказаного висновку акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001701521/0 від 18.12.2008 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями в сумі 5126,52 грн.

Судом встановлено, що застосування до позивача штрафних санкцій є наслідком самостійного віднесення податковим органом частини поточних платежів в сумі 2344,73 грн. з податку на додану вартість за жовтень 2008 р., в рахунок погашення податкового боргу, що обліковується за позивачем.

Суд зазначає, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення Дергачівська МДПІ виходила з того, що позивачем в порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181 не було сплачено сум узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість, самостійно зазначених у податкових декларацій з податку на додану вартість № 26096 від 20.12.2005 р. за листопад 2005 року та № 30347 від 20.01.2006 р. за грудень 2005 року. При цьому, відповідач посилався на п.7.7 ст.7 Закону № 2181 та вказував, що суми, які Підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 направляло для сплати поточних зобовязань з податку на додану вартість, спрямовувались Дергачівською МДПІ в рахунок погашення попереднього податкового боргу.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахування норм права, які необхідно застосувати до спірних правовідносин, суд вважає такий висновок відповідача хибним та зазначає наступне.

27 листопада 2008 р. підприємством Дергачівської виправної колонії № 109, через прибуткову касу № 1 відділення № 23 банку „Грант" смт. Солоницівка, Дергачівського району Харківської області, було перераховано 6000,00 грн. - ПДВ за жовтень 2008 р., згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 19.11.2008 р.

Факт перерахування вказаної суми підтверджується завіреною копією квитанції № 739 від 27.11.2008 р. із зазначенням призначення платежу - жовтень 2008 року

Відповідачем сума 2344,73 грн. була віднесена в рахунок заборгованості 2005-2006 р.р. та нараховані штрафні санкції у розмірі 50%.

Суд зазначає, що 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втратив чинність.

Проте, у звязку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податку виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який був чинний на момент виникнення даних правовідносин.

Відповідно до вимог п. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21.12.2000 р. (далі - Закон N 2181), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено пунктом 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Беручи до уваги вищевикладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

З дослідженої у судовому засіданні копії квитанції вбачається, що позивач самостійно визначив призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, тобто його дії не суперечать вимогам вказаного закону.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення -рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте із порушенням норм діючого податкового законодавства, даний правовий акт індивідуальної дії порушує права і інтереси позивача, а тому підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Підприємства Дергачівської виправної колонії №109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001701521/0 від 18.12.2008 р. в частині застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2344,73 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства Дергачівської виправної колонії №109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (62351, Харківська область, Дергачівський район, с. Дворічний кут, р/р 26002823388704 в від. № 23 банку "Грант" смт. Солоницівка, МФО 350459 код ЄДРПОУ 08680945) судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) .

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 21 червня 2011 року.

Суддя І.С.Чалий